Розділи
Матеріали

Рекорд ще не побито: 7 років тому на Сонці виник найшвидший і найпотужніший спалах (фото)

Андрій Кадук
Фото: NASA | 7 років тому на Сонці виник найшвидший і найпотужніший спалах

У вересні 2017 року на Сонці з'явився досі рекордний за багатьма параметрами вибух.

Нещодавні спалахи на Сонці, попри зростання активності нашої зірки, поки не дотягують до рекордного сонячного спалаху, який виник 10 вересня 2017 року, пише Space.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

У вересні 2017 року настав період зниження активності Сонця, піковий період якої припав на 2017 рік під час попереднього 24-го сонячного циклу. Попри мінімальну активність, на Сонці з'явилася активна сонячна пляма під назвою AR 12673. Саме в ній виникли 6 і 10 вересня 2017 року два спалахи найпотужнішого класу Х.

Спочатку вчені класифікували їх як спалахи класу X8.2 і X9.3, але за три роки дані були переглянуті і тепер відомо, що це були спалахи класу X11.8 і X13.3. Досі ще жоден спалах на Сонці не був потужнішим за той, що стався 10 вересня 2017 року. Водночас ця подія встановила рекорди, які ще не побито іншими вибухами на Сонці.

Спалах на Сонці 10 вересня 2017 року видно в правій частині зображення, зробленого апаратом Solar Dynamics Observatory
Фото: NASA

Найшвидша поява спалаху на Сонці

Сонячні плями являють собою області сильного магнітного поля на поверхні Сонця з більш низькою температурою (3 500 градусів Цельсія), ніж навколишнє середовище (5 500 градусів Цельсія). Через це плазма в сонячних плямах здається темною. Відомо, що є зв'язок між силою магнітного поля і здатністю сонячних плям створювати потужні спалахи.

Протягом кількох тижнів, поки наявна сонячна пляма, її магнітне поле постійно змінюється. Якраз 10 вересня 2017 року відбулася найшвидша поява сонячного спалаху внаслідок зміни магнітного поля з усіх відомих.

Найбільше прискорення викиду плазми

Сонячні спалахи — це викид енергії, але приблизно 50% спалахів виникають разом із корональним викидом маси або виверженням плазми з атмосфери Сонця. Спалах 10 вересня 2017 року спровокував появу великого коронального викиду маси, який не був спрямований у бік Землі.

Спостереження показали, що корональний викид маси мав найбільше прискорення з усіх відомих, а також мав одну з найбільших початкових швидкостей — 4 300 км/с.

Досі ще жоден спалах на Сонці не був потужнішим за той, що стався 10 вересня 2017 року
Фото: NASA

Найтриваліше гамма-випромінювання

Сонячні спалахи випромінюють світло в більшій частині спектра, від радіохвиль до рентгенівських променів. Гамма-промені, що мають найвищу енергію, випромінюють тільки найпотужніші спалахи. 10 вересня 2017 року було зафіксовано не тільки найсильніше гамма-випромінювання, але воно також мало найбільшу тривалість — 12 годин.

На відео показано спалахи на Сонці 6 і 10 вересня 2017 року

Найтриваліший спалах на Сонці

Якщо слабші спалахи на Сонці наявні десятки хвилин, то спалахи класу Х — близько години. Але спалах 10 вересня 2017 року тривав понад 24 години.

Найбільш досліджуваний спалах на Сонці в історії

Через те, що активна сонячна пляма AR 12673 і пов'язані з нею спалахи виникли в період мінімальної активності Сонця, космічні апарати і спеціалізовані сонячні телескопи зосередили всю увагу на них. Спалах 10 вересня 2017 року вивчили настільки добре, як жоден інший. Тому після події з'явилося багато наукових публікацій, що є рекордом для дослідження вибуху на Сонці.

У найближчі 1-3 роки вчені очікують на появу на Сонці найпотужніших спалахів, адже Сонце наблизилося (а може, воно вже настало, поки що не ясно) до фази найвищої активності у 25-му сонячному циклі. Але чи поб'ють якісь із цих майбутніх спалахів рекорди, встановлені 7 років тому, ще належить дізнатися.

Як уже писав Фокус, нове дослідження показує, що можна побудувати космічний ліфт для доставки ресурсів з "королеви" пояса астероїдів. Передбачається, що, з урахуванням наявних технологій, можна створити космічний ліфт на карликовій планеті Церера.

Також Фокус писав про те, що нова теорія допомагає пояснити незвичайну форму планети Марс, через що він відрізняється від інших кам'янистих світів Сонячної системи.