Просто та правдоподібно: вчений відкрив, що насправді зображає фреска пірнальника з Пестума

Німецький археолог, почесний професор класичної археології в Університеті Рупрехта Карла Гейдельберзького Тоніо Гешлер нещодавно запропонував нову інтерпретацію загадкової давньогрецької фрески пірнальника з Пестума, пише GreekReporter.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Розташований приблизно за 95 км від сучасного Неаполя, Італія, Пестум відомий гробницею, прикрашеною зображенням чоловічої фігури, що пірнає у море. Однак з моменту свого відкриття цей витвір мистецтва спантеличував істориків та археологів, оскільки відхилявся від типових асоціацій із поховальним мистецтвом.

У своїй книзі "Пірнальник з Пестума" Гешлер намагається розгадати таємниці, що оточують цю фреску, відходячи від символічних інтерпретацій. Натомість він висуває напрочуд просту і правдоподібну гіпотезу: на фресці зображено реальний життєвий сценарій з античного світу.

Гешлер надає контекст, пояснюючи, що у Стародавній Греції молодь символізувала надію для суспільства, де краса охоплювала як фізичні, так і моральні атрибути. Міцне і здорове тіло розглядалося як вмістилище людської досконалості, що слугувало основою для його інтерпретації.

Попередні дослідники досліджували метафоричні інтерпретації, пов'язуючи античного пірнальника з піфагорійськими традиціями, орфічними віруваннями у потойбічне життя, концепціями спасіння та метемпсихозом. Інші дослідники припускали, що це зображення може символізувати стрибок від життя до смерті або ж самопокарання через самогубство. Дехто навіть припускав, що фігура може бути етруською, а не грецькою.

Історичні записи свідчать, що італійський археолог Марко Наполі відкрив гробницю пірнальника у 1968 році. Однак жодні написи не давали жодних підказок про особу похованого, і були знайдені лише незначні артефакти, такі як фрагмент ліри та невеликий панцир черепахи. Скелетні рештки давно розпалися, що унеможливило їхній аналіз.

Попри відсутність письмових свідчень, велич гробниці була незаперечною. П'ять значних кам'яних плит з фресками закривали майже порожню камеру. Але найбільше вражала фреска на стелі — неймовірне зображення оголеного юнака, який стрибає зі скелі у порожнечу.

"Досі поширена думка, що юнак не просто стрибнув у море, а здійснив перехід від життя до смерті. Море було вічністю, — констатує німецький учений. — Був загальний консенсус навколо тлумачення".

Гешлер стверджує, що на фресці просто зображене занурення, і ця точка зору поступово набула визнання серед науковців. Він заперечує поширену думку про те, що давні греки боялися моря, наголошуючи, що плавання було невіддільною частиною їхнього життя.

Він стверджує, що ця сцена представляє давній обряд посвячення, коли юнак на порозі дорослого життя демонструє свою спортивність і мужність, занурюючись у воду. Гешлер вказує на засмаглу шкіру та бездоганну техніку пірнальника як на доказ, підкреслюючи чуттєвість, красу та глибоку гармонію сцени.

Раніше Фокус писав, чому чоловіки в Стародавньому Римі мали три імені, а жінки — жодного.

А також ми розповідали, чи була подорож Енея реальною. Дослідники нарешті змогли відрізнити міфи від справжньої історії.