Ковчег Заповіту, золото ацтеків і скарби мідного сувою: найвідоміші загублені реліквії

Величезна кількість безцінних скарбів зникала протягом століть. Такі артефакти часто пропадали внаслідок гучних крадіжок або за загадкових обставин під час воєн чи катастроф. У такі моменти скарби залишаються без захисту й артефакти стають військовими трофеями.

Іноді скарби вдається знайти, але багато з них досі не виявлено. Ось деякі втрачені скарби, які так і не були знайдені. Частину з цих артефактів, найімовірніше, вже знищено, але деякі, можливо, все ще існують і коли-небудь знову постануть перед людським поглядом.

Вкрадені скарби ацтеків

Імперія ацтеків у Мексиці на початку XVI століття процвітала, але її правитель Монтесума занепав після прибуття 1519 року Ернана Кортеса і його соратників — іспанських конкістадорів. Вони зробили Монтесуму своїм маріонетковим правителем, 1520 року він помер за нез'ясованих обставин. Зіткнувшись із загрозою повстання, Кортес і його війська спробували вислизнути зі столиці ацтеків Теночтітлана під покровом ночі 30 червня 1520 року з величезним вантажем ацтекського золота. Але один із кораблів затонув у каналі, що веде в озеро Тескоко, — загинуло безліч іспанців і було втрачено частину золота.

Та ніч стала відома іспанцям як La Noche Triste, або "Ніч печалі". Іспанці повернулися через кілька місяців, щоб повернути втрачене золото, але їм вдалося підняти лише його частину. Ще одна порція золота ацтеків була знайдена нещодавно, коли один будівельник розкопав багатовіковий золотий злиток у Мехіко. Місто стоїть на місці колишньої столиці ацтеків і річок, що оточували її.

Більша ж частина ацтекського золота досі залишається не знайденою.

Саркофаг Менкаура

Піраміда єгипетського фараона Менкаура — найменша з трьох пірамід, побудованих у Гізі близько 4 500 років тому. У 1830-х роках англійський військовий офіцер Говард Вайз досліджував піраміди Гізи, часом використовуючи руйнівні методи з використанням вибухівки, щоб прокласти собі шлях через споруди.

Вайз зробив у Гізі низку відкриттів, зокрема виявив багато прикрашений саркофаг у піраміді фараона Менкаура. У 1838 році Вайз спробував переправити саркофаг до Англії на борту торгового судна "Беатріс", але корабель затонув під час подорожі та забрав багато прикрашений саркофаг на дно. Якщо "Беатріс" коли-небудь знайдуть, можливо, вдасться підняти і стародавній саркофаг.

Ковчег Заповіту

Згідно зі священними єврейськими текстами, Ковчег Заповіту являв собою скриню, в якій зберігалися скрижалі з вигравіруваними на них десятьма заповідями. Скриня зберігалася в Єрусалимському храмі, який, за переказами, був побудований ізраїльським царем Соломоном.

Цей храм, який іноді називають Першим храмом, був найсвященнішим місцем для єврейського народу — але його зруйнували 587 року до н. е., коли армія, що прийшла з Вавилона під проводом царя Навуходоносора II, завоювала Єрусалим і розграбувала місто. Невідомо, що сталося з Ковчегом Заповіту, його місцезнаходження давно є джерелом спекуляцій.

Меч Хондзе Масамуне

Хондзе Масамуне — меч, імовірно створений Горо Нюдо Масамуне, який жив з 1264 по 1343 рік і вважається найбільшим майстром мечів в історії Японії.

Меч названо на честь одного з його власників, Хондзе Сігенага, який отримав його як приз після одного з боїв у XVI столітті. Пізніше меч перейшов у володіння Токугави Іеясу, який став першим сьогуном Японії після перемоги в низці воєн у XVI столітті.

Меч передавали з покоління в покоління аж до закінчення Другої світової війни, коли під час американської окупації Японії його передали американській владі, яка побоювалася, що цей меч та інші подібні до нього можуть бути використані проти американців.

Саме з того моменту легендарний меч більше не бачили. Можливо, американські солдати знищили меч разом з іншою захопленою японською зброєю. Однак не виключено, що легендарний самурайський меч могли доставити в Америку.

Коштовності корони Ірландії

Вкрадені 1907 року з Дублінського замку, коштовності корони Ірландії "не були пов'язані з будь-якою коронаційною церемонією і не містили в собі корону. Швидше, вони складалися з дорогоцінної зірки ордена Святого Патрика, діамантової брошки і п'яти золотих підвісок цього ордена — все це власність корони", — пише Томас О'Ріордан, історик і керівник проєкту в Університетському коледжі Корка.

"Орден Святого Патрика був заснований 1783 року для нагородження осіб, які обіймають високі посади в Ірландії, та ірландських перів, від підтримки яких залежав тодішній уряд", — пише О'Ріордан.

У 1783 році, коли були створені ці коштовності корони, Ірландію контролювала Велика Британія. Прикраси були виготовлені з 394 каменів, взятих з коштовностей королеви Шарлотти, і значка ордена Бані. Королева Шарлотта була дружиною короля Георга III. За словами О'Ріордана, разом із коштовностями також зберігалися рупії імператора Великих Моголів і, можливо, дорогоцінні камені, передані турецьким султаном.

Коштовності зберігалися в бібліотеці, і в тому, що пограбування стало можливим, звинувачують слабку охорону. Хто вкрав коштовності ірландських королів і що з ними сталося, залишається загадкою. У пограбуванні підозрювали найрізноманітніших людей, зокрема Френсіса Шеклтона, брата знаменитого дослідника Ернеста Шеклтона, хоча нічого так і не було доведено.

Скарби мертвого єпископа

1357 року корабель під назвою "Сан-Вісенте" вирушив із Лісабона (Португалія) до Авіньйона (Франція) зі скарбами, придбаними Тібо де Кастільоном, єпископом Лісабона, який нещодавно помер. На борту були золото, срібло, каблучки, гобелени, коштовності, витончені тарілки та навіть переносні вівтарі. Під час плавання поблизу міста Картахена на території сучасної Іспанії на "Сан-Вісенте" напали два добре озброєних піратських судна, команда яких захопила скарби.

Один із піратських кораблів, яким командував такий собі Антоніо Ботафок, був захоплений після того, як сів на мілину. Однак інший піратський корабель, яким командував Мартін Янес, схоже, зумів сховатися. Що стало з Янесом, його піратською командою і вкраденими скарбами, невідомо.

Флорентійський діамант

Жовтий флорентійський діамант вагою 137 каратів, ймовірно, привезли з Індії, він потрапив до Європи наприкінці XV століття. За однією з версій, Карл Сміливий, який був герцогом Бургундії в 1467-1477 роках, обрізав його з більшого алмазу і був настільки зачарований флорентійським діамантом, що навіть брав його з собою в бій і нібито був убитий з цим каменем на грудях.

Після Першої світової війни останній імператор Австро-Угорщини Карл I, прихопивши флорентійський діамант, втік до Швейцарії, де поклав його до банківського сховища і довірив австрійському юристу на ім'я Бруно Штайнер, який повинен був допомогти поваленій королівській родині продати камінь та інші королівські коштовності, пише історик Гордон Брук-Шепард. Неясно, що сталося далі.

У новинах, опублікованих у 1924 році, йшлося про те, що Штайнер був заарештований, звинувачений у шахрайстві і виправданий. Можливо, флорентійський діамант було піддано повторному огранюванню, і тепер він являє собою серію дрібніших діамантів.

Скарби мідного сувою

Можливо, найнезвичайніший сувій Мертвого моря, виявлений у Кумранських печерах на західному березі річки Йордан, являє собою текст, вигравіруваний на аркуші міді, в якому йдеться про місцезнаходження величезної кількості захованих скарбів.

Цей мідний сувій, як його називають, знаходиться в музеї в Йорданії. Питання про те, описував древній автор сувою реальні чи легендарні скарби, викликає суперечки серед учених. Під час написання сувою, близько 70 року н. е., римська армія розгромила єврейські загони, які повстали проти римського правління. У підсумку римська армія взяла Єрусалим і зруйнувала Другий храм.

Деякі вчені припускають, що скарби, про які йдеться в Мідному сувої, — це справжній скарб, який був захований до того, як римська армія зруйнувала храм. Інші вчені стверджують, що обсяг скарбів, про які йдеться в Мідному сувої, настільки великий, що швидше нагадує легенду.

Золото нацистів

Згідно з легендою, наприкінці Другої світової війни нацистські війська під командуванням офіцера СС Ернста Кальтенбруннера вивантажили величезну кількість золота в австрійське озеро Топліц, щоб воно не дісталося союзним військам, які наступали. Відтоді біля озера пройшло безліч пошукових експедицій, але досі золото так і не було знайдено.

Можливо, ця історія — лише легенда, і насправді ніякого золота в озері не було. Але деякі дослідники зазначають, що в Топліце погана видимість і величезна кількість колод і сміття, що робить спроби знайти золото складними та небезпечними. Деякі дайвери загинули, намагаючись знайти золото у водах озера.

Шкатулка польської принцеси

1800 року польська принцеса Ізабелла Чарторийська створила так звану королівську скриньку, яка являла собою колекцію артефактів з королівських родин, які правили країною до 1795 року — коли стався Третій поділ Польщі.

Серед артефактів, включених до королівської скриньки, були коштовності, які носили королі Польщі, твори мистецтва та інші пам'ятні речі.

Через півтора століття королівська скринька стала здобиччю загарбників — її вивезла нацистська Німеччина після вторгнення до Польщі у вересні 1939 року. Вміст скриньки тепер втрачено.