Запрет на партнерские роды. Минздрав не замечает, будущие мамы пишут петиции
Партнерські пологи у більшості міст України через карантин заборонені. Це спричиняє те, що сімейні пари їдуть в інші регіони або навіть народжують вдома.
Свої перші пологи у 2010 році Ірина Магас з Коломиї згадує з жахом. Її перший чоловік не хотів брати участь у процесі, 23-річна дівчина переживала складний досвід наодинці.
"Під час перейм було пекельно боляче, але лікар лише повторював, щоб я не кричала, бо розбуджу інших жінок, а в пологовому залі, коли у мене не залишилося сил, сказав, що якщо дитина помре, це буде моя провина", — розповідає вона. Через десять років, знову зважившись на вагітність, у першу чергу жінка заручилася згодою чоловіка підтримати її під час пологів. Однак пандемія коронавірусу повністю змінила ситуацію в Україні.
Незважаючи на те, що офіційної заборони на партнерські пологи ні від парламенту, ні від уряду не було, органи місцевого самоврядування по всій країні стали самостійно приймати такі рішення. Майже у всіх регіонах України присутність партнерів в пологових будинках стала неможливою.
Вагітних така ситуація не влаштувала. Починаючи з квітня 2020-го, українки стали закидати МОЗ, а також профільні департаменти на місцях зверненнями, вимагаючи повернути право на підтримку чоловіка. Ірина Магас та її чоловік Андрій теж не втрачали надії домогтися дозволу на партнерські пологи, але, за словами жінки, керівництво пологового будинку за місяць до призначеного терміну категорично відмовило їй, пояснивши це високими ризиками для медпрацівників. Заразом офіційної відповіді з медустанови на свій запит сім'я так і не отримала. Ірину втішало лише те, що акушер-гінеколог була на боці подружжя.
На 41-го тижні вагітності, Ірина поставила запитання меру Коломиї Ігорю Слюзару під час його прямого ефіру у Facebook. Міський голова був обізнаний щодо проблеми і пообіцяв розібратися. У підсумку він подзвонив у пологовий будинок, і подружжю дозволили партнерські пологи "під особисту відповідальність мера". Однак прецедент не змінив загальну ситуацію: Магас не чула, щоб ще комусь із городян надали таку можливість.
Законно, але безвідповідально
МОЗ від заборон партнерських пологів усіляко відхрещується. У відповідях на численні звернення вагітних чиновники підкреслювали, що міністерство не давало таких розпоряджень, всі рішення приймалися або органами місцевого самоврядування, або керівниками медустанов.
В Україні присутність партнера на пологах має ще один важливий аспект, про який дуже часто згадують жінки, — контроль дій лікарів
Володимир Пищида, адвокат юридичної компанії Investment Service Ukraine, у коментарі Фокусу пояснює, що присутність партнера на пологах в Україні передбачена Наказом МОЗ №234 від 10 травня 2007 року. Але в документі обмовляється, що це право надається відповідно до порядку, встановленого головним лікарем медзакладу.
"Іншими словами, з огляду на встановлені Кабміном карантинні обмеження, медперсонал на законних підставах може відмовити в участі партнера у пологах", — пояснює юрист.
У прес-службі Міністерства охорони здоров'я повідомили, що відомство вплинути на рішення лікарень і місцевих органів влади не може.
Анна Петровська, директор громадської організації "Природні Права Україна", вважає таку позицію профільного відомства безвідповідальною.
"А якщо в лікарнях приймуть рішення проводити тільки кесарів розтин, МОЗ теж робитиме вигляд, що це їх не стосується?" — дивується вона. Коли на початку минулого року стало відомо про заборони на партнерські пологи, громадські працівники запустили кампанію з підтримки майбутніх мам. На сайтах місцевих органів влади по всій Україні зареєстровані десятки відповідних петицій, жінки писали запити у пологові будинки, департаменти охорони здоров'я та МОЗ. Однак повернути партнерство вдалося лише в кількох обласних центрах. Під тиском громадськості заборону зняли у Львові. А в Тернополі та Івано-Франківську спочатку дозволили присутність партнерів при пологах, але потім знову заборонили.
В Ужгороді жінки теж протягом кількох місяців писали звернення до різних інстанцій, але їх вимоги ігнорували. Поки в справу не втрутився один з місцевих впливових людей, чиє ім'я не називають.
"Він зайняв принципову позицію з цього питання і зміг в ручному режимі все "повирішувати" — заборону на партнерські пологи зняли", — говорить голова правозахисної організації.
Пологи на виїзді — варіант для тих, хто все ж хоче народжувати удвох
За словами Анни Петровської, найефективніший спосіб відстояти права — це судовий процес, але за весь 2020 рік жодна сім'я так і не зважилася на це. Експерта це не дивує, адже розгляд в суді вимагає фінансових витрат і часу, а пари, які очікують дитину, не хочуть витрачати свій ресурс, зокрема емоційний, ще й на боротьбу за права. У підсумку більшість жінок в країні змирилися зі сформованою ситуацією. Проте деякі українки знаходили можливість домогтися свого різними шляхами. Наприклад, Альвіна Ярмоленко з Ірпеня вирішила народжувати вдома, тільки так чоловік міг перебувати поруч і підтримати її.
Міський голова Коломиї подзвонив в пологовий будинок, і подружжю дозволили партнерські пологи "під особисту відповідальність мера". Однак прецедент не змінив загальну ситуацію
Однак найчастіше виходом із ситуації стають пологи в іншому регіоні — там, де партнерство не скасували. 28-річна Ярослава Чайковська із Запоріжжя мала народити в кінці травня 2020 року. Її перша дитина з'явилася на світ сім років тому, тоді жінка народжувала без чоловіка і згадує про це як про кошмарний досвід.
"Того разу ми дуже довго відновлювалися після лікарні, і я знала, що другі пологи у мене будуть тільки з партнером", — згадує співрозмовниця Фокуса. Чоловік Андрій обіцяв підтримати Ярославу в пологовому залі, але за кілька місяців до призначеного терміну стало зрозуміло, що все може піти не за планом. Сім'я стала звертатися в запорізькі медустанови, позитивної відповіді ніде не домоглися. Особливо жінку вразило спілкування з нею головного лікаря одного з пологових будинків.
"У відповідь на мої слова, що я не хочу народжувати без чоловіка, головний лікар сказав: "Отже, вам не пощастило" — і розсміявся мені в обличчя", — згадує Чайковська.
Останньою краплею став дзвінок в обласний департамент охорони здоров'я. Чиновниця на іншому кінці дроту, яка не назвала свого імені, стала загрожувати Ярославі: мовляв, з такою настирливою породіллею в пологовому будинку і звертатися будуть відповідним чином. Після цього подружжя вирішило їхати в Дніпро, де партнерство не скасували. Родині пішли назустріч в міському пологовому будинку №9, до того ж ні про які "добровільні внески" мови не йшло, всі послуги надавалися безкоштовно.
Через постійний стрес термін пологів зрушився. 5 червня Ярослава народила здорову дівчинку, чоловік перебував поруч. Але після народження дитини залишитися з родиною в індивідуальній палаті йому не дозволили. Цікаво, що на той момент в Запоріжжі вже теж зняли заборону на партнерські пологи.
"Моя подруга через місяць народжувала в одному з міських пологових будинків, і її чоловік був присутній. Навіть в палаті їм дозволили залишитися разом до виписки", — розповідає Чайковська. Це лише доводить, що ніякої єдиної системи в країні не існує, а всі рішення приймаються хаотично.
34-річна Юлія Ільків з Івано-Франківська теж хотіла поїхати на пологи в сусідній Калуш. Незважаючи на те що міста знаходяться під юрисдикцією одного обласного департаменту охорони здоров'я, в Калуші партнерство було дозволено, а в Івано-Франківську — ні. 21 вересня в обласному центрі вагітні жінки навіть вийшли на мітинг, після чого заборону в місті нібито зняли. Однак Юлія розповідає, що фактично цього не сталося. У лікарнях від партнера вимагали такий пакет документів, що мало хто готовий був цим займатися.
"Мало не довідку з психіатрії вимагали", — обурюється вона. Її знайомі все-таки зважилися підготувати всі папери, але навіть після того, як вони їх надали, чоловікові не дозволили бути присутнім в пологовому залі. Знаючи про цю ситуацію, Ільків готувалася до пологів в іншому місті, але перейми почалися раніше терміну, тому від партнерства довелося відмовитися. Юлія поїхала в пологовий будинок без чоловіка.
Можна, але за гроші
Перше, що бачиш, відкриваючи сайт Чернігівського пологового будинку, — оголошення великим шрифтом про те, що через погіршення епідеміологічної ситуації партнерські пологи в Чернігові тимчасово заборонені. Головний лікар установи Василь Гусак погоджується поговорити з Фокусом, але на питання реагує агресивно: "Ви що, не знаєте, що в країні локдаун? Та все заборонено! Крім продуктів, навіть продавати нічого не можна".
До того ж він підкреслює, що заборона партнерства — не його ініціатива, а рішення обласного та міського управлінь охорони здоров'я.
До слова, у минулому році Чернігівський пологовий будинок вибрали опорним пунктом для прийому хворих COVID-19, тому, за словами головного лікаря, тут ризики заразитися вище, ніж в інших лікарнях. Втім, уточнює Гусак, крім загальних у лікарні є сімейні палати, перебування в них коштує від 500 до 3 тис грн на добу. У цьому випадку присутність чоловіка не заборонена.
Альвіна Ярмоленко з Ірпеня вирішила народжувати вдома, тільки так чоловік міг перебувати поруч і підтримати її
За словами Гусака, в докарантинний час 85% пологів були партнерськими.
"Коли всі палати в лікарні будуть розраховані лише на одну породіллю, подібні питання взагалі не виникатимуть, але я не можу селити в одну кімнату двох жінок, двох чоловіків і двох дітей!" — підкреслює головний лікар.
Активісти пропозицію народжувати з партнером лише за гроші називають дискримінацією. Далеко не у всіх сімей є можливість оплатити окрему палату, але це не означає, що вони не мають права на присутність близької людини. Крім того, партнера можна пускати лише в пологовий зал, без поселення його в палату.
"На перший погляд може здатися, що подібна політика місцевої влади — це дійсно прагнення мінімізувати ковідні ризики, — міркує Ганна Петрівська. — Але такий спосіб повністю позбавлений гуманності. В основі лежить принцип "А давайте що-небудь заборонимо". Це спроба вирішити проблему за рахунок найбільш вразливих людей".
У березні та квітні 2020 року в деяких країнах також вводили обмеження на партнерські пологи, але вже з травня заборони стали знімати. Втім, за кордоном навіть на початку пандемії лікарні намагалися запропонувати партнерам якусь альтернативу, зокрема відеозв'язок, щоб чоловік міг хоч таким чином взяти участь в народженні своєї дитини.
У листопаді організація "Природні права" зареєструвала електронну петицію на сайті президента України. Активісти просять голову держави вплинути на ситуацію, що склалася в регіонах. Однак через два місяці під зверненням поставили всього близько 3,5 тис підписів з необхідних 25 тис. Петровська вважає, що така низька активність пов'язана з тим, що, крім самих вагітних і їх подружжя, цією темою ніхто не цікавиться. Навіть у жінок, що вже народили під час карантину, зникає мотивація боротися.
Всесвітня організація охорони здоров'я у вересні минулого року закликала уряди всього світу зберегти можливість партнерських пологів навіть в умовах пандемії коронавірусу. У заяві ВООЗ йдеться про те, що присутність чоловіка впливає на емоційний та психологічний стан жінки. Крім того, це дозволяє поліпшити якість нагляду за вагітною, а потім — і жінкою, яка народила.
"Обраний супутник може заповнити прогалини в спілкуванні породіллі та медичними працівниками, запропонувати масаж або потримати за руку, щоб полегшити біль, підбадьорити її", — впевнені в організації. В Україні присутність партнера має ще один важливий аспект, про який дуже часто згадують жінки, — контроль дій лікарів. Найчастіше це стосується не дуже коректних висловлювань щодо породіль або байдужого ставлення до пацієнтів. Присутність чоловіка дозволяє цього уникнути.
В кінці 2020 року на сайті президента з'явилася електронна петиція з проханням зняти заборону на партнерські пологи в Україні.