Розділи
Матеріали

Here we go again. Величезна озонова діра Землі знову становить загрозу для планети

Тая Кітова
Фото: Copernicus Atmosphere Monitoring Service | Озонова діра над Антарктидою все ще становить загрозу для світу

Дослідники виявили, що озоновий шар планети все ще страждає від серйозного виснаження і це становить загрозу для людства і Землі загалом.

Історія Землі налічує понад 4,5 мільярда років і вона зовсім не завжди була доброзичливою для життя. Існує безліч моментів, що загрожують життю на планеті, але однією з основних слабкостей Землі вважається озоновий шар, без якого життя просто не зможе існувати тут, пише Science Focus.

Озоновий шар являє собою частину стратосфери, що поглинає найпотужніші та руйнівні ультрафіолетові промені. Простими словами, саме озоновий шар запобігає загибелі всього живого на Землі від випромінювання Сонця.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Ще в 1980-х роках учені вимірювали кількість сонячної радіації, що досягає планети, і виявили величезну діру в озоновому шарі планети, розташовану над Антарктидою. Причиною її виникнення вважають хімічні речовини, створені людиною. Вчені припускали, що ці речовини змішувалися з молекулами озону і руйнували їх, пробиваючи пролом у захисті Землі.

Основними винуватцями руйнування озонового шару тоді назвали хлорфторвуглеці, або ХФУ, які на той час широко використовували в промисловості, насамперед як холодагенти. На щастя, світ дослухався і 1987 року світові лідери підписали на саміті в Монреалі хлорфторвуглеці або ХФУ. Пізніше цей документ став відомий як Монреальський договір.

Підписаний договір мав ефект і розміри озонової діри над Антарктидою почали зменшуватися. Але тепер, через майже 40 років після підписання договору, нові дослідження показують, що людська діяльність ризикує поставити під загрозу це глобальне досягнення. Зазначимо, що озоновий шар все ще не зумів відновитися повністю, проте перебуває на правильному шляху.

У 2022 році світ досяг показників озонової діри, які спостерігалися в 1980 році, що стало справжнім успіхом. Однак нові дослідження показують, що нині над Антарктидою все ще щороку відкривається область сильного виснаження, причиною насамперед називають хімічні реакції, що протікають за низьких температур і високої атмосферної хмарності. По суті, ці реакції роз'їдають озоновий шар.

Діра відкривається, а потім зникає в міру того, як сезонні стратосферні реакції досягають піка і спаду. Зазвичай цей пік припадає на вересень і жовтень. Але останніми роками вчені помітили, що озонова діра трималася відкритою довше, ніж зазвичай — до грудня. Тобто до самого антарктичного літа, внаслідок чого місцеві рослини та тварини опинилися в більш уразливому становищі.

За словами вченого зі зміни клімату, професора Шерон Робінсон з Університету Вуллонгонґонґа, те, що сьогодні відбувається з озоновим шаром над Антарктидою "справді екстремально". По суті, інтенсивність ультрафіолетового випромінювання, що досягає крижаного континенту, може бути аналогічною тій, яка спостерігається в Австралії в літній період.

Дослідники також зазначають, що це надзвичайно небезпечно для тварин, у яких у цей період настає сезон розмноження. Антарктичні тварини не мають сонцезахисного крему та окулярів, а тому не можуть захистити себе від сонячного випромінювання. У результаті в них підвищується ризик розвитку раку шкіри та катаракти. Вчені, які проводили дослідження антарктичного ультрафіолетового випромінювання, кажуть, що, те ж саме може бути справедливим і для ссавців і птахів полярного континенту.

Дослідники вважають, що основна причина тривалого періоду потенційно смертельної втрати озону криється у зміні клімату, яка нависла над планетою. Минулий рік уже став найспекотнішим в історії спостережень, а нинішній, імовірно, поб'є цей рекорд. У результаті світ зіткнеться зі ще більш екстремальними хвилями спеки, посухи та лісових пожеж, що лише погіршує становище.

Раніше Фокус писав про те, що сценарій "випаленої Землі" відстрочили. Озонова діра зменшилася майже на два млн км2.