Лінгвістична таємниця: що відомо про доісторичну мову неандертальців та як вони спілкувалися
Через обмеженість скам'янілостей, які не вміють розмовляти, та зникнення неандертальців задовго до появи пристроїв для записування, археологи не можуть визначити ступінь їхніх лінгвістичних здібностей. Однак вони не здаються.
За словами дослідників, неандертальці майже напевно розмовляли мовами, дуже схожими на наші, але, здається, менш структурно складними і менш функціонально гнучкими. Це твердження ґрунтується на всебічному аналізі різних факторів, зокрема анатомічних, соціокультурних, когнітивних, екологічних і генетичних даних, що стосуються мовленнєвих здібностей давніх людей, пише IFLScience.
У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Одне з важливих спостережень, зроблених лінгвістом Антоніо Бенітес-Буррако, стосується схожості голосового апарату неандертальців із нашим, що означає, що вони були здатні вимовляти більшість тих самих звуків, що й сучасні люди.
Крім того, їхні слухові здібності були порівнянними з нашими, що свідчить про те, що вони володіли необхідними фізичними рисами для складної голосової комунікації.
Однак форма порожнини черепа неандертальців вказує на те, що їхній мозок був менш "кулястим" порівняно з нашим. Ця невідповідність свідчить про те, що таламус, область, яка має вирішальне значення для обробки мови, могла бути менш помітною в неандертальців.
Отже, існує припущення, що неандертальці могли бути менш вправними у "крос-модальному мисленні" і не мали нашої здатності конструювати складні мовні структури, поєднуючи різні концепції.
Автор далі зауважує: "Очевидно, що ці мови також могли бути менш здатними передавати складні пропозиційні значення".
Щодо акустичних властивостей мови неандертальців, Бенітес-Буррако припускає, що холодне, сухе і відкрите середовище, в якому вони жили, потенційно вплинуло на перевагу багатого консонантизму в їхніх мовах.
Ця гіпотеза ґрунтується на відомих кореляціях між умовами навколишнього середовища і мовою, де холодні температури, як вважається, перешкоджають використанню висоти голосу для передачі лінгвістичної інформації, тоді як сухість може перешкоджати використанню вокальних звуків.
Однак важливо зазначити, що Бенітес-Буррако описує це зображення гіпотетичної мови неандертальців як "дуже грубе" і "дуже теоретичне".
Автор визнає, що без винайдення машини часу ми навряд чи коли-небудь остаточно зрозуміємо, як спілкувалися наші давні родичі.
Раніше Фокус писав про найстарішу "живу" мову: древні люди використовували її десятки тисяч років тому.
А також ми розповідали, що перші малюнки в історії належать не людям: знахідка, якій 57 тис. років, вразила вчених.