Розділи
Матеріали

Кому допоможе закордон. Як змінився зарубіжний ринок праці для українців через пандемію COVID-19

Євгенія Корольова
Фото: gettyimages.com | Сезонные робітники у Польщі все ще потрібні

Навіть в умовах пандемії та напівзакритих кордонів українці продовжують їздити на заробітки. Особливості останнього року позначилися на географії трудової міграції та сферах зайнятості, а ось зарплати зберігаються на рівні 2019 року.

Навесні минулого року уряд не приховував наміри утримати в Україні трудових мігрантів, що повернулися додому через пандемію коронавірусу. Премʼєр-міністр Денис Шмигаль ділився з журналістами амбітними планами створення нових робочих місць і залучення на ці вакансії заробітчан. Шмигаль позначив їх як "кваліфіковану, навчену в Європі робочу силу з високою продуктивністю".

В реальності ж Україні досі нічого запропонувати людям, які звикли до якіснішого рівня життя та високої заробітної плати за кордоном. Саме тому при першій-ліпшій можливості трудові мігранти повертаються на свої робочі місця в інших країнах або шукають нові можливості влаштуватися за межами батьківщини, тим паче, що попит на них зберігся.

Трудову міграцію не зупинити

Як розповідає в коментарі Фокусу Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації з міжнародного працевлаштування, трудові мігранти з України, як і раніше потрібні у Польщі та інших сусідніх країнах — Угорщині, Чехії, Словаччині та країнах Балтії. Водночас у Західній Європі офіційно влаштуватися для наших співвітчизників сьогодні вкрай проблематично.

"Нехай нікого не вводять в оману новини про те, що українці поїхали на роботу до Фінляндії або Великобританії. Це стосується всього декількох тисяч осіб. При цьому в Польщі працює близько 1-1,5 млн українців", — підкреслює Воскобойник.

Справді, в квітні зʼявилася інформація, що Фінляндія цього літа готується прийняти сезонних працівників з України, Росії і Таїланду, однак їх загальна кількість досить скромне — до 10 тис. осіб. За даними Центральної спілки сільгоспвиробників і власників лісу Фінляндії, перші робочі вже прибули до країни, і цей приплив продовжиться до кінця червня.

Павло Кравчук, експерт аналітичного центру "Європа без барʼєрів", так само впевнений, що через закриті кордони і періодичних "локдаунів" консульських установ доступність роботи за кордоном зменшилася. Однак уряди інших країн намагаються реагувати на виклики, що зʼявилися і змінюють політику щодо мігрантів, помʼякшуючи деякі умови.

"Польща зробила все, щоб забезпечити собі постійний приплив українців. Точно так само країни ЄС з самого початку пандемії робили суттєві виключення з обмежень для критично важливих сезонних працівників", — зазначає експерт.

Хоча на початку пандемії Нацбанк прогнозував перше за багато років скорочення обсягів грошових переказів від трудових мігрантів в Україну, на кінець 2020 року загальний обсяг цих коштів навіть зріс: $ 12,1 млрд проти $ 11,9 млрд в 2019 році, додає Кравчук.

Заробітчани перерозподілилися

Зараз уряд Польщі працює над спрощенням працевлаштування іноземців у галузях, незайнятих місцевою робочою силою. Продумана міграційна політика сусідньої країни вже дає свої результати. За інформацією Міністерства розвитку, праці та технологій Республіки Польща, в період з 1 березня 2020 року по 28 лютого 2021-го в країні видали понад 420 тис. дозволів на роботу іноземним громадянам. З них 72% (тобто більш 304 тис.) отримали українці. Найбільше дозволів, виданих нашим співвітчизникам, стосується будівельної галузі (17%), після чого йде переробна промисловість (15%) і транспорт (14%). Також все частіше українці розглядають Польщу як країну для ведення бізнесу. Цьому сприяють максимально сприятливі умови для підприємців.

Найбільше дозволів, виданих нашим співвітчизникам в Польщі, стосуються будівельної галузі
Фото: GettyImages

Якщо говорити загалом про європейський ринок праці, то люди як і раніше потрібні на будівництві, в сільському господарстві та сфері обслуговування. Однак вплив пандемії все одно відчувається: через карантини та обмеження деякі галузі значно "провиснули" і вже не потребують такої кількості працівників. Зокрема, це стосується сфери туризму та готельно-ресторанного бізнесу. В результаті трудові мігранти, які до цього працювали офіціантами, кухарями, гідами або покоївками, перекинулися на інші вакансії у сфері логістики або переробної промисловості.

"На початку пандемії в Євросоюзі істотно скоротилися показники секторів сфери послуг, промислового виробництва і будівництва, проте з третього кварталу 2020 року ці фірми частково відновилися", — говорить Павло Кравчук. Експерт вважає, що найменше за цей період постраждало сільське господарство.

Незважаючи на те, що в країнах ЄС також ускладнилася ситуація з безробіттям, на зайнятість трудових мігрантів з України це мало вплинуло. Найчастіше місцеві або не готові йти на ті вакансії, які традиційно заповнюються іноземцями, або самі роботодавці не хочуть їх брати. Це повʼязано з кількома факторами: місцеві розраховують на більшу оплату праці, крім того, вони більш чітко усвідомлюють свої права і не будуть покірно виконувати роботу, якщо вважатимуть, що це їх якось утискає.

Як розповідає Василь Воскобойник, останні півтора року ситуація з оплатою праці заробітчан не змінюється.

"Зарплати працівників перестали рости, тому що пандемія вдарила по економіках країн, де зменшилася кількість робочих місць. Але важливо, що зарплати і не впали", — міркує президент асоціації. За його словами, некваліфікований робітник у Польщі в середньому в місяць може заробляти 20-30 тис. грн (в еквіваленті), кваліфікований — від 30 тис. і більше. Іншими словами, різниця між оплатою праці в Україні та Польщі на однакових позиціях і раніше зберігається. Проблема полягає у тому, що більшість українських трудових мігрантів не знають мову тієї країни, куди їдуть працювати, а без цього розраховувати на престижну роботу з дійсно високою оплатою не доводиться.

Більшість українських трудових мігрантів не знають мову тієї країни, куди їдуть працювати, а без цього розраховувати на престижну роботу з дійсно високою оплатою не доводиться
Фото: GettyImages

"Ще одна причина, по якій наші співвітчизники працюють на некваліфікованих робочих місцях, — нижча конкуренція, — додає Воскобойник. — Коли у польського роботодавця є вибір — взяти на посаду менеджера поляка або українця, то він, швидше за все, вибере свого земляка". До слова, в Польщі спостерігається дефіцит IT-фахівців — близько 50 тис. місць, але роботодавці не поспішають заповнювати ці вакансії мігрантами з України навіть з профільною освітою.

Нова реальність для тих, хто шукає роботу за кордоном

Загалом пакет документів, необхідних для працевлаштування в іншій країні, залишився незмінним. В першу чергу потрібні паспорт, страховка, запрошення від роботодавця або діюча робоча віза. Але нова коронавірусна реальність принесла і нові правила. Тепер до колишнього списку додався ще й негативний тест на COVID-19. Однак навіть із такою довідкою в Польщі потенційному працівнику доведеться провести 10 днів на ізоляції.

Паспорт вакцинації для трудових мігрантів, швидше за все, стане обов'язковим
Фото: GettyImages

"Це повʼязано з масовою підробкою тестів українцями, так що польська влада не довіряє нашим громадянам", — коментує Воскобойник. Аналогічні вимоги діють і в більшості інших країн Євросоюзу. Відведений на ізоляцію термін українці проводять на орендованій квартирі і харчуються за власний рахунок.

Схоже, найближчим часом трудовим мігрантам для офіційного працевлаштування в країнах Європи знадобиться ще один документ — паспорт вакцинації. Це може стати справжньою проблемою для громадян, якщо враховувати вкрай повільні темпи прищепної кампанії в Україні. Навряд влітку цей процес настільки прискориться, що люди зможуть без проблем отримувати вакцину, особливо якщо враховувати, що для отримання паспорта знадобляться записи про два щеплення, до того ж вакцини повинні бути сертифіковані в ЄС.

Водночас залишається ймовірність, що заробітчани зможуть вакцинуватися безпосередньо в країні-реципієнті, особливо якщо вони вже там перебувають. Таким самим шляхом готовий піти Казахстан — там вже заявили про готовність прищеплювати трудових мігрантів, які знаходяться в державі.