Чоловіки в Стародавньому Римі мали три імені, а жінки жодного: чому з'явилася така нерівність

Римляни зробили значний внесок у розвиток технологій минулого, чого тільки варті акведуки, які вони будували сотні років тому. В літописах Стародавнього Риму розгортається гобелен звичаїв і умовностей, деякі з яких, крізь призму сучасного сприйняття, виглядають дивними. Серед цих практик яскравим прикладом є ставлення до жінок у римському суспільстві, пише GreekReporter.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

В основі римської сімейної структури переважала своєрідна система іменування. Вона різко відрізнялася від системи іменування чоловіків, що відображало панівний патріархальний устрій. Коли дитина чоловічої статі з'являлася на світ, її хрестили трьома різними іменами.

Першим був преномен — особисте ім'я, яке давали дитині. Далі йшов номен, що позначав родовід сім'ї, на кшталт сучасного прізвища. І, нарешті, існував когномен, що слугував своєрідним прізвиськом. Для ілюстрації візьмемо видатну постать імператора Гая Юлія Цезаря: Гай — особисте ім'я, Юлій — родове ім'я (нагадує сучасне прізвище), а Цезар — прізвисько.

Однак ці правила не поширювалися на жінок Риму. Жінки Стародавнього Риму не мали власних імен у загальноприйнятому розумінні. Натомість їх ідентифікували за прізвищем, яке іноді містило сімейне (родове). Ця традиція означала, що навіть дочка Юлія Цезаря мала ім'я "Юлія", що вказувало на її родинну приналежність.

Інший яскравий приклад пов'язаний зі шлюбом Корнелії Цинни, яка походила з відомого політичного роду Луція Корнелія Цинни. Відповідно до сімейних традицій, вона взяла собі ім'я Корнелія, доповнивши його прізвищем Цинна, або Цинилла.

У тих випадках, коли в родині з'являлося кілька дочок, ситуація ставала ще заплутанішою. Ці сестри носили одне й те саме ім'я, що вимагало додавання слів "старша" або "молодша", щоб розрізняти їх.

У сім'ях, благословенних більш ніж трьома доньками, кожній дівчині, окрім прізвища, присвоювався порядковий номер, як частина її імені. Наприклад, Клодія Пульхра Старша, давньоримська матрона, обплутана звинуваченнями в отруєнні чоловіка, займала першу позицію серед дочок сім'ї.

Виходячи заміж, жінки зберігали своє прізвище, приймаючи також прізвище чоловіка або його когномен. Так, дочка Юлія Цезаря, одружившись зі славетним полководцем Гнеєм Помпеєм Великим, взяла собі гібридне ім'я — Юлія Помпея.

Час невблаганно плив, і ці умовності зазнавали ледь помітних трансформацій. За часів Пізньої Римської республіки, що охоплює 2 і 1 століття до нашої ери, когномен почав набувати першорядного значення.

Цей зсув виник як відповідь на потребу розрізняти різні гілки в межах одного роду, вносячи певне розмаїття в жіночі імена. Іноді донькам навіть давали два імені, що вносило певну гнучкість у колись жорстку традицію іменування.

Існують припущення, що кілька щасливих римських дівчат отримали особисті імена, оповиті суворою таємницею. Стверджується, що на восьмий день після народження ці доньки проходили таємний ритуал очищення, відомий як люстрація, під час якого їх помазували водою і давали преномен, або особисте ім'я.

Церемонія була сімейною справою, обмеженою найближчими родичами, і це ексклюзивне коло зберігало єдине знання про ім'я дівчини протягом усього її життя.

Загадкове особисте ім'я залишалося таємницею для всіх, хто не належав до родини, навіть для чоловіка. Згідно з цією традицією, входячи в дім чоловіка, наречена представлялася своїм новим сімейним ім'ям — приховане свідчення містичності та хитромудрості давньоримських звичаїв.

Варто зазначити, що подібним ореолом таємничості оповите існування прихованої назви самого міста Риму — загадки, яка зберігається донині, нагадуючи про таємничу природу цієї стародавньої цивілізації.

Раніше Фокус писав, як курячі кістки розкрили точну дату знищення давньогрецького міста.

А також ми розповідали, чи була подорож Енея реальною. Дослідники нарешті змогли відрізнити міфи від справжньої історії.