Розділи
Матеріали

На найбільшому супутнику Сатурна навіть від легкого вітру утворюються хвилі заввишки 3 метри (відео)

Андрій Кадук
Моделювання хвиль на Титані | Фото: скриншот

У безвітряний день слабкий вітер може створювати легкі брижі на поверхні озер на Землі. Але на Титані подібний слабкий вітер підніме 3-метрові хвилі, як з'ясували вчені.

Титан — це найбільший супутник Сатурна. Це також єдине планетарне тіло в Сонячній системі, окрім Землі, де існують озера і моря. Але складаються вони не з води, а з вуглеводнів. Згідно з новою моделлю, найменший порив вітру на Титані може створити величезні хвилі в озерах і морях, пише Фокус.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Порівняння хвиль на Титані та Землі. Моделювання

Титан майже на 50% більший і на 80% масивніший за Місяць, тобто він навіть більший, ніж планета Меркурій. На Титані виявлено органічні молекули, які є попередниками життя. Вважається, що в надрах Титана ховається величезний океан із води, де можуть жити позаземні мікроорганізми.

Хоча середня температура на Титані становить мінус 182 градуси Цельсія, що забезпечує повну відсутність води, яка тече, на супутнику Сатурна є водойми зі стоячої рідини, тобто озера і моря. Але заповнені вони не водою, а вуглеводнями такими як етан і метан.

Астрономи давно підозрювали, що ці озера і моря на Титані генерують хвилі, які регулярно прорізають берегові лінії і формують ландшафти, але щільна атмосфера Титана і його відстань від Землі ускладнюють підтвердження цього.

Титан — це найбільший супутник Сатурна. Це також єдине планетарне тіло в Сонячній системі, окрім Землі, де існують озера та моря
Фото: NASA

За словами вчених, скрізь, де є рідина на поверхні, над якою рухається вітер, існує потенціал для утворення хвиль. Учені не знають, який вигляд мають озера і моря на Титані, а також їхні хвилі, але нова модель дає нам уявлення про це. Це перша модель, яка враховує повну динаміку хвиль і те, що необхідно для їхнього виникнення в різних планетарних умовах.

Нова модель показала, що показує, що, на відміну від Землі, навіть найслабший вітер на Титані легко створює хвилі заввишки 3 метри завдяки унікальній поверхні супутника Сатурна.

Попередні дослідження в основному були зосереджені на прогнозуванні того, як гравітація планети може впливати на хвилі. Нова модель також включає важливі фактори, такі як поверхневий натяг рідини, її в'язкість і щільність.

"Це чимось схоже на високі хвилі, що рухаються в уповільненому темпі. Якби ви стояли на березі озера, ви могли б відчути лише легкий вітерець, але побачили б величезні хвилі, що накочуються на вас, чого ви не очікували б побачити на Землі", — пояснюють учені те, що, ймовірно, відбувається на Титані.

Вчені також застосували свою модель для прогнозування поведінки хвиль на планетарних тілах, які можуть мати рідкі озера й океани, включно з трьома планетами за межами Сонячної системи. У кожному випадку унікальні фактори місцевості створюють абсолютно різні ситуації.

  • На планеті LHS1140b, яка належить до типу супер-Земля, може бути вода на поверхні, але її сильна гравітація перешкоджатиме утворенню великих хвиль без значних поривів вітру.
  • На планеті Kepler 1649b, схожій на Венеру, для появи хвиль в озерах із сірчаної кислоти необхідні ще сильніші вітри.
  • А на планеті 55-Cancri e, яка вкрита океаном із розплавленої лави, через потужну гравітацію потрібні були б ураганні вітри для утворення навіть найслабших хвиль.

Розуміння поведінки рідин на далеких планетах і супутниках може допомогти інженерам у створенні нових космічних апаратів і зондів. Якщо коли-небудь людство відправить зонд до озер і морів Титана, нова модель може допомогти в проєктуванні хвилестійких космічних апаратів.

Як уже писав Фокус, кільця Сатурна і його найбільший супутник виникли внаслідок космічної катастрофи, вважають астрономи.

Також Фокус писав про те, що теорія про існування стародавнього, великого північного океану на Марсі отримала ще більше підтверджень.

Під час написання матеріалу використано джерела: Journal of Geophysical Research: Planets, Popular Science.