П'ять могутніх стародавніх цивілізацій зникли безслідно: куди вони поділися

1. Аккадська імперія

Аккадська імперія утворилася 4300 років тому, коли Саргон Аккадський об'єднав під своєю владою міста-держави стародавньої Месопотамії. Вона простягалася вздовж річок Тигр і Євфрат від Перської затоки до сучасної Туреччини. Але вже через два століття після заснування, близько 2150 року до нашої ери, імперія раптово розпалася.

В останні десятиліття деякі археологи підозрюють, що аккадці загинули від посухи. У поемі "Прокляття Аккади", яка нібито розповідає про занепад імперії, ідеться про те, що "великі ріллі не давали зерна, затоплені ділянки не давали риби, зрошувані сади не давали сиропу і вина, густі хмари не давали дощу".

Потім, у 2018 році, палеокліматологи виявили нові докази в малоймовірному місці: у печері Гол-і-Зард на півночі Ірану. Печера розташована на території стародавньої Аккади, і склад її сталагмітів дає змогу точно зафіксувати посушливі періоди в регіоні — підвищений рівень магнію вказує на пилові періоди, один із яких ідеально збігається з падінням імперії.

2. Ангкор

Перлина Кхмерської імперії, місто Ангкор Тхом процвітало на території нинішньої Камбоджі з IX до XV століття до н.е. Багато прикрашені храмові комплекси, які розрослися, сьогодні роблять Камбоджу популярним туристичним напрямком, але в період розквіту місто було не менш примітне своєю складною системою водосховищ і каналів. Ангкор Тхом часто називають "гідравлічним містом".

Однак, як і в усій Південно-Східній Азії, вода має двояке значення: Ангкор був дуже вразливий перед літніми мусонами. У 2010 році дослідники клімату реконструювали багатовікову історію клімату регіону на основі деревних кілець, які є хорошим непрямим показником кількості опадів. Вони дійшли висновку, що приблизно з початку XV століття сезонні повені руйнували інфраструктуру Ангкора, яка була "схильна до ризику масштабних і непоправних руйнувань".

Далі — гірше: ці катастрофічно вологі роки припали на десятиліття посухи. Оскільки врожайність уже страждала, а система управління водними ресурсами перебувала в безладі, Ангкор усе менше й менше міг підтримувати сільське господарство. До 1431 року Кхмерську імперію перемогли загарбники з Сіамського королівства.

3. Мая

Цивілізація мая виникла 2600 року до нашої ери і проіснувала понад три тисячоліття, перш ніж впасти. Падіння імперії мая називають "одним із найочевидніших і найбільш вражаючих прикладів" політичного і суспільного розпаду. Трохи більше ніж за століття, між 800 і 950 роками до н. е., мая залишили багато зі своїх великих міст, а їхня культурна діяльність зупинилася.

Насправді вони не зникли повністю — 8 мільйонів із них живуть у Центральній Америці й донині, — і вчені довгий час розходилися в думках щодо природи краху.

Проте за останні кілька десятиліть кліматологічні дослідження підтвердили те, що зробило цю епоху настільки бурхливою для мая: "мегапосуху", що охопила IX-XI століття. Ці посушливі цикли, як пише одна група дослідників, були "найсильнішими і найчастішими в доісторичній епосі мая". До 950 року до н. е. чудові піраміди та палаци Тікаля, Копана та інших міських центрів перетворилися на руїни.

4. Норвежці

985 року до н. е., згідно із середньовічними ісландськими сагами, перші вікінги вперше припливли до Гренландії. На жаль для них, вони вибрали нетипово теплий момент, щоб оселитися так близько до Полярного кола.

Вони влаштувалися там у розпал Середньовічного теплого періоду, коли підвищення температури сприяло розвитку сільського господарства. Але потім, близько 1300 року, холод повернувся з помстою після потужного виверження вулкана Самалас в Індонезії, яке спровокувало Малий льодовиковий період. Коли вулканічна зима дісталася Гренландії, норвезькі фермери просто не змогли достатньо швидко адаптуватися.

Такою є принаймні традиційна теорія; деякі дослідження вказують на інше. У 2022 році група кліматологів із Массачусетського університету в Амхерсті реконструювала клімат регіону на основі озерних відкладень. Дивно, але вони виявили не падіння температури, а "стійку тенденцію до посухи". Вони припустили, що саме ця посуха, яка призвела до скорочення трави для випасу худоби, могла стати справжньою причиною загибелі гренландських поселенців.

5. Пуебло

Упродовж майже двох тисячоліть, приблизно з 300 р. до н. е. до 1300 р. н. е., предки пуебло процвітали в найнеправдоподібнішому середовищі — на південному заході Сполучених Штатів. Розташовуючись навколо складних комплексів із пісковика в каньйоні Чако, Меса-Верде та на Ріо-Гранде, вони вирощували кукурудзу та створили жваву торгівельну мережу, що поширилася всією Ютою, Колорадо, Нью-Мексико та Аризоною.

Але вони залишили свої великі міста, коли в середині XIII століття клімат остаточно ополчився проти них. Після століть вирубки лісів та ерозії верхнього шару ґрунту регіон уже страждав від деградації ландшафту. Потім, настала посуха.

Нестійка практика землекористування пуебло посилилася скороченням кількості опадів, і врешті-решт їхні поля перестали давати врожай маїсу, від якого вони так залежали. У них не було іншого вибору, окрім як мігрувати. Багато хто, ймовірно, загинув на місці або в дорозі, але у пуебло, як і у мая, залишилися нащадки в сучасному світі.