Предок із корінними зубами 30 млн років тому подарував китам "вбудований ехолокатор": хто це був (фото)

Використання ехолокації — одна з визначальних характеристик зубатих китів і дельфінів, що дає їм змогу орієнтуватися, спілкуватися, а також полювати у своєму підводному середовищі існування. У новому дослідженні вчені, схоже, отримали нове уявлення про те, як цим морським ссавцям вдалося еволюціонувати, щоб отримати "вбудований ехолокатор", пише IFLScience.

Щоб дізнатися більше про те, як дельфіни та кити розвинули здатність видавати й визначати місцеперебування високих звуків, команда проаналізувала велику колекцію скам'янілостей ксенорофів (Xenorophidae) — вимерле сімейство тварин, які належать до тієї самої групи, що й усі кити та дельфіни, які живуть зараз, що ехолокують.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Вивчивши колекцію, вчені виявили два стародавні види ксенорофів, включно з абсолютно новим для науки видом. Відомо, що представники цього роду мешкали у водах, що оточували східну частину Північної Америки, приблизно 25-30 мільйонів років тому. Вони мали схожі на корінні зуби, а в іншому нагадували зовні сучасних дельфінів. Відомо, що ксенорофи досягали приблизно 3 метрів у довжину, як і деякі звичайні афаліни.

Учені дійшли висновку, що ключ до розгадки еволюції ехолокації лежить у схожості між стародавніми зубатими китами та їхніми сучасними родичами. По-перше, йдеться про будову щелепи та навколо їхніх дихалів. Учені виявили, що у стародавніх предків та їхніх сучасних родичів спостерігається асиметрія черепа біля дихала — припускають, що саме вона і дасть змогу китам і дельфінам видавати високі звуки.

По-друге, вчені виявили, що у китоподібного, який жив на Землі 30 мільйонів років тому, був виразний вигин морди, зрушеної та поверненої на кілька градусів вліво. Вважається, що це могло вплинути на розміщення жиру в нижній щелепі. До речі, ця ж структура у сучасних китів і дельфінів, допомагає ссавцям проводити звукові хвилі у внутрішнє вухо таким чином, щоб вони могли визначити, звідки виходить звук.

Водночас дослідження показали, що у ксенорфів асиметрія поблизу дихала була менш вираженою, що дає змогу припустити, що вони, імовірно, не так добре, як сучасні родичі, виробляли й розпізнавали високі звуки. У результаті вчені дійшли висновку, що ксенорфи, ймовірно, знаменують ключовий перехідний момент в еволюції ехолокації.

За словами першого автора дослідження Роберта Бессенекера, подібна асиметрія також спостерігається й в інших стародавніх китоподібних, однак у ксенорфів вона найбільш виражена. Крім того, результати команди показують, що вченим не варто ігнорувати важливість біологічної асиметрії або дзеркальне відображення частин тіла в анатомічних площинах — усе це тією чи іншою мірою може пролити світло на еволюцію тварин або людей.

Раніше Фокус писав про те, що знайдено скелет найважчої тварини в історії Землі: понад 20 м завдовжки і вагою до 340 тонн.