Онлайн назавжди. Чому карантин радикально змінить середню освіту

До карантину, який розпочався 12 березня, українські школи не були готові. До нього, за даними Міністерства освіти і науки, лише 0,9% наших навчальних закладів надавали послуги дистанційної освіти і викладали навчальні матеріали на своїх сайтах. З початком карантину школи в авральному режимі перейшли на віддалений формат навчання — у деяких випадках він обмежився тим, що вчителі висилали номери параграфів і завдань дітям для самостійного вивчення.

Але проблеми з дистанційкою є не тільки в Україні, вони мають глобальний масштаб. До такого висновку дійшли Фернандо Реймерз з Гарвардської вищої школи освіти й Андреас Шляйхер з Організації економічного розвитку та співробітництва, які підготували доповідь "Відповідь освіти на пандемію COVID-19 2020 року". При підготовці доповіді експерти провели опитування в 98 країнах з 18 по 27 березня. На запитання, що зробив уряд країни або керівництво школи для забезпечення академічного навчання, більшість респондентів відповіли: нічого. Більш того, перехід на дистанційний формат зробив ще більш вражаючою нерівність у доступі до освіти. У Мексиці 40% учнів не мають гаджетів, а в Японії, Марокко і Люксембурзі менше 30% шкіл використовують онлайн-платформи для навчання.

За минулі півтора місяця вчителі тією чи іншою мірою освоїли освітні онлайн-інструменти і напрацювали певний досвід. Тепер питання полягає не тільки в успішному їх застосуванні до кінця карантину, а й у тому, як нинішня ситуація вплине на подальший розвиток середньої освіти.

Забудуть вчителі та їхні учні уроки в "Зумі", як страшний сон, чи візьмуть їх на озброєння в наступному навчальному році і далі. Цьому питанню багато уваги приділили на Антикризовому національному онлайн-EdCamp 2020 року, що пройшов 13-17 квітня. Цей захід зібрав учителів, експертів і чиновників у галузі освіти, а також вперше і батьків, які зараз беруть найактивнішу участь у навчанні своїх дітей. У попередні роки конференція проводилася в Харкові для вчительського співтовариства всієї країни, але з урахуванням нинішньої ситуації її перемістили в онлайн. Формат вебінарів виявився плідним: якщо раніше через обмежені приміщення і фінанси організатори могли запросити до 1,5 тис. осіб, то онлайн вже в перший день зібралося понад 10 тис. чоловік. Учасники конференції зійшлися на думці, що карантин не пройде дарма і стане поштовхом для радикального поліпшення середньої освіти в Україні.

Перший урок. Не так, як у школі

Перше, що помітили вчителі, діти та їхні батьки, — навчатися на карантині складніше. Уроки і домашні завдання займають більше часу, ніж у школі, учні не хочуть або не можуть навчатися самі, і батькам доводиться розриватися між роботою й активностями дітей. 8-13 квітня служба освітнього омбудсмена Сергія Горбачова провела опитування батьків про навчання під час карантину і зібрала 8056 відповідей з усієї України, крім окупованих територій. Зʼясувалося, що 85,1% школярів продовжили навчатися віддалено, зовсім не вчиться тільки 1% учнів. У 40,2% випадків уроки щодня проводять на різних онлайн-платформах, 63,9% отримують оцінки за домашню роботу. У середньому учні витрачають на навчання вдома чотири-пʼять годин, до того ж батьки займаються з дітьми по дві-три години щодня. Серед головних проблем навчання на карантині, які відзначають батьки, — хаотичний розклад, використання занадто багатьох платформ, велике навантаження на дітей і застаріле компʼютерне забезпечення в сімʼях і у вчителів. Згідно з опитуванням, лише у 66,5% сімей достатньо техніки, щоб дитина вчилася вдома.

Навчання на карантині — складне і довге, зокрема, тому, що вчителі намагаються перенести стандартний шкільний розклад на віддалену основу і проводять чотири-пʼять уроків щодня для класів у 30 осіб. У результаті діти перемовляються між собою і не слухають, а вчитель навантажений сильніше, ніж у школі: витрачає дві-три години, щоб підготуватися до уроків, потім до ночі перевіряє домашні завдання.

Деякі учасники конференції розповіли, що час забирає і бюрократія: їм доводиться писати плани уроків для місцевих відділів освіти. Любомира Мандзій, тимчасово виконуюча обовʼязки міністра освіти, зазначила, що слідувати офлайновому розкладом необовʼязково: міністерство рекомендує вчителям створювати гнучкий графік, користуватися зручними для них онлайн-платформами і практикувати на карантині автономію вчителя і школи, прописану в законі про освіту.

Багато питань повʼязано з оцінюванням, оскільки зараз у вчителів немає можливості викликати учня до дошки для вирішення завдання, та й доступу до класних журналів у них теж немає. Для оцінок міністерство рекомендує використовувати електронні журнали, а якщо їх немає, то робити собі позначки, а потім перенести їх в журнал. Питання про оцінки ще важливіше, зважаючи на прийдешню річну атестацію, формування оцінок за навчальний рік, які вчителі повинні виставляти в травні, а оформити всі документи — до 15 червня. Про це МОН дає суперечливі рекомендації — у листі-розʼясненні від 16 квітня, з одного боку, зазначено, що оцінки під час дистанційного навчання потрібно враховувати і виставляти згідно з планами, ухваленими на початку навчального року; з іншого боку, міністерство радить не навантажувати учнів, а давати менше завдань і більше часу на їх виконання.

Другий урок. Право на помилку

Уроки по телевізору, "Всеукраїнська школа онлайн", стали відомими в блогосфері через два моменти. Серед учнів найбільшу популярність набула руханка — зарядка між уроками: відео з хештегом "руханка" мають в TikTok, YouTube і Instagram мільйонні охоплення. Доросла аудиторія "Фейсбуку" активно критикувала інше — помилки і обмовки вчителів під час відеоуроків. Ініціатори уроків зробили зустрічний рух — "маю право на помилку", на захист вчителів. З такими слоганами на футболках на позачерговому засіданні Верховної Ради 13 квітня зʼявилися депутати з Комітету з питань освіти, науки та інновацій. Поки депутатів із "Слуги народу" нещадно критикували за допущені помилки в законотворчості, виявилося, що учням уроки по телевізору дійсно корисні: згідно з опитуванням служби освітнього омбудсмена, їх переглядають 64,7% опитаних.

Керівники комітету Сергій Бабак і Сергій Колебошин на своїх EdCamp-вебінарах розповіли, що проєкт відеоуроків волонтерський, запускався "з коліс", до того ж, в умовах карантину було непросто знайти педагогів-добровольців, які б витрачали по 10-12 годин на підготовку до уроку і його запис. Щотижня команда волонтерів робить понад 150 уроків, уже записано понад 400. Як розповів Сергій Бабак, на цьому етапі учасники проєкту вже працюють наперед, і у них є можливість виправляти помилки: для цього запросили дві команди педагогів-експертів, які знаходять і виправляють помилки під час зйомок і монтажу уроків.

Крім технічних проблем, у творців відеоуроків є і концептуальні труднощі. "Не існує єдиного бачення, з чого складається дистанційний контент. Це повинні бути не тільки відеоуроки, а й методична база. А у нас немає навіть визначення електронного підручника, щоб було зрозуміло, як його робити", — каже Сергій Колебошин. Обидва депутати впевнені, що проект відеоуроків потрібно продовжувати і після карантину. Їх активно підтримали також учасники конференції, частина педагогів відразу ж запропонувала свою допомогу в рецензуванні уроків і виправленні помилок і неточностей. Роботи попереду багато, оскільки, щоб дати всю шкільну програму для всіх класів, необхідно відзняти близько 4 тис. відеоуроків.

"Наш план — запустити платформу з усіма електронними матеріалами для дистанційного навчання. Вони будуть затребувані під час сезонних карантинів або поганої погоди, коли діти не можуть дістатися до школи. Карантин пройде, а освіта залишиться", — упевнений Сергій Бабак.

Третій урок. Зберегти відносини

Найчастіше любов до того чи іншого предмету починається з любові до вчителя, який його викладає. Питання соціальної взаємодії стало ще актуальнішим на карантині, коли в педагога та його учнів немає можливості бачитися очно. На думку американської вчительки Естер Войжицкі, найголовніше в освіті — відносини, відносини і ще раз відносини. "Колишня освітня система стандартизації та послуху в класі вже не працює. Учителі можуть допомогти дітям бути більш незалежними в навчанні і давати на уроках структуру знань, але припинити лекції. В освіті головне — відносини, без них нічого не буде", — розповіла педагог на конференції.

Естер Войжицкі — досвідчений педагог і мама трьох успішних дочок: Сьюзан Войжицкі — виконавчий директор YouTube, Джанет — професор педіатрії в Каліфорнійському університеті, а Енн займається генетикою, заснувала компанію 23andme, а в 2019-м увійшла в список найвпливовіших жінок світу за версією Forbes. Сама Естер у 1984 році заснувала медіашколу в Пало-Альто, Каліфорнія, де викладає досі. У старшої Войжицкі є власна методика і принципи, які вона застосовувала у вихованні дочок, а також використовує у викладанні:

• Довіра — потрібно довіряти учням, щоб вони хотіли працювати в команді. Управляти класом онлайн неможливо так само, як в школі. Залишається одне — довіряти їм самим виконувати завдання, повірити, що вони самі будуть вчитися. Здатність самостійно вчитися дуже важлива і наразі, і в майбутньому.
• Повага — до почуттів, тривог і ідей. Мало просто говорити дітям, що їм робити, важливо прислухатися до них і поважати їхні почуття і думки. А коли дитину поважають інші, то в неї зʼявиться і повага до себе.
• Незалежність — її потрібно більше. Діти можуть самі шукати інформацію, мати більше свободи у вирішенні тих завдань, які стоять перед ними.
• Співпраця — заохочуйте дітей працювати онлайн разом з друзями, однокласниками і кожен день виходити на звʼязок.
• Доброта — пандемія дає нам чудову можливість практикувати такі соціально-емоційні навички, як доброта і співчуття, які ніколи не освоїть компʼютер.

Войжицкі вважає, що пʼять її принципів можуть допомогти українським вчителям і батькам впоратися з навчанням на карантині, більш того, прищепити дітям корисні навички.

Четвертий урок. Коли все це скінчиться

Забути карантин, як страшний сон, і повернутися до звичайної рутини в наступному навчальному році не вийде — у цьому впевнений Іван Примаченко, співзасновник платформи масових відкритих онлайн-курсів Prometheus. Посилаючись на служби охорони здоровʼя західних країн, експерт прогнозує, що вакцину від коронавірусу зможуть масово випускати не раніше ніж через рік-півтора, а нас, ймовірно, чекає друга хвиля епідемії восени. Тому Іван Примаченко пропонує вже зараз замислитися над тим, як будуть працювати школи в наступному році і які заходи треба вжити вже зараз, щоб адекватно підготуватися до можливих ризиків. Насамперед варто подумати про фізичну безпеку вчителів та дітей. Адже більшість педагогів — люди солідного віку, у групі ризику, і після ослаблення карантину вони можуть заразитися і захворіти.

"Варіанти рішень — постійні провітрювання, дистанція між партами, миття рук і масковий режим серед учнів. Адже вчителям важко буде говорити в масці і тим більше — респіраторі", — підкреслює Примаченко і зазначає, що витрати на освіту були частково обмежені, тому ще важливіше знайти і виділити гроші на закупівлю засобів індивідуального захисту.

Не менш важливо системно підійти і до створення онлайн-контенту для можливого дистанційного навчання в наступному навчальному році. Примаченко звертає увагу на те, що якісний контент вимагає часу і зусиль на його створення, крім того, вчителів не зайве масово навчати методикам дистанційного викладання. "На інструменти дистанційного навчання треба виділяти ресурси. Дійсно корисні функції в конференціях Zoom платні, вони коштують $ 50 на місяць. Можливо, держава могла б визначитися зі зручними для вчителів інструментами і виділити для цього кошти", — говорить Іван Примаченко. Також експерт вважає важливою турботу про психічне здоровʼя дітей та вчителів: "Я закликаю подумати про це не тільки їм самим, а й на рівні шкіл: провести, наприклад, індивідуальні заняття, вебінари, щоб подбати про вчителів".

Пʼятий урок. Системні рішення

"Карантин — це не тільки виклик, а й нові можливості. Ми повинні вчитися на нашому досвіді", — закликає освітнє співтовариство Любомира Мандзій. І багато що залежить не тільки від міністерства, яке зобовʼязалося модернізувати нормативну базу дистанційної освіти, а й від самих шкіл. Оскільки нині вони мають автономію, то багато рішень ухвалюються на рівні директора школи, і це дає можливість як просувати прогресивні рішення, так і мовчазно бойкотувати будь-які реформи. Втім, школам не дадуть гальмувати процес батьки нинішніх учнів — у цьому впевнений юрист Роман Корсун, адміністратор громадського обʼєднання "Батьки SOS", чия фейсбук-спільнота налічує більше 25 тис. чоловік. За спостереженнями Корсуна, у докарантинний час батьки приділяли левову частку уваги шкільним формальностям на кшталт проблем зі шкільною формою та внесками на ремонти навчальних закладів. Однак зараз, коли батьки беруть участь безпосередньо в навчанні своїх дітей, вони сфокусувалися на головному — рівень і якість середньої освіти.

"Так, як раніше, не буде. Батьків і дітей перестане цікавити красивий фасад школи, на перший план виходить якість знань. Вимоги суспільства до вчителів будуть рости, тому перечекати в школі до пенсії не вийде. Хотілося б, щоб вчителі зрозуміли, що суспільство змінюється, і змінюватися потрібно їм самим", — розповів на своєму вебінарі Роман Корсун.

Деякі кроки до підвищення якості освіти вже є. За словами Вадима Карандія, нині директора Українського інституту розвитку освіти, чиновники задумалися про недоліки підручників. Найбільш поширені з них — некоректні факти, багато русизмів і застарілі малюнки. Тому інститут планує значно поліпшити експертизу підручників і зробити конкурс проєктів підручників прозорим. Крім того, вчителів та директорів чекає новий державний стандарт, за яким будуть оцінювати їх діяльність. "Серед професійних компетентностей будуть, зокрема, комунікаційна, предметна і інформаційно-цифрова", — говорить Вадим Карандій. Чи будуть ці плани і рішення реалізовані, покаже наступний навчальний рік.