Накануне нового потопа. Как изменение климата заставит переезжать целые страны

Я, на відміну від мільйонів моїх побратимів із соцмереж, не фахівець у кліматології. Я не знаю, наскільки точні прогнози; я не знаю, що буде, якщо вони точні.

Кажуть — не тільки стане спекотніше, а й діапазони температурних перепадів будуть вищими; не тільки підніметься рівень моря, а й опадів буде більше, і частіше будуть урагани, циклони, торнадо, цунамі та інша турбулентність.

Мене особливо хвилюють, звичайно, рівень моря (уся моя нерухомість, крім московської, розташована порівняно низько, Москві добре — 130 метрів, туди не дістанеться, а ось Лондон — 11 метрів, і його за прогнозами змиє протягом 50 років) і урагани — я багато літаю. Спека мені якраз подобається — я холод не люблю.

Але я, на відміну від мільйонів моїх побратимів із соцмереж, непогано знаю історію, і особливо я люблю історію середніх віків — це просто криниця для охочого розуміти геополітичні та геоекономічні процеси.

Так ось, в історії ранніх середніх віків був знаменний період — приблизно середина 3-го — середина 7-го століття, протягом яких спостерігалося якраз істотне похолодання, так званий кліматичний песимум.

Головним наслідком похолодання був масований рух народів, які населяли Сибір і північ Східної Європи на Південно-Захід, "навздогін" врожайним зонам і пасовищам. Населенню Півдня і Заходу Європи було особливо нікуди зрушуватися, і воно просто вимирало від знищення, крім голоду, ще й чумою (яка завжди приходила на похолодання, у 13-14 століттях вона повернулася).

Напівкочові племена Північного Сходу майже без опору займали нові території; германські племена Півночі зміщувалися на Південь і Захід, наскільки могли.

Звалилася Західна Римська Імперія, і Європа занурилася в "темні століття" з яких вона вийде якраз до потепління 9-12 століть, з абсолютно новою картою: вчорашні периферійні племена, дикі кочівники і землероби, стали господарями; вчорашні стовпи цивілізації, світові жандарми — пішли в минуле настільки, що в багатьох куточках Європи їхні споруди стали приписувати міфічним гігантам. До речі, слов'яни — продукт того ж часу.

Похолодання 13-14 століть призвело просто до кризи Європи і запустило процес Ренесансу: між сильними і пасіонарними народами Сходу і Європою в той момент уже лежала Русь, хвиля переселення про неї не розбилася, але була здебільшого нею вбрана в себе. Якби не це, можливо, етнічна карта змінилася б знову.

Якщо правда, що рівень моря за 100 років підніметься на 16 метрів, то затоплення низовин у Європі буде схоже на заледеніння височин і північних зон при похолоданні: ефект один, жити там не можна буде.

І так зони Африки, що голодують, стануть абсолютно непридатними для життя; більш сприятливі зони Африки почнуть голодувати; Близький Схід буде вимирати і через зростання температур і через те, що використання нафти і газу істотно скоротиться — топити будуть менше, та й боротьба з потеплінням буде знижувати частку вуглеводневої енергетики. Значні райони Китаю перетворяться в посушливі напівпустелі; значні райони Індії затопить.

Подібність століття 21-го зі століттями песимуму і в мобільності величезних мас населення потрапляє в зони несприятливої зміни клімату, і в концентрації територій, які будуть найбільш придатні для життя, у руках вчорашніх імперій, які старіють і будуть не тільки не готові захищати свої кордони, а й швидше за все будуть робити щось для порятунку мільярдів людей, які потрапляють у зони лиха.

Можливо, прийдешнє велике потепління протягом найближчих 100-150 років вчергове призведе до великого переселення народів, і десь у 2300-му серед бананових плантацій навколо руїн Звенигорода гулятимуть чорношкірі дачники — корінні москвичі (точніше — жителі міста Мванга-ва), розмірковуючи, що жовтень — саме час з'їздити покупатися на Балтійське море.

Тим більше, що на машині до нього менше години на північ по Новоризькій трасі ("До речі, чому вона так називається?" "Це, дочко, на честь стародавнього затонулого міста, уявляєш, у ньому жили дивні люди з білою шкірою, вони прогнівили Бога вогню, і той наслав величезний потоп").

Першоджерело.