Чудо із Чудес: коли археологи планують відновити перший Мавзолей в історії та як це зробити
Термін "мавзолей" сьогодні означає споруду, збудовану для зберігання останків видатної особи або померлих членів родини. Його походження можна простежити до імені Мавсола, для якого побудували перший мавзолей — Мавзолей у Галікарнасі, що є одним із Семи чудес світу.
Мавсол, другий правитель Карії з династії Гекатомнідів, помер у 353 році до нашої ери. Як людина, якій приписують відродження Галікарнасу, він заслуговував на вшанування пам'яті, зокрема на могилу, розташовану на центральній площі його міста, відповідно до грецьких звичаїв. Артемізія II, скорботна вдова Мавсола, взяла на себе відповідальність за нагляд за цим проєктом, пише Ancient Origins.
У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Вважається, що на дизайн Мавзолею вплинув Монумент нереїд із лікійського Ксанфа початку 4 століття до н. е., хоча і в більшому масштабі. Грецькі архітектори Сатирос і Піфей запрошені Артемісією з Греції для розробки концепції загальної структури Мавзолею, а скульпторам Байраксу, Леохарісу, Тимотею і Скопасу з Паросу доручили створити орнаментику пам'ятника. Результат проявився у вигляді будівлі, що поєднує в собі архітектурні стилі трьох різних культур: грецької, лікійської та єгипетської.
Для максимальної видимості Мавзолей стратегічно розташували на вершині пагорба, звідки відкривається вид на місто. Спочатку побудували кам'яну платформу, оточену внутрішнім двориком. Щоб піднятися на вершину цієї платформи, потрібно було пройти сходами, оточеними кам'яними левами. Зовнішні стіни двору прикрасили статуями різних божеств, а на кожному розі стояли кінні кам'яні воїни. В центрі платформи стояв сам Мавзолей. Хоча споруду побудували з цегли, її облицювали білим проконнеським мармуром, що надавало їй розкішного вигляду.
Початкова третина Мавзолею була квадратним блоком, що звужується, прикрашеним рельєфними скульптурами. Ці рельєфи охоплювали традиційні мотиви з грецького репертуару, зокрема міфологічні та історичні сюжети, серед яких битва між лапітами та кентаврами та битва між греками та амазонками.
Наступна третина пам'ятника складалася з послідовності 36 іонічних колон, кожна з яких перемежовувалася зі статуєю. Позаду колон знаходився суцільний блок, що витримував вагу даху.
Остання третина споруди складалася зі ступінчастого даху-піраміди з 24 рівнями, увінчаного скульптурою, що зображала Мавсола та Артемізію на колісниці, запряженій четвіркою коней.
Вважається, що грецький архітектор Піфей, який брав участь у проєктуванні, включив у споруду інноваційні архітектурні елементи. Зокрема, використання оптичних ілюзій додало споруді величі та пишноти. Наприклад, колони в середній частині Мавзолею не були розташовані рівномірно, а поступово зменшувалися до вершини. Цей оптичний прийом, відомий як ентазис, створював ілюзію прямих колон, що не звужуються.
Окрім того, що Галікарнаський мавзолей був величною гробницею, він слугував мистецьким шедевром, демонструючи таланти і вміння античного світу. Поєднання культурних впливів і величезні пропорції зробили його однією з найвидатніших споруд своєї епохи.
У той час як династія Гекатомнідів занепала після завоювання Александра Македонського через кілька десятиліть, Мавзолей пережив цю сім'ю більш ніж на тисячоліття. У 13 столітті серія землетрусів зруйнувала колони і призвела до падіння кам'яної колісниці. На початку 15 століття впізнаваною залишилася лише основа.
Згодом, у 1522 році, на тлі чуток про турецьке вторгнення, Лицарі Святого Іоанна використали каміння з Мавзолею для укріплення стін свого замку в Бодрумі. Крім того, більша частина скульптур, що залишилися, перемелена на вапно для штукатурки, хоча певні роботи врятовані і виставлені в Бодрумському замку. Декілька з цих статуй пізніше придбав Британський музей.
Точне місцезнаходження Мавзолею зрештою втрачено, і лише у 19 столітті його знову відкрив Чарльз Томас Ньютон, пов'язаний з Британським музеєм. Ньютон успішно виявив частини стін, сходи і три кути фундаменту.
Крім того, знайдені частини рельєфних скульптур, що прикрашали стіни споруди, фрагменти ступінчастого даху, зламане колесо колісниці зі скульптури на даху, а також дві статуї, які, як вважають, були частиною колісниці. Згодом ці артефакти перевезли до Лондона і зараз вони виставлені в Британському музеї, хоча турецька влада домагається їхньої репатріації.
У 2017 році Данський проєкт "Галікарнас" оголосив про плани відродження Мавзолею. Хоча конкретні дати реставрації не розголошуються, реконструкція цієї стародавньої споруди дасть можливість сучасним спостерігачам знову побачити чудо античного світу.
Раніше Фокус писав про рукотворні печери невідомого походження: їхнє призначення після 2 тисячоліть досі таємниця.
А також ми розповідали, де насправді історичний центр міста, відомий як Місто Давида. Дослідники вважають, що ця гостра проблема дедалі більше турбує.