Учені розповіли, чому у Землі один Місяць, а в інших планет — десятки супутників (фото)

Земля має один природний супутник і це Місяць. У Юпітера і Сатурна таких супутників є кілька десятків. Водночас Меркурій і Венера взагалі не мають супутників. Чому в одних планет вони є, а в інших немає? Про це пише Space.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Як виникли супутники планет у Сонячній системі?

Супутниками астрономи називають об'єкти, які обертаються навколо більших тіл. Наразі існує дві основні теорії, що пояснюють наявність супутників у планет Сонячної системи:

• планети захоплюють своєю гравітацією супутники тоді, коли вони потрапляють у межі так званого радіуса Гілла;
• супутники формувалися разом із планетами на зорі існування Сонячної системи.

Як відомо, будь-який об'єкт, що має масу, чинить гравітаційне тяжіння на сусідні об'єкти. У Сонячній системі тільки Сонце має найбільшу масу і найсильнішу гравітацію і таким чином утримує всі планети навколо себе.

Щоб супутник міг обертатися навколо планети, він має перебувати досить близько, щоб планета могла чинити на нього гравітаційне тяжіння, необхідне для його утримання на орбіті навколо цієї планети. Мінімальна відстань, на якій планета може утримувати супутник на орбіті, називається радіусом сфери Гілла. Місяць обертається навколо Землі, а не навколо Сонця, тому що він перебуває в радіусі сфери Гілла нашої планети.

Яка планета в Сонячній системі має найбільше супутників?

Але у маленьких планет, таких як Меркурій, дуже маленький радіус сфери Гілла, а значить планета не може утримувати навколо себе супутники через низьке гравітаційне тяжіння. Деякі вчені вважають, що у Меркурія і Венери могли бути супутники в далекому минулому, але вони зникли внаслідок зіткнення з іншими об'єктами.

У Марса є два супутники, які називаються Фобос і Деймос. Вважається, що вони все ж були притягнуті гравітацією планети, і це астероїди, а не були створені разом із Червоною планетою. Хоча остання теорія також має підтримку деяких учених.

Що стосується Юпітера, Сатурна, Урана і Нептуна, то ці планети мають великий радіус сфери Гілла, тому що вони самі по собі великі. Гравітаційне тяжіння цих світів дало їм змогу притягнути до себе й утримувати навколо велику кількість супутників. Наприклад, Юпітер має 95 супутників, а Сатурн — 146, і більше немає в жодної планети в Сонячній системі.

Також вважається, що супутники планет могли сформуватися понад 4,5 млрд років тому, коли відбувалося формування всієї Сонячної системи. Вона виникла з великого диска з газу та пилу, який оточував Сонце. Учені вважають, що лише кілька супутників у Сонячній системі виникли таким чином. Наприклад, такими об'єктами є найвнутрішніші супутники Юпітера і Сатурна. Але інші, найімовірніше, були захоплені гравітацією цих газових гігантів.

Чому Місяць — це особливий супутник?

Водночас Місяць є особливим супутником. Вважається, що він виник зовсім не так, як інші супутники в Сонячній системі. Одна з головних теорій походження Місяця свідчить, що понад 4,4 млрд років тому в Землю врізався планетарний об'єкт. Під час зіткнення великий шматок нашої планети полетів у космос і перетворився на Місяць.

Але насправді досі вчені сперечаються про те, чому одні планети мають супутники, а інші — ні. Хоча такі чинники, як розмір планети, її гравітаційне тяжіння, розмір радіусу сфери Гілла можуть зіграти в цьому свою роль.

Як уже писав Фокус, після історичної посадки на Місяці Китай націлився на більш глибокий космос. КНР планує здійснити посадку своїх апаратів на астероїд, Марс, а також відправити зонди до Юпітера й Урана.

Також Фокус писав про те, що таке планети-бродяги і наскільки вони небезпечні для Землі. Планети-бродяги блукають безкрайнім Всесвітом самостійно, адже у них немає гравітаційного зв'язку з жодною зіркою.