В океані зникають акули-молоти: хтось переслідує їх і змушує залишати притулки
Нове дослідження показує, що популяції бронзових акул-молотів біля мексиканського узбережжя скоротилися майже на 100%.
Бронзові акули-молоти (Sphyrna lewini) входять до списку видів, що перебувають під загрозою зникнення. У результаті вчені й приблизно не знають, скільки особин сьогодні залишилося в океані, але статистика має досить гнітючий вигляд, пише Live Science.
У новому дослідженні вчені вивчили спостереження дайверів за останні 50 років, з 1970-х до 2010-х років, і виявили, що кількість акул-молотів неймовірно скоротилася на території підводних гір у південно-західній частині Каліфорнійської затоки. Так, на підводній горі Ель-Бахо зникли 97% популяції, а біля підводної гори Лас-Анімас і зовсім не залишилося живих особин.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Обидві ці підводні гори розташовані біля узбережжя Мексики. За словами провідної авторки дослідження, наукової співробітниці неурядової організації Beneath The Waves Кетрін Ейрес, результати їхньої з колегами роботи виявилися вельми сумними, але, на жаль, не здивували вчених.
Річ у тім, що бронзові акули-молоти стають жертвами нападів людей через їхні великі плавники, які використовуються для приготування супу з акулячих плавників у всьому світі. За словами Ейрес, проблема також полягає в тому, що представники цього виду продукують мало потомства, мають тривалий період вагітності та повільно ростуть, а тому є надзвичайно вразливими до зникнення.
Більш раннє дослідження, проведене наприкінці 1970–80-х років показало, що підводні гори Ель-Бахо і Лас-Анімас колись були улюбленим місцем проживання бронзових акул-молотів. Вони використовували ці гори як притулок протягом дня — у цих місцях сильні течії ганяють насичену киснем воду на їхні зябра, а тому їм не потрібно було додатково витрачати енергію на плавання.
Зазначимо, що це дослідження фактично ґрунтувалося на спогадах дайверів, до яких вчені звернулися. Однак команда припускає, що на ці дані можна покладатися з цілої низки причин: по-перше, ви навряд чи забудете, якщо зіштовхнетеся зі зграєю із сотень акул-молотів, по-друге, зустрічі зі зграєю із сотень акул та зграєю з менш ніж 10 особин неможливо сплутати. Загалом автори дослідження визнають, що взяти за основу людські спогади — є обмеженням дослідження, однак результати так чи інакше мають досить гнітючий вигляд.
Дайвери повідомили, що бачили в середньому 150 акул в Ель-Бахо і 100 акул у Лас-Анімасі за одне занурення в 1970-х роках, але тільки п'ять акул в Ель-Бахо і нуль акул у Лас-Анімасі за одне занурення у 2010-х роках.
Вчені вважають, що така неймовірна втрата популяцій частково пов'язана з рибальством, деградацією середовища проживання, змінами клімату, а також збільшенням шуму від моторних човнів і бульбашок аквалангістів.
Раніше Фокус писав про те, що щось змушує сотні акул збиратися в одній точці океану.