Земля технічно перебуває всередині атмосфери Сонця: як це може бути

Може здатися дивним, що Земля технічно перебуває всередині атмосфери Сонця. Але насправді це так і в майбутньому наша планета може вийти за межі цієї атмосфери, пише IFLScience.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Сонце — це одна із сотень мільярдів зірок у галактиці Чумацький Шлях, причому вона не є найпоширенішим типом таких астрономічних об'єктів. Від Землі Сонце віддалене на відстань приблизно 150 млн км і ця зірка, як і багато інших, являє собою сферу з дуже гарячої плазми. При цьому температура на поверхні Сонця в сотні разів менша, ніж температура його зовнішніх шарів. У будь-якому разі вивчення внутрішньої структури Сонця є дуже складним завданням.

Учені вивчають внутрішній устрій Землі за допомогою сейсмічних хвиль, які проходять через надра планети. Так само вчені спостерігають за хвилями, що проходять через Сонце та їхнім впливом на електромагнітні хвилі на поверхні нашої зірки, щоб краще зрозуміти її внутрішню структуру.

За словами Стівена Серджента з Відкритого університету, Велика Британія, звукові хвилі проходять через Сонце і досягають його поверхні. Таким чином, під час спостереження за нашою зіркою, яке проводить космічний апарат SOHO, хвилі розтягуються і стискаються, а тому здається, що поверхня Сонця рухається до апарата або від нього.

Поверхня Сонця також випускає світло і хвилі світла стискаються або розтягуються. Космічний апарат SOHO вимірює зміну довжини хвилі світла, а потім вчені переводять це в інформацію про звукові хвилі, які досягли поверхні нашої зірки.

За допомогою цього та інших методів учені визначили, що в Сонця є ядро, яке обертається вчетверо швидше, ніж поверхня зірки. Ядро, де відбувається термоядерний синтез і водень перетворюється на гелій, оточене радіаційною зоною, вище розміщена конвективна зона, ще вище — хромосфера, а найбільш зовнішнім шаром атмосфери Сонця є корона. Але насправді атмосфера Сонця на цьому не закінчується.

Щойно плазма залишає сонячну корону на надзвуковій швидкості, вона перетворюється на сонячний вітер, який створює геліосферу. Це область космосу, куди поширюється гравітація нашої зірки і вплив її магнітного поля.

Геліосфера простягається далеко за межі орбіти найостаннішої планети Сонячної системи — Нептуна. Таким чином, Земля перебуває всередині атмосфери Сонця, а за межами геліосфери знаходиться міжзоряний простір. Геліосфера захищає Землю від негативного впливу міжзоряного середовища.

Нещодавнє дослідження показало, що геліосфера могла стиснутися, коли Сонячна система проходила через холодну газову хмару кілька мільйонів років тому. Це вплинуло на клімат нашої планети. Вчені вважають, що стиснення геліосфери тривало десятки, а може й сотні тисяч років, і існує ймовірність того, що Сонячна система знову пройде через холодну газову хмару протягом наступного мільйона років, що призведе знову до стиснення геліосфери.

Учені вважають, що під час стиснення геліосфери відбулися зміни клімату на Землі, які могли вплинути на еволюцію людини. Припускають, що виникнення Homo sapiens було зумовлено необхідністю адаптації до нових умов на нашій планеті. Річ у тім, що, коли геліосфера стиснулася, то Земля виявилася безпосередньо схильною до впливу міжзоряного середовища.

Як уже писав Фокус, астрономи виявили рекордну, але зовсім іншу Землю і це сфера зі щільністю свинцю. Вчені виявили нову велику кам'янисту планету, яка належить до класу супер-Земля.

Також Фокус писав про те, що, згідно з новим дослідженням, найбільший кратер на Місяці та у всій Сонячній системі був створений не так, як передбачалося, а також має іншу форму.