Тисячі дитячих життів в обмін на прибутки: молочний скандал 19-го століття, який вбив немовлят

У 1850-х роках Нью-Йорк охопила незрозуміла епідемія, яка зачепила найуразливіших мешканців міста — немовлят. Приблизно 8 000 немовлят щороку помирали внаслідок діареї, про що писала газета The New York Times, пише Big Think.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

У часи, позбавлені передової медичної діагностики, лікарі вирішували складне завдання — знайти невловимого винуватця цієї епідемії дитячої смертності. Громадськість, переповнена здогадками, висувала теорії, починаючи від дефіциту харчування і закінчуючи хворобами травлення, такими як дитяча холера. Лише у 1858 році журналіст Френк Леслі розпочав невпинні перегони за правдою і врешті-решт викрив зловмисника — молоко.

Точніше, це було молочне пійло — зіпсований продукт, що утворювався внаслідок згодовування дійним коровам залишків браги, відпрацьованої на Мангеттенській та Бруклінській винокурнях. Ця своєрідна практика виникла через прагнення отримати прибуток від відходів.

Соціальний та економічний тиск епохи спонукав жінок передчасно відлучати своїх немовлят від грудей. Докторка Мелані Дюпюї, авторка книги "Небезпечне травлення: політика американських дієтичних порад", наголошує, що жінки середнього класу також стикалися з цією дилемою, оскільки вони жонглювали вихованням дітей та суспільними обов'язками. Корсети, загальний стан здоров'я жінок і суспільні очікування відіграли свою роль у відмові від грудного вигодовування.

Щоб задовольнити попит на молоко, жителі Нью-Йорка звернулися до "Чистого сільського молока" — оманливої етикетки, що красувалася на фургонах із молоком і вивісках вуличних продавців на розі вулиць. Розширення ланцюга постачання продуктів харчування під час стрімкої урбанізації міста на початку 1800-х років загострило проблему.

Молоко з сільських ферм округів Оранж та Вестчестер до Мангеттена ризикувало зіпсуватися в задушливих вагонах. Створення міських молочарень "чистого молока" виявилося непрактичним через обмеженість пасовищ і непомірну вартість доставки натуральних кормів. Тож винокури знайшли геніальне рішення: вони прибудували до своїх заводів металеві навіси, де годували корів гарячим відпрацьованим суслом, так виробляючи молочне пійло в місті і отримуючи прибуток від відходів.

Корови, яких годували відходами, нібито давали від п'яти до 25 разів більше молока, ніж корови, яких годували травою, що, як припускає газета The Times, могло бути пов'язано з тим, що з молоком виводилися нечистоти тваринного організму. Корови, які перебували на цій дієті, зіткнулися з серйозними наслідками. Їхнє здоров'я погіршилося, що призвело до виразок і втрати хвостів. Щоб замаскувати рідку, неприродно синювату рідину, продавці додавали до неї крейду, борошно, яйця та паризький гіпс, щоб покращити колір і консистенцію.

Наприкінці 1830-х років, за словами історика Річарда А. Менкеля, "від 50 до 80 відсотків усього молока, що споживалося у великих північно-східних містах Америки" було саме молочне пійло. Спроби реформатора тверезості Роберта Хартлі викрити зв'язок між недоброякісним молоком і дитячою смертністю у 1840-х роках здебільшого залишалися марними через скептичне ставлення до його мотивів.

Крім того, заможні винокурні мали значний політичний вплив і користувалися мінімальним державним наглядом. Приховування хворих корів у халупах без вікон ще більше вводило в оману громадськість через фальшиве маркування. Крім того, теорія мікробів ще не набула широкого розповсюдження, що перешкоджало визначенню справжньої причини дитячої смертності, яку часто приписували таким хворобам, як дифтерія та туберкульоз.

Однак у 1858 році "Ілюстрована газета" Френка Леслі спровокувала громадський резонанс проти молочного пійла завдяки своїм потужним зображенням і сенсаційності. Леслі надав детальні карти, на яких були позначені кутки вулиць, де продавали молочне пійло, та молочні заводи, відповідальні за його виробництво. Його ілюстратори проникали в ці місця, зображуючи не лише антисанітарні умови, але й ірландських молочників у зневажливому ключі, розпалюючи антиіммігрантські настрої.

Коли розлючені натовпи збиралися біля молочних закладів, Спільна рада піддалася тиску і відправила групу нью-йоркських олдерменів для перевірки. На жаль, власники спиртзаводів отримали попереднє повідомлення, що дало їм достатньо часу для санітарної обробки неякісних стаєнь. Попри слухання та непереконливі хімічні аналізи, більшість членів комітету проголосували за збереження молока, рекомендуючи лише покращити вентиляцію в стайнях.

Попри мінімальну підтримку з боку місцевої влади, невпинна пропаганда Леслі врешті-решт змусила законодавчі збори штату Нью-Йорк запровадити правила щодо молока у 1862 році. А проте проблеми з фальсифікацією молока залишалися, поки залізничний транспорт і пастеризація не уможливили транспортування холодного, незабрудненого молока з сільських ферм до міста. Ситуація ще більше покращилася, коли в 1906 році Конгрес прийняв Закон про чисті харчові продукти і ліки, який заборонив виробництво, продаж і транспортування фальсифікованих або неправильно маркованих харчових продуктів, ліків, медикаментів і алкоголю.

Скандал із молочним пійлом залишається актуальним і сьогодні, оскільки є прикладом постійної боротьби між недорогими переробленими продуктами харчування та їхніми натуральними, більш здоровими аналогами.

Раніше Фокус писав про талісман США, про який всі забули.

А також ми розповідали про те, як помилка автора бестселера вплинула на мільйони людей.