В очікуванні "Дельти". Чи встигне Україна провести вакцинацію до початку третьої хвилі пандемії
До оголошеної ВООЗ "третьої хвилі" COVID-19 Україна підготувалася слабо. Наша країна займає передостанню сходинку в європейському рейтингу охоплення вакцинацією. Тим часом, в Україні вже з'явилися перші хворі новим штамом коронавируса "Дельта".
Новий штам коронавірусу "Дельта", який асоціюється зі скороченим інкубаційним періодом і прискореним розвитком симптомів, як пожежа поширюється вже не тільки Азією та Росією, але і США та Європою. ВООЗ оголосила про початок "третьої хвилі" COVID-19, в Україні вже є перші випадки "Дельти", а тим часом, підготувалися ми до неї відверто слабо. Україна займає передостанню сходинку у європейському рейтингу охоплення вакцинацією.
Повністю вакциновані (отримали дві дози) станом на 14 липня 1 305 882 особи, тільки першу дозу отримали 2 476 634 особи. Це цифри "в середньому по палаті". Всього лише близько 3% щеплених у старшій віковій групі не залишає надій, що наступну хвилю нам вдасться пройти без переповнених стаціонарів, великих чисел додаткової смертності та чергового армагедону з киснем і концентраторами.
Зате ми нарешті опинилися здатні вийти на близько 100 000 вакцинацій на добу і наші чиновники рапортують про це як про небачене досягнення (а що їм ще залишається). При цьому, в лист очікування вакцинації на 14 липня записано трохи більше 800 000 осіб... це на вісім днів роботи, такими темпами.
Обіцяють, що дефіциту вакцин не буде — але чи знайдуться охочі робити щеплення і чи встигнемо ми прищепити значну кількість людей до приходу третьої хвилі? Так, можна поговорити про те, які саме вакцини ми отримаємо, які з них сильніші чи слабші, які умови і терміни їх зберігання і наскільки вони захищають від "Дельти".
Але за великим рахунком це вже деталі: на сьогодні всі вакцини накопичили достатню доказову базу по своїй ефективності, безпеці та частоті побічних ефектів, по всіх вакцинах є дані, що вони здатні запобігти важкий перебіг, госпіталізацію і смерть. Так, не на 100%.
Так, за різними вакцинами у 75-98% випадків. Не подобається розкид за різними вакцинами і те, що немає стовідсоткової гарантії і захисту від заражень? Однак це краще, ніж нічого. Рік тому у нас взагалі жодних вакцин не було, а у весняну хвилю ми тільки почали прищеплювати населення. Нагадаю, що і вакцини від грипу ефективні у 25-50%, і, тим не менше, їх використовують. Зокрема для молодих працездатних людей, не тільки для "груп ризику".
Якщо всі щеплені однією дозою отримають другу протягом найближчого місяця, то ми вийдемо до середини серпня на 9,5% тих, що отримали повний курс вакцинації (якщо прийняти населення за 40 млн).
Якщо вдасться залучати нових охочих та прищеплювати все ті ж 100 000 на день, тоді за місяць це буде ще близько 3 млн вакцинованих (більшість — тільки першою дозою), тобто, на середину серпня хоча б однієї дозою у нас буде щеплено 17% населення (повністю — менше). У кращому випадку, тому що не факт, що вдасться залучати по сто тисяч невакцинованих щодня, і не факт, що кожного дня всі центри вакцинації та мобільні бригади працюватимуть з повним навантаженням.
Це добре? Це ні про що. А з урахуванням повного хаосу до черговості вакцинації, низьким охопленням вакцинацією людей старше 60 років, з урахуванням обмеженості доступу до ефективних вакцин реальний ефект вакцинації на зниженні навантаження на лікарні та запобігання високої смертності буде ще нижчим.
Обмежений доступ обумовлений не тільки бажанням чиновницького апарату прищепити насамперед своїх: вакцини компанії Пфайзер вимагають складніших умов зберігання, їх логістика у віддалені населені пункти і села не так проста, логічно, що жителі столиці і міст-мільйонників мають перевагу.
Зараз, після скандалу з партією розмороженого "Пфайзера" у Харкові, чаша терезів на симпатіях населення дуже швидко може похитнутися в протилежну сторону: раніше всі хотіли "тільки Пфайзер" і готові були його чекати або "шукати шляхи", тепер нас чекають масові відмови від вакцин, які потребують строгого дотримання холодового ланцюжка, на користь того, що простіше перевозити і зберігати.
І це в кращому випадку, тому що в гіршому нас чекає ще більша дискредитація ідеї вакцинації і просто вал відмов навіть тих, хто збирався вакцинуватися.
А що набутий імунітет, багато ж уже перехворіли? За різними оцінками у нас перехворіло ковідом від 30 до 50% населення. 50% — це дуже оптимістично і може бути справедливим хіба що для деяких населених пунктів. Тобто в середньому, швидше за все, це 30%. Цим людям нічого не загрожує, ми як мінімум, лежимо у напрямку колективного імунітету, 30% перехворілих, та 10-12% щеплених — і не все так вже й погано?
Хотілося б, щоб це було так. Тим паче, що вчені і ВООЗ наполегливо говорять про всього 1% повторно хворих і про формування тривалого імунітету. Говорити щось вони говорять, ось тільки як інтерпретувати дані того ж бразильського міста Манауса, де в першу хвилю перехворіло не менше 70% населення... і все одно друга хвиля накрила місто не меншою мірою, ніж перша.
Не в'яжуться і цифри в 1% тих, що повторно хворіють, з тим фактом, що поствакцинальний імунітет не гарантує відсутність захворювання (нехай і в легшій формі), не гарантує відсутність передачі вірусу. Якщо це так для вакцинованих, тоді це має бути справедливим і для тих, хто перехворіли.
Противну болячку підхопило людство, що тут сказати: і передається легко, і повітрям, і все легше з кожним штамом, і стійкий довічний імунітет не формує. Недарма віруси, що викликають ГРВІ, постійний наш супутник і бич.
Що очікує Україну з 30% перехворілих і до 12% щеплених (навіть з урахуванням того, що серед щеплених також високий відсоток тих, що вже перехворіли — Ред.) Можна подивитися на прикладі Росії. Там якраз теж приблизно третина вже перехворіла у перших двох хвилях, до 12-16% зробили щеплення, вакцини частково з незрозумілою ефективністю і сильні антивакцинаторські настрої серед населення.
І прямо зараз там третя хвиля, "Дельта". З дуже великим зростанням госпіталізацій, для початку. І так, побачивши таку справу, раніше недовірливе населення вишикувалося в черзі навіть за Супутником. Ось тільки вакцинація прямо в розпал епідемічного спалаху, зі стоянням у живих чергах — так собі ідея. Швидше, підкидає дров у епідемічне вогнище.
А що у нас? Чи можна встигнути щось зробити? Врятувати становище, підстелити соломки?
Дотягнути до 70-80% щеплених двома дозами за найближчі місяць-півтора ми не встигнемо, навіть якщо посилимо темпи вакцинації вдвічі. На мій погляд, цілком виправдана тактика кинути всі сили на термінове і якомога повніше охоплення вакцинацією людей старше 60 років, теж не спрацює.
Антивакцинаторські настрої та категорична недовіра населення до медичної системи, науки та держави (так, всіх трьох) не вчора виникли і не долаються за лічені дні і тижні. Навіть підключивши рекламу по ТБ і агітацію з боку милих серцю бабусь "зірок".
Інформаційна політика стосовно пандемії та вакцинації програна державою повністю, до того ж ще рік тому. Втім, у нас інформаційна політика знаходиться в зародковому стані навіть у питаннях більш насущних і старих, куди там пандемії, яка явно не займає перші рядки в рейтингу тривог нашої влади.
Хоч щось у такому цейтноті змогли б вирішити адміністративні заходи (так, примус, він самий) або підкуп населення (роздавали ж пенсіонерам багато політичних сил продуктові набори перед виборами, чому зараз ні?), проте прозвучали сигнали, що цього не буде.
Цих сигналів два: наказ сімейним лікарям посилити залучення населення, особливо 60+, і недавні висловлювання міністра Віктора Ляшка про те, що умовити людей похилого віку вакцинуватися... повинні родичі.
Доставити до центру вакцинації у таку спеку, допомогти записатися через електронні сервіси (на які все більше і більше зав'язується вся медична допомога, просто викидаючи старшу вікову групу з системи надання медичної допомоги), мабуть, повинні вони ж, родичі. А держава ні при чому. Ми вам пропонували, а ви не захотіли або не змогли. Будете потім сидіти вдома на карантині — але не всі, тому що "трудові колективи" ми прищепили — або шукати собі місце в лікарні. Теж самі.
І так буде. Тому єдине, що може дати вакцинація в наших умовах повної відсутності системних комплексних рішень — точкові індивідуальні заходи. Хто зважився вакцинуватися, зміг записатися, встиг отримати дві дози (хоч чогось! чого вийшло!) — той і зможе трохи видихнути.
Зміг умовити близьких і батьків, забезпечити для них логістику — взагалі добре. Ми пожинаємо зараз плоди і дискредитації вакцинації як такої в Україні, і провалу інформаційної політики по ковіду, і засилля антиваксів у соціальних мережах і на ТБ, і затримок із закупівлею протикоронавірусних вакцин... і багато чого всього іншого.
Ми вже не можемо провернути цей фарш назад. Ми можемо тільки постаратися пройти через це все і вистояти. Кожен.