У надрах Землі хлюпочуться гігантські хвилі, здатні підіймати цілі континенти: що ще вони можуть
Дослідники виявили, що величезні скелі та високі плато утворюються тією ж хвилею, що розбиває континенти на частини.
Історія Землі налічує понад 4,5 мільярда років і за цей час наша планета неодноразово змінювала свій зовнішній вигляд. Вчені десятиліттями прагнуть дізнатися, які саме сили в надрах Землі здатні приводити континенти планети в дію, і тепер їм відомо трохи більше пише Live Science.
Нове дослідження групи вчених з Університету Саутгемптона у Великій Британії припускає, що високі плато підіймаються усередині континентів завдяки перемішуванню, яке відбувається глибоко в надрах Землі за сотні кілометрів від того місця, де вони врешті-решт виникають на поверхні.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
У міру того як земні континенти розпадаються, масивні скельні стіни можуть підійматися поблизу кордонів, де вибухає кора. Цей розрив дає початок хвилі в середньому шарі планети — мантії, яка повільно котиться всередину протягом десятків мільйонів років, живлячи підйом плато. Про це свідчать результати нового дослідження.
Ученим давно відомо, що континентальні розломи спровокували підйоми масивних уступів. Наприклад, скельні стіни, що відокремлюють Східноафриканську рифтову долину від Ефіопського плато. За словами провідного автора дослідження, геолога Томаса Гернона, ці круті стрімчаки часом облямовують внутрішні плато, що підіймаються з міцних, стабільних ядер континентів — кратонів.
Відомо також, що ці дві особливості ландшафту, як правило, формуються з різницею в десятки, а то й сотні мільйонів років, тому вчені вважали, що вони викликані різними процесами. Але нове дослідження припускає, що це твердження хибне.
У новій роботі Гернон з колегами вивчили три знакові прибережні уступи, що утворилися під час розпаду останнього суперконтиненту, Гондвани:
- уздовж узбережжя Індії, облямовує Західні Гати на 2 000 кілометрів;
- у Бразилії, оперізує плато Хайленд на 3 000 кілометрів;
- Великий уступ Південної Африки, що оточує Центральне плато й охоплює 6 000 км.
Вчені використовували топографічні карти, щоб показати уступи, вирівняні з континентальними кордонами, що свідчить про те, що вони були створені в результаті рифтингу. Далі вчені використовували комп'ютерне моделювання, яке показує, що континентальні розломи порушують мантію Землі, утворюючи гігантські хвилі в надрах планети, що рухаються всередину до серця континенту.
Далі науковці проаналізували дані про мінерали та виявили, що підйом і ерозія на плато мігрували вглиб суші приблизно в той самий час і з тією ж швидкістю, що і мантійна хвиля. Це вказує на те, що обидві особливості ландшафту, ймовірно, викликані одним і тим самим процесом континентального розпаду.
У випадку трьох досліджуваних стрімчаків, спінювання було надзвичайно повільним — лише 15-20 кілометрів за мільйон років. Але навіть ця повільна гігантська мантійна хвиля кардинально змінила ландшафти. У міру просування хвиля поступово відшаровувала сильне коріння, яке закріплювало континенти на кордоні кори та мантії. Без цих якорів кратони ставали більш плавучими та, отже, підіймалися. Потім вітер і дощ протягом епох ще більше змивали їх, роблячи їх ще легшими й ще більш плавучими. Цей процес завершився стабільними, високими плато, які ми бачимо сьогодні.
Раніше Фокус писав про те, що в серці Землі знайшли пробоїну: вчені зрозуміли, чому протікає ядро нашої планети.