Земля перебуває в п'ятому льодовиковому періоді: коли він розпочався і чому тоді нам так спекотно

Наступного особливо спекотного або холодного дня нам варто згадати, що технічно ми все ще живемо в льодовиковому періоді, який стартував близько 3 мільйонів років тому. Льодовиковий період — тривалий період часу, який може тривати від кількох мільйонів до сотень мільйонів років, коли глобальні температури значно нижчі, а великі площі нашої планети вкриті крижаними щитами та льодовиками, пише IFLScience.

Наскільки відомо дослідникам, на Землі було принаймні п'ять льодовикових періодів, найтривалішим із яких вважається Гуронський льодовиковий період — він тривав близько 300 мільйонів років. Не секрет, що під час льодовикового періоду бувають періоди високих температур, коли льодовики відступають, цей час учені називають "міжльодовиковими періодами".

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Учені порівняли нинішні умови з тими, які вони виявляли в минулому, вивчаючи крижані керни, відкладення та скелі, і дійшли висновку, що наразі Земля фактично перебуває в міжльодовиковому періоді. Зазначимо, що близько 2,6 мільйона років тому стартував плейстоценовий льодовиковий період, а оскільки Антарктида й Гренландія все ще вкриті льодами, технічно ми все ще перебуваємо в льодовиковому періоді.

Дослідження показують, що льодовикові періоди можуть починатися по-різному: від зміни рівня вуглекислого газу й до порушення циркуляції океану під час зміщення континентів. Учені вважають, що плейстоцен, імовірно, почався через утворення сухопутного мосту Панамського перешийка між Північною та Південною Америкою. Це перешкоджало обміну тропічною водою між Атлантичним і Тихим океанами.

За словами дослідників Національного управління океанічних і атмосферних досліджень (NOAA), після того, як обмін тропічною водою було перекрито, теплу солону океанську воду течії направили на північ — унаслідок цього збільшилася кількість опадів у високих широтах Північної півкулі. Поступово сніг накопичувався в льодовиках, а зрештою й крижаних щитах Землі. Ці масивні крижані тіла відбивали більше сонячного світла та продовжили тенденцію до охолодження нашої планети.

Дослідники також вважають, що причина настання Гуронського льодовикового періоду, коли Земля перетворилася на планету-сніжку, ймовірно, була біологічною — велика подія оксигенації. У дослідженні 2005 року вчені дійшли висновку, що ця еволюційна аварія спровокувала одну з найстрашніших кліматичних катастроф на Землі, яка надалі перетворила планету на снігову кулю. Дослідники вважали, що оксигенний фотосинтез в океанах істотно зменшив кількість парникового газу (метану) в атмосфері планети, що й спричинило утворення "снігової грудки", яка протрималася близько мільйона років.

Пізніше настав пізньопалеозойський льодовиковий період. Дослідники вважають, що його спровокувала еволюція рослин на суходолі, що надалі призвело до збільшення кисню та зменшення парникових газів, зокрема CO2.

Дослідники також зазначають, що менш суттєві зрушення температур планети можуть бути пов'язані зі зрушеннями орбіти Землі, які відбуваються завдяки впливу Юпітера, протягом циклу тривалістю 96 000 років. Ці й інші орбітальні зміни нахилу Землі фактично відповідальні за настання та відступ льодовикових періодів.

Раніше Фокус писав про те, скільки було льодовикових періодів на Землі та чи зможуть люди пережити прийдешні.