Море в бульбашках. Учені в ступорі через величезний витік метану біля країн Балтії

Дивне відкриття зробили вчені під час експедиції на Ландорську западину — найглибшу точку Балтійського моря. На глибині близько 400 метрів команда дослідників виявила масштабний витік метану, який є парниковим газом, площею близько 20 квадратних кілометрів, пише Live Science.

Це відкриття поставило команду в глухий кут: особливо неймовірним видається те, що бульбашки парникового газу на цій величезній території, розміром з 400 футбольних полів, підіймаються в товщі води вище, ніж могли б очікувати дослідники.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

За словами автора дослідження, професора наук про навколишнє середовище в Університеті Ліннея у Швеції Марсело Кетцера, вони з командою були вельми здивовані, коли виявили, що товща води "буквально вирує" на площі 20 квадратних кілометрів.

Зазначимо, що на мілкому морському дні ближче до узбережжя метан бульбашки утворюється з органічної речовини, що розкладається, проте в глибших водах він, як правило, розсіюється за допомогою дифузії — тобто бульбашки не утворюються. У результаті більша частина метану, по суті, залишається в найглибших водах морів, проте новий витік поводиться нелогічно.

За словами Кетцера, спостерігаючи за цим масштабним витоком парникового газу, вчені дійшли висновку, що існує якийсь зовсім інший механізм, за допомогою якого метан доставляється на дно Балтійського моря. Команда також зазначає, що була вельми здивована тим, як високо бульбашки метану могли підійматися крізь товщу води.

Зазвичай метан розчиняється у воді в міру того, як бульбашки підіймаються ближче до поверхні — у результаті вони стають дедалі меншими, поки не зникнуть повністю. За словами Кетцера, максимальна висота, на яку могли очікувати вчені, мала б становити не більше 50 метрів від дна океану. Однак реальність виявилася іншою: у Ландсортській западині бульбашки парникового газу сягали неймовірних 380 метрів. Фактично не вистачило всього 20 метрів, щоб вони опинилися на поверхні моря.

Автори дослідження не знають точно, з чим це пов'язано, але припускають, що часткову відповідальність все ж таки несе слабший мікробний фільтр — шар бактерій, які мешкають у відкладеннях і поглинають до 90% всього метану, що утворюється в результаті розкладання речовин. Кетцер зазначає, зазвичай в океані товщина цього фільтра може сягати кількох метрів, проте в Балтійському морі вона становить лише кілька сантиметрів.

Ще однією ймовірною причиною називають діяльність людини. Передбачається, що добрива, які використовують на суші, під час потрапляння в море сприяють цвітінню водоростей. Коли вони гинуть, це додає у відкладення органічні речовини, але бактерії, які поїдають метан, також люблять поїдати цей матеріал, що лише збільшує кількість парникового газу, який рветься ближче до поверхні.

Команда також зазначає, що витік метану може бути викликаний великою кількістю відкладень, що утворилися тут завдяки природним течіям. Утім, так чи інакше, сьогодні у дослідників немає відповіді на запитання, чим спричинений такий масштабний витік метану і чому бульбашки газу поводяться так дивно.

Зазначимо, що сама по собі вода на дні Балтики містить у собі вищий рівень метану, а тому існує ймовірність, що бульбашкам газу доводиться підійматися вище. Це також могло б пояснити, чому бульбашки метану підходять так близько до поверхні моря.

Наразі команда готує другу експедицію в найглибшу точку Балтійського моря і сподівається, що її результати допоможуть пролити світло на такі дивні події.

Раніше Фокус писав про те, що метан не тільки затримує тепло, а й генерує хмари, що охолоджують.