Клімат, який ми заслужили. Як Україна переживе глобальне потепління

Цьогоріч українці переживали літо погодних рекордів: періоди аномальної спеки в червні та липні, потім різке похолодання в серпні, коли нічна температура на півночі країни знижувалася до +9°С. Тільки в Києві Центральна геофізична обсерваторія імені Бориса Срезневського за червень-липень нарахувала 14 температурних рекордів, при цьому в липні температура була вище кліматичної норми на 3,3°С.

Погодні аномалії стали глобальним феноменом. Про це свідчать повінь у Німеччині, пожежі в Греції і Туреччині, спека в Канаді та Скандинавії. Більш того, Національне управління океанічних та атмосферних досліджень США заявило, що липень 2021-го став найспекотнішим місяцем за всю історію кліматичних спостережень у світі.

"Масштаб нещодавніх змін кліматичної системи в цілому, нинішній стан багатьох її елементів — безпрецедентні за багато тисяч років", — констатує група з більш ніж 200 вчених, які в серпні опублікували найсвіжіший, шостий звіт IPCC (Intergovernmental Panel on Climate Change — Міжурядова група експертів зі зміни клімату). Це найбільш авторитетне об'єднання у цій сфері в світі, створене в 1988 році ООН, а в 2007-му отримало Нобелівську премію миру разом з американським політиком Елом Гором. Звіти IPCC є науковою основою для політичних рішень у сфері зміни клімату, як це було до Паризької угоди. Документ 2021 року стане орієнтиром для кліматичної конференції ООН, яка пройде в Глазго в листопаді.

Зазвичай обережні в оцінках вчені зараз б'ють на сполох: нинішні темпи глобального потепління можуть призвести до незворотних змін у кліматичній системі. Такого висновку група IPCC дійшла, проаналізувавши 14 тис. наукових досліджень про стан навколишнього середовища по всьому світу. Висновки групи представлені як кілька ілюстративних сценаріїв зміни клімату, залежно від того, якими темпами буде підвищуватися температура на Землі. Усі вони маловтішні.

Погодні рекорди і планетарний озноб

За даними IPCC, нинішній рівень глобального потепління +1,1°С. Але це усереднене значення: на суші температура становить 1,59°С, а в океані, який повільніше нагрівається, — 0,88°С. Говорячи про рівень глобального потепління, вчені мають на увазі не погоду за вікном, а багаторічну середню температуру й оперують вони даними тривалих вимірювань на тисячах станцій Землі. Всесвітня метеорологічна організація отримує інформацію від наземних і надводних станцій, супутників і навіть кораблів і літаків, які здійснюють комерційні рейси і вимірюють температуру за бортом.

"Для розуміння важливості температури можна провести медичну аналогію. Коли людина захворіла, перше, що запитує лікар, — це температура, оскільки вона є першим показником запального процесу. Точно так само підвищення глобальної температури повітря — ознака неполадок у кліматичній системі. При підвищенні температури на один градус у людини починається озноб, їй погано, якщо на два градуси, то це рубіж, коли починаються зміни, що можуть бути незворотними, тому потрібно терміново лікуватися", — говорить Світлана Краківська, кліматологиня, одна з трьох українських учених, які вперше увійшли до групи провідних авторів шостого оціночного звіту IPCC.

Як пояснює Краківська, глобальна температура — стабільний астрономічний показник Землі, в доіндустріальний час, тобто до 1900 року, її коливання не перевищували 0,5°С. Однак уже в 1960-і цей показник почав зростати — разом з інтенсивною індустріалізацією і післявоєнним відновленням виробництва.

Щоб формувати середні показники температури, які сприймаються за кліматичну норму, вчені оперують 30-річними періодами, останній з яких закінчився в 2020-му, цьогоріч починається новий кліматичний період. Але особливість останніх 40 років у тому, що кожне наступне десятиліття було теплішим, ніж попереднє. Тому зараз кліматологи говорять уже про декадні норми, адже зміни клімату прискорилися.

Один градус з 1,1°С глобального потепління — це "заслуга" людства. Використання викопних джерел енергії і, як наслідок, викиди в атмосферу призвели до того, що в атмосфері почав накопичуватися СО2, вуглекислий газ. Це один із найнебезпечніших парникових газів, оскільки океан і рослинність поглинають його лише на 70-75%. Для порівняння — в доіндустріальний період концентрація вуглекислого газу в атмосфері була 280 частинок на мільйон, зараз — 410 частинок при безпечній нормі 350.

"За даними палеокліматологів, такої концентрації вуглекислого газу на Землі не було принаймні в останні 2 млн років. За час після початку індустріальної революції вона росла безпрецедентно швидко", — зазначає Світлана Краківська.

Катаклізм як норма: сценарії глобального потепління

Автори звіту IPCC у своїх оцінках спиралися на п'ять ілюстративних сценаріїв глобального потепління, спрогнозувавши, наскільки буде підвищуватися температура, залежно від викидів вуглекислого газу. Два сценарії припускають підвищення рівня викидів аж до їх подвоєння до 2050 року, один — помірний, що фіксує ситуацію наразі, ще два сценарії розраховані на випадок зниження рівня викидів. Однак результати маловтішні за умов будь-якого варіанту.

"Температура поверхні Землі продовжить підвищуватися як мінімум до середини століття в усіх розглянутих сценаріях", — зазначають автори звіту. За їхніми розрахунками, за умов високого рівня викидів температура може підвищитися на 1,9°С до 2040 року, на 3°С — до 2060-го, і на 3,3-5,7°С — до 2100 року. Надію дає лише один сценарій — різке зниження викидів вуглекислого газу в атмосферу, коли глобальна температура може впасти нижче 1,5°С, але це трапиться лише до кінця століття.

"Кліматична система інерційна, вона в цілому була відносно стабільною в міру розвитку людства. Але діоксид вуглецю не тільки парниковий газ, тобто такий, який сприяє нагріванню атмосфери, але він ще й довго, століттями, може в ній перебувати, оскільки не весь поглинається океанами і рослинністю. Навіть якщо сьогодні ми зведемо викиди до нуля, то лише через 20 років відчуємо зміни. Зараз ми вийшли на рівень, коли паводки століття трапляються кожні десять років. Щоб повернутися до того стану кліматичної системи, в якому вона перебувала сто років тому, потрібні десятки, а для льодовиків і рівня моря — сотні й тисячі років", — пояснює Світлана Краківська.

Складаючи сценарій, вчені виділили кілька кліматичних факторів впливу — явищ, які викликають глобальне потепління, і які потім впливають на людину й екосистеми. Це теплові хвилі на суші та на морі, інтенсивні опади або посухи, стан льодового покриву. Найбільш імовірним сценарієм на найближчі десятиліття прогнозисти вважають посилення екстремальних погодних явищ, які будуть проявлятися по-різному в різних регіонах і відбуватися з різною інтенсивністю, оскільки кліматична система розбалансована і стала ще менш передбачуваною. Тому поряд зі збільшенням періодів спекотної, пожежонебезпечної, посушливої погоди в одних країнах, стане більше злив і паводків в інших, також зменшиться кількість морозних днів.

Зміна клімату буде стосуватися насамперед тропічних країн: за думками вчених, через 20-30 років там сформується такий клімат, аналогів якому не було за весь час існування Землі: температура може перевищувати +50°С. У цьому сенсі Україна перебуває в більш вигідному становищі. Як пояснює Світлана Краківська, наша країна розташована далеко від океанів, підвищення їх рівня не буде впливати на нас так сильно, як на країни південно-західної Азії, Північної Європи або Близького Сходу. Також Україна далека від "сибірського антициклону", який формує різко континентальний клімат із сильними морозами взимку і жарким літом. У той же час Україна кліматично має дві великі зони: північно-західну з великою кількістю опадів, і південно-східну з малою кількістю опадів, і, як наслідок, ризиком підтоплень у першій і засух та опустелювання в другій. Крім того, при підвищенні рівня Чорного моря може затопити прибережні населені пункти, а це загрожує переселенням приблизно 75 тис. осіб.

Гасимо пожежу в умовах погодних аномалій

З огляду на загрозливий масштаб зміни клімату, в світі ухвалюють стратегії адаптації до нього як на міждержавному, так і на національних рівнях. Наприклад, в ЄС таку стратегію ухвалили ще в 2013 році із зазначенням уразливих точок у різних галузях економіки, соціальній сфері та навколишньому середовищі. Цьогоріч Євросоюз поновив стратегію з акцентом на те, що час переходити від аналітики до дій і впроваджувати найбільш ефективні заходи адаптації.

"В Україні немає політики адаптації до змін клімату. Власне, реагування на стихійні лиха має точковий характер і зосереджене на боротьбі з наслідками, а для попередження кліматичних загроз робиться дуже мало", — говорить Вікторія Яшкіна, екологиня, національна координаторка проєкту ЄС/ПРООН EU4CLimate.

Керівництво України звернуло увагу на проблему, президент Володимир Зеленський наприкінці липня підписав Стратегію зовнішньої політики, де вказана і сфера зміни клімату. 20 серпня Роман Абрамовський, міністр захисту навколишнього середовища та природних ресурсів, пообіцяв найближчим часом винести на розгляд уряду проєкт Стратегії екологічної безпеки й адаптації до зміни клімату до 2030 року. Вікторія Яшкіна з колегами брала участь у створенні цього документа. Вона також розробляє методології для українських відомств, щоб визначити ризики й уразливості в тій чи іншій галузі. Як зазначає Яшкіна, це потрібно робити швидко, оскільки Україна не має стільки часу, скільки було в Євросоюзу. Законодавчо прописувати заходи адаптації та впроваджувати їх потрібно вже зараз, оскільки кількість кліматичних лих із кожним роком буде збільшуватися.

На думку екологині, Україна може скористатися ефективними рішеннями і практиками європейських країн. В їхніх стратегіях заходи адаптації розділені на три види: сірі, зелені та м'які.

• Сірі — це інфраструктурні рішення, наприклад, будівництво дамб, щоб протидіяти затопленням.
• Зелені — природоорієнтувальні рішення, наприклад, висаджування дерев на схилах, щоб запобігти ерозії ґрунтів.
• М'які заходи вживаються на політичному та соціальному рівнях, це можуть бути економічні стимули для використання кліматично стійких технологій, а також кампанії з інформування громадян про те, як вони можуть адаптуватися до змін клімату.

Ці заходи можна комбінувати і вибудовувати довгострокові стратегії адаптації для кожної сфери економіки. Наприклад, у сільському господарстві, важливій для України галузі, актуальні сучасні системи зрошення через можливі посухи. У тваринництві можна будувати спеціальні комплекси, де тварини зможуть перечікувати спеку. Серед можливих зелених рішень Вікторія Яшкіна називає компостування та агролісництво — висадження дерев по периметру полів, щоб тінь захищала рослини від палючих променів сонця. М'якими заходами адаптації може бути страхування фермерського врожаю від наслідків змін клімату й інформування про те, які рослини можна вирощувати в нових кліматичних умовах.

Рішення щодо адаптації можуть бути різними і враховувати як дорогі інфраструктурні проєкти, так і прості рішення. Яшкіна наводить як приклад програму "Великого будівництва": за умов її реалізації варто закласти такі будівельні норми, щоб дороги, які будуються, не руйнувалися від спеки, а новим школам не загрожували паводки.

Погодна нерівність: для кого особливо небезпечні теплові хвилі

Зміна клімату стає ще одним фактором соціальної нерівності. Ще з 1980-х вчені говорять про кліматичних біженців, людей, які змушені переїжджати і починати життя з нуля через стихійні лиха. За даними Всесвітньої метеорологічної організації, за останні десять років у світі щорічно змінювали місце проживання 23 млн осіб, більшість з них стали мігрантами у власній країні. В Україні теж можуть з'явитися кліматичні мігранти — люди, які тікатимуть від затоплень на півдні країни, від посух у центрі або від паводків у Карпатах. За словами Вікторії Яшкіної, державні установи до цього не готові, немає навіть механізмів обліку таких людей. Немає і способів фінансування: міністр Роман Абрамовський заявив, що концепція Українського кліматичного фонду тільки готується.

Зміни клімату вдарять і по малозабезпечених групах населення, а також по літніх людях.

"Вони не зможуть відкласти кошти, щоб переобладнати будинки через зміни клімату або навіть встановити кондиціонери. Менш забезпечені люди часто працюють на відкритому повітрі й більше схильні до впливу перепадів температур і забруднення повітря. Також вони частіше користуються громадським транспортом, де немає охолоджувального устаткування", — зазначає Вікторія Яшкіна.

На думку експертки, важливим кроком в адаптації українців до змін клімату можуть стати інформаційні кампанії, зокрема МОЗ та Центру громадського здоров'я, наприклад, про те, чим небезпечні теплові хвилі і як їх перечікувати. У світі вже є така практика: в лондонському метро в 2013-2016 роках проходила рекламна кампанія, в рамках якої містян закликали носити із собою воду в спеку.