Найбільші роги на Землі. Ніхто не знає, чому в стародавніх лосів вони сягали 3,5 м завдовжки
Дослідники раніше вважали, що великі розміри тіла можуть пояснити настільки великі придатки тварини, проте нове дослідження припускає, що це не так.
Ірландські лосі — це величезні вимерлі олені, які мають пару неймовірно великих рогів. Незвичайні придатки стародавнього чудовиська досягали завдовжки 3,6 метра від кінчика до кінчика та мали досить дивовижний вигляд. Однак учені досі не можуть зрозуміти, чим викликані настільки дивовижні розміри придатків, пише IFLScience.
Раніше вчені вважали, що неймовірний розмір рогів пов'язаний із дивовижними розмірами самих тварин, проте нове дослідження показує, що це зовсім не так. Дослідження показують, що ірландський лось (Megaloceros giganteus) був найбільшим із усіх, які мешкали в Європі, а також одним із найбільших у світі — його висота в холці становила близько 2 метрів. Відомо, що ареал проживання цих тварин простягався по всій Євразії в плейстоцені, від Ірландії до озера Байкал у Сибіру, проте близько 8000 років тому вони вимерли.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Десятиліттями величезні роги вимерлого оленя викликали еволюційні спекуляції. У 1970-х роках біолог Джей Гулд припустив, що таємниця неймовірно великих розмірів пов'язана з розміром самої тварини та результатом "позитивної алометрії". Простими словами, більші олені мають пропорційно більші роги.
Однак автори нового дослідження виявили дещо, що суперечить теорії Гулда. Науковці провели додатковий аналіз і виявили дещо суперечливе: команда використала позитивну алометрію та передбачила, що об'єм рогів ірландського лося мав би становити 17,5 літра, тоді як насправді середній спостережуваний об'єм сягав неймовірних 25,5 літра.
Так учені дійшли висновку, що позитивна алометрія зовсім не може бути єдиним фактором, що робить роги ірландських лосів настільки великими. За словами автора нового дослідження Томаса Гансена з Університету Осло, складно сказати, що Гулд повністю не мав рації: алометрія, як і раніше, відіграє в цьому питанні важливу роль, проте не вона одна.
Автори дослідження припускають, що за еволюцією рогів ірландських оленів стоять й інші чинники, проте наразі вчені не можуть сказати, які саме. Наприклад, професор Адріан Лістер, експерт із вимерлої мегафауни з лондонського Музею природної історії, стверджує, що важливу роль в еволюції рогів також зіграв статевий відбір. Імовірно, більші роги давали змогу самцям відшукати собі пару.
Оскільки ірландські лосі вимерли 8000 років тому, надзвичайно складно вивчити їхню шлюбну поведінку. Деякі дослідники також вважають, що саме роги могли зіграти роль і у вимиранні виду, оскільки було потрібно занадто багато ресурсів і адаптацій, щоб забезпечити виживання.
Раніше Фокус писав про те, що вчені з'ясували, чому в оленя Санта-Клауса червоний ніс.