Близька зустріч Сонячної системи з "космічним собакою" вирішує давню загадку астрономії
Приблизно 4,5 мільйона років тому дві гарячі зірки пролетіли повз Сонячну систему і наслідки цієї зустрічі можна спостерігати і сьогодні.
Астрофізики з'ясували, що дві зірки, які перебувають зараз на відстані 400-500 світлових років від нас пролетіли на відстані 32 світлових роки від Сонячної системи приблизно 4,5 млн років тому. Наразі ці зірки перебувають у сузір'ї Великого Пса. Учені вважають, що ці зірки залишили після себе слід у хмарах газу та пилу, які оточують Сонячну систему. Це відкриття вирішує давню загадку астрономії. Дослідження опубліковано в The Astrophysical Journal, пише ScienceAlert.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Сонячна система оточена місцевими міжзоряними хмарами. Ці згустки газу і пилу складаються в основному з атомів водню і гелію і простягаються приблизно на 30 світлових років. Міжзоряні хмари мають вищу щільність, ніж матерія, яка їх оточує в Місцевому міхурі. Це космічна порожнеча з нижчою густиною матерії, ніж у решті частини Чумацького Шляху, і в ній знаходиться Сонячна система.
Кілька десятиліть тому астрономи виявили щось дивне: приблизно 20% атомів водню і 40% атомів гелію в місцевих міжзоряних хмарах були іонізовані. Зокрема, кількість іонізованого гелію здавалася незвично високою. Це означає, що частина газоподібного водню і гелію мають заряд і це давно спантеличувало вчених.
Для того, щоб отримати такий високий рівень іонізації газу потрібні потужні джерела випромінювання, яке вибиває електрони з атомів газу в місцевих міжзоряних хмарах. Але відомі джерела випромінювання в цьому регіоні космосу, такі як наднові, не можуть повністю пояснити високий рівень іонізації.
Дослідники змоделювали місцеву область космосу за останні кілька мільйонів років, щоб з'ясувати, які джерела випромінювання могли сприяти дивній іонізації в хмарах.
Астрофізики виявили щонайменше шість джерел випромінювання. Одне з них — це гаряча плазма в Місцевій бульбашці, яка випускає значну кількість іонізуючого випромінювання. Свій внесок також роблять близькі до Сонячної системи три гарячі білі карлики — це залишки зірок, схожих на Сонце.
Також учені з'ясували, що Епсилон і Бета Великого Пса, дві зірки в сузір'ї Великого Пса, ймовірно, зробили свій внесок в іонізацію місцевих міжзоряних хмар.
Хоча зараз вони перебувають на відстані 400-500 світлових років від нас, приблизно 4,5 мільйона років тому вони пройшли на відстані 32 світлових роки від Сонячної системи.
Це зірки B-типу, тобто вони набагато більші і гарячіші за Сонце. Їхнє випромінювання могло залишити за собою слід із гарячого іонізованого газу, в той час, коли вони переміщалися до свого нинішнього місця розташування.
Астрофізики вважають, що дві зірки випускали потужне ультрафіолетове випромінювання. Воно іонізувало місцеві міжзоряні хмари, відриваючи електрони від атомів водню та гелію і залишаючи в них позитивний заряд. Цей слід, який вчені бачать і сьогодні.
Як уже писав Фокус, гігантська нитка космічної павутини може бути найбільшою обертовою структурою в космосі з тих, що коли-небудь спостерігали, і може допомогти зрозуміти, як формуються галактики.