Загублені сторінки історії. Українські археологи виявили незвичайні поховання й артефакти (фото)

Попри російське вторгнення, спільна археологічна експедиція Інституту археології НАН України та Центру балтійської та скандинавської археології із Шлезвіґа, Німеччина, продовжила свою роботу цього року на комплексі археологічних об'єктів "Острів–Сухоліси" в Пороссі, Київська область. Деталі розповідає пресслужба НАН України.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Цей комплекс складається з унікального ґрунтового могильника, створеного групою західнобалтських мігрантів у XI столітті, а також поселенських об'єктів різних історичних періодів, включаючи ранньослов'янську та пізньоримську епохи, ранній залізний вік і добу бронзи. За рікою розташоване давньоруське городище та поселення з XVIІ до XIX століття в урочищі Старі Сухоліси.

Ця археологічна робота триває в межах міжнародного проєкту "Baltische Migranten an der Ostgrenze der Kiever Rus. Der spätwikingerzeitliche archäologische Komplex von Ostriv am Ros (Ukraine)" / "Балтські мігранти на східному кордоні Київської Русі. Археологічний комплекс кінця епохи вікінгів Острів на Росі" (2022–2028), який підтримує Німецький дослідницький фонд.

За цей час ученим вдалося документувати 12 середньовічних поховальних комплексів різної ступені збереженості та понад 20 різних археологічних об'єктів, здебільшого представлених черняхівською культурою третього-п'ятого століть. Товщина культурних шарів на досліджуваній ділянці сягала двох метрів.

Поховання знаходились на невеликій глибині (від 0,3 до 0,8 метра) під потужними шарами гумусового грунту, що ускладнювало фіксацію меж поховальних ям та структур. Проте цього року археологам вдалося виявити залишки кількох поховань (5 комплексів) у вигляді решток дерева та горілу напівколоду в одному із поховань, орієнтовану в тому ж напрямку, що й похований. Ці знахідки свідчать про перехід балтського анклаву від язичництва до християнства.

З п'яти поховань п'ять належали дорослим чоловікам, два — жінкам, ще п'ять — дітям. У чоловічих похованнях виявили залізні сокири з опущеним лезом, двома подовженим вирізним обухом. Це типове озброєння для Східної Європи у XI–XIII століттях.

Цього року археологи виявили також залізні розкладні серпи званих "салтівського типу", які датуються другою половиною X — початком XI століття. Досі не знаходили давньоруських гончарних горщиків середньої до другої половини XI століття, однак цього року такий горщик виявили в одному із поховань.

Фрагменти подібних посудин також знайдені на цьому місці вже з 2019 року, що, можливо, свідчить про специфічні обрядові практики.

Серед знахідок також є елементи одягу, такі як підковоподібні фібули зі спіралеподібними закінченнями і поясні пряжки з бронзи та інші предмети. Також знайдено точильні камені з отвором для підвішування, залізні ножі, цвяхи, намистини, фрагменти жорен, скляні залишки, кістяні проколки та багато тваринних кісток.

Загалом цьогорічні розкопки значно збагатили науковий корпус даних про поховальні обряди, матеріальну та духовну культуру балтських мігрантів в Пороссі.

Крім того, виявлено цікаві об'єкти ранніх історичних епох, що допомагає розкрити структуру і етапи заселення, економічного освоєння та розвитку матеріальної культури на даній території. Серед них римські денарії, арбалетоподібні фібули, залізні й бронзові поясні пряжки, залізні ножі та цвяхи, намистини, фрагменти жорен, скляний шлак, кістяні проколки і чимало тваринних кісток

Раніше Фокус писав про втрачені секрети Черкас: останні знахідки спростовують російську версію походження міста.