Елліністичний бодішеймінг: чи вважали б вас красивими в Стародавній Греції

Давні греки вважали, що зовнішня краса пов’язана з внутрішньою красою. Це означало, що люди виняткової краси мають гідні похвали риси характеру, тоді як ті, кого вважали "некрасивими", були такими ж некрасивими з морального погляду, пише GreekReporter.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

У давньогрецькій мові, красивих людей, особливо чоловіків, часто називали "kaloskagathos" — словосполучення, що поєднує "kalos", що означає красивий, та "agathos", що означає доброчесність. Однак, коли йдеться про жіночу красу, то все складніше.

У царині жіночої краси межі розмиті, оскільки в грецькій міфології та літературі неймовірно вродливі жінки, як і жінки загалом, часто зображувалися як злісні або, в кращому випадку, неоднозначні постаті. Яскравим прикладом цього парадоксу є образ Єлени Троянської.

Очевидно, що зображення прекрасних жінок часто було пронизане розбіжностями. Гесіод, давньогрецький поет, сучасник Гомера, у своїй праці "Теогонія", яка висвітлює походження грецьких божеств, охарактеризував першу жінку як "kalon kakon"", що означає прекрасну, але зловмисну істоту.

Брови та симетрія

Питання про сутність краси викликало безперервні дискусії в Стародавній Греції. Філософи, математики та митці античності взялися за вичерпні дослідження цієї складної теми.

Зокрема, математик Піфагор розробив Золотий перетин — геометричну формулу, що пов'язує баланс і симетрію з красою, яка охоплює не лише людську естетику, а й увесь спектр буття. Згідно з цим, симетрія обличчя мала першочергове значення в оцінці краси.

Цікаво, що ця симетрія поширювалася і на брови. У Стародавній Греції люди з бровами, що сходилися посередині, утворюючи так єдину брову, вважалися більш симетричними, а отже, красивішими.

Ті, кому не вистачало природної брови, заповнювали міжбрівний простір чорною підводкою, схожою на тіні. Жінки тієї епохи використовували цю техніку не лише для покращення симетрії брів, але й для того, щоб підвести очі та підкреслити вії.

Хоча численні стандарти краси минулого не резонують із сучасними уявленнями, певні елементи залишаються напрочуд актуальним. Можливо, Піфагор мав рацію. Неврологічні та психологічні тести показали, що люди, як правило, віддають перевагу обличчям, які є симетричними, але не неприродними.

Еталони чоловічої краси

У Стародавній Греції існували конкурси краси, відомі як "калістея", схожі до сучасних. Інтригує те, що ці античні конкурси здебільшого були зосереджені на чоловіках.

Однак на островах Лесбос і Тенедос збереглися записи про конкурси краси, в яких брали участь і жінки. Примітно, що ці події були настільки значущими, що їх часто асоціювали з Олімпійськими іграми, або збігалися з ними в часі, або проводили на одному майданчику.

Чоловічі стандарти краси в Стародавній Греції були переважно пов'язані зі статурою. Бажані атрибути включали атлетичну статуру, що характеризувалася чітко окресленими, округлими м'язами і мінімальною кількістю жирової тканини. Чоловіки з рудувато-світлим волоссям та повними губами вважалися взірцем краси в давньогрецькому суспільстві.

Пишні форми

Цікаво, що в Стародавній Греції надавали великого значення широким пропорціям задньої частини тіла як у чоловіків, так і у жінок. Відома Афродіта Калліпігос, що буквально перекладається як "Афродіта Гарнозада", зображує богиню, яка гордо виставляє напоказ свою округлу задню частину.

Давні греки надавали перевагу жінкам з пишним животом і підтягнутою талією. Зображення Афродіти, богині кохання, відрізнялися чітким жировим мішечком у нижній частині живота та великими стегнами, які не були повністю округленими, на відміну від сучасної одержимості надмірно худорлявими тілами.

Історично надлишок жиру на тілі був символом високого соціального статусу. І навпаки, струнких жінок зазвичай вважали рабинями або робітницями, які займалися фізично важкою працею і часто не могли дозволити собі достатнього харчування.

Світла шкіра

На противагу сучасним уподобанням до засмаглої шкіри, у Стародавній Греції ідеалом краси була бліда шкіра. Таке прагнення може здатися парадоксальним у регіоні, що характеризується палючою спекою і рясним сонячним світлом, особливо для людей, схильних до середземноморської засмаги.

Однак соціокультурне середовище стародавніх Афін значною мірою обмежувало жінок, за винятком тих, що посідали нижчі соціальні верстви або перебували в рабстві, домівками. Отже, вплив сонячного світла був обмежений, що призводило до природної блідості, хоча й ціною дещо сухорлявого та нездорового вигляду.

Щоб зберегти омріяну світлу шкіру, заможні грецькі жінки вдавалися до нанесення пудри на основі свинцю. Ця практика, поширена в античності, викликає занепокоєння у світлі сучасних знань про серйозну небезпеку для здоров'я, пов'язану з впливом свинцю, включаючи затримку розвитку, безпліддя та деменцію. Жінки тієї епохи використовували цей пастоподібний тональний крем, щоб досягти блідого кольору обличчя, приховуючи недоліки.

Крім того, жінки використовували природні компоненти, такі як буряк та ягоди, для створення рум'ян та помади, надаючи своєму вигляду рожевого рум'янцю.

Руде волосся та блакитні очі

У Стародавній Греції особливо шанували людей з блакитними очима та рудувато-русявим волоссям. Враховуючи генетичну спадкоємність між давніми і сучасними греками, можна припустити, що древні поділяли певні фізичні риси зі своїми сучасниками, включаючи відносну рідкість блакитних очей і світлого волосся.

Навіть такі шановані постаті, як Менелай, мікенський цар, що відіграв ключову роль у Троянській війні, описані в "Одіссеї" як "рудоволосі". Аналогічно, Єлена Троянська, прославлена як найкрасивіша жінка свого часу, зображувалася давньогрецькими поетами зі світлою шкірою, довгим золотисто-рудим волоссям і блакитними очима.

Перуки та оливкова олія

Щодо зачісок, то елітні грецькі жінки носили довге волосся, часто заплетене у складні коси та зачіски. Якщо натурального волосся було недостатньо, жінки вдавалися до перук. І навпаки, жінки з нижчих соціальних верств або підневільні, як правило, були зобов'язані підтримувати коротку зачіску.

Оливкова олія слугувала для грецьких жінок універсальним засобом для догляду за волоссям та шкірою. Застосування оливкової олії було невіддільним елементом їхнього догляду за собою.

Хоча блакитні очі в Стародавній Греції мали особливу привабливість, так само цінувалися великі, виразні карі очі, прикрашені довгими темними віями. Епітет "коров'яче око", яким описана Гера в "Іліаді" Гомера, був не принизливим, а радше шанобливим компліментом. Він вказував на наявність великих, круглих, карих очей, що вирізнялися густими бахромою вій, якими в Стародавній Греції захоплювалися за їхній чарівний ефект.

Підсумовуючи, можна сказати, що в Стародавній Греції краса пронизувала всі аспекти життя суспільства, де фізична привабливість прирівнювалася до моральних чеснот. Тогочасні стандарти та практики, хоч і суттєво відрізняються від сучасних ідеалів, все ж не чужі і сьогодні.

Раніше Фокус писав про таємничу богиню осені древніх греків.

А також ми розповідали про докази, що підтверджують існування подорожі Енея.