Найдальша карликова планета Сонячної системи має важливу відмінність від Плутона (фото)
Карликову планету Еріда виявили 2005 року, але її вивчення триває і вчені роблять нові відкриття.
У 2005 році астрономи виявили в поясі Койпера за орбітою Нептуна раніше невідомий планетоїд, який незабаром отримав назву Еріда. Зараз це друга після Плутона найбільша карликова планета в Сонячній системі. Астрономи продовжують вивчати цей об'єкт, про який досі ще дуже мало відомо. Згідно з дослідженням, опублікованим у журналі Science Advances, поверхня Еріди сильно відрізняється від поверхні Плутона, якого можна назвати родичем цієї карликової планети судячи із загальних характеристик, пише Universe Today.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Хоча багато спостережень дали змогу астрономам отримати краще уявлення про розмір і масу Еріди, залишається багато невирішених питань щодо структури цієї карликової планети та її порівняння з Плутоном. У новому дослідженні вчені представили серію моделей, заснованих на нових оцінках маси супутника Еріди Дизномія. Згідно з їхніми результатами, Еріда, ймовірно, розділена на конвективну крижану оболонку і кам'яне ядро, що відрізняє її від Плутона з його провідною крижаною оболонкою.
Наразі відомо, що Еріда має приблизно такий самий розмір і масу, як і Плутон. Але ця карликова планета має дуже ексцентричну орбіту навколо нашого Сонця. Найближче вона розташована до зірки на відстані 38,2 астрономічних одиниць, а найдалі — на відстані 97,4 астрономічних одиниць. Якщо брати останній показник, то приблизно у 2 рази далі, ніж розташований Плутон, який також давно вважається карликовою планетою.
Протягом кількох місяців учені працювали над моделями Еріди, які включали в себе два набори даних. Перший був пов'язаний з єдиним відомим супутником Еріди — Дизномією, і з тим, що два ці об'єкти завжди обернені один до одного однаково.
Астрономи можуть використовувати характеристики обертання та орбіти планет і їхніх супутників, щоб зробити висновки про певні властивості, наприклад, про їхню внутрішню структуру. Згідно зі спостереженнями, Дизномія має діаметр близько 615 км, а співвідношення мас Дизномії та Еріди становить 0,0085.
Ця верхня межа маси надала другий важливий набір даних, які стосуються внутрішньої структури Еріди. Як показало моделювання, Еріда є напрочуд дисипативною — концепція термодинаміки, за якої система діє поза рівновагою. На підставі цього вчені визначили, що Еріда має кам'яне ядро, оточене шаром льоду та корою, яка, ймовірно, конвектує. Вчені вважають, що ядро містить радіоактивні елементи, які виділяють тепло і коли воно йде, то призводить до повільного збовтування льоду на поверхні. Це відрізняє поверхню Еріди від поверхні Плутона, у якого є провідна крижана оболонка.
Вчені сподіваються, що в найближчому майбутньому будуть доступні точніші вимірювання маси Дизномії, а також додаткові дані про форму Еріди. Це допоможе поліпшити моделювання. Науковці вважають, що поверхня Еріди вкрита дуже м'яким шаром льоду, схожим на сльоту, тому поверхня є радше за все дуже гладенькою, що також відрізняє її від такої ж у Плутона.
Фокус уже писав про те, чому вчені вважають місію до Урану однією з найважливіших для NASA.