Розділи
Матеріали

Червоні картки. В Україні ось-ось запрацює інститут репутації

Марія Бондар
Фото: Getty Images | Давид Ланський вважає, що в Україні йде формування якісно нового механізму саморегулювання соціуму

Схоже, що в Україні громадська думка дуже скоро перестане бути думкою тих, кого ніхто не питає. "Перші ластівки" вже полетіли з посад через те, що налаштували проти себе народні маси. Свіжий приклад — звільнення заступника голови МВС Олександра Гогілашвілі, яке послідувало за публічним скандалом.

У Мережі з'явилося відео, на якому Гогілашвілі у грубих, принизливих виразах пояснював поліцейському, який зупинив його машину, що, мовляв, начальство треба знати в обличчя.

Користувачі соціальних мереж відреагували швидко і однозначно. Лайливими виразами та відсутністю хороших манер у нашій країні нікого не здивуєш. Публіку зачепила не так грубість високопоставленого поліцейського чиновника, як почуття власної переваги, що проглядалося в його словах, і відверта зневага до того, хто перебуває нижче ієрархічних сходів.

Скандал із Гогілашвілі. Сила емоції

Скандал швидко розгорявся. Тема громадського засудження Гогілашвілі ставала дедалі популярнішою, обростала мемами. З'явилися й інші відео, зняті випадковими свідками неповажного спілкування чиновника з правоохоронцями, які ризикнули зупинити його авто. Хвиля народного гніву наростала доти, доки заступник міністра не втратив посаду. Цікаво, що журналістські розслідування щодо Гогілашвілі, опубліковані кілька місяців тому, такого ефекту не справили. На практиці спрацювала емоційна реакція громадськості: інформація про російський паспорт та методи роботи чиновника емоцій не викликала, а панські замашки у поєднанні з грубістю обурили.

В українському бізнес-середовищі практика швидкої та жорсткої реакції на публічні скандали з'явилася навіть раніше, ніж у політиці

У другій частині ст. 5 Конституції України сказано, що єдиним джерелом влади в Україні є народ. Це він делегує державним управлінцям їхні повноваження, які можна відібрати за неналежної поведінки. Власне, так і має працювати політична система. Однак донедавна здавалося, що в нашій країні цей механізм або не діє, або функціонує з серйозними збоями.

Представники різних гілок влади ставали учасниками публічних скандалів, але після цього ухитрялися або утриматися на посаді, або отримати іншу, не гіршу. Поняття репутації було умовним. Після скандалу ніхто не ставав нерукопотисним — ні в політиці, ні в бізнесі. Наприклад, ні гучний вислів нардепа Галини Третьякової про "неякісних дітей", ні випадок, коли її колега Євген Брагар порадив пенсіонерці продати собаку, щоб сплатити за комуналку, не призвели до кадрових рішень з боку партійного керівництва.

Соціальна еволюція

На думку політикині і лідерки однієї з не парламентських партій Катерини Одарченко, керівники політичних структур часто просто не можуть швидко замінити людину, що засвітилася в скандалі. По-перше, тому що немає кадрового резерву, по-друге, тому що надто багато у цій діяльності пов'язане на особистих стосунках.

"В Україні, на жаль, створюються не системні партії з певною ідеологією та наступністю, а проєкти, — каже Одарченко. — У такій ситуації наявність зв'язків і здатність швидко дати певний результат часом впливають на кадрові рішення більше, ніж добре ім'я та системна компетентність. До того ж багато представників команди, яка зараз при владі, вважають, що в Україні інформаційна привід живе максимум два тижні, а потім будь-який скандал поступово забувається.

Поняття репутації довго було умовним. Після скандалів ніхто не ставав нерукопотисним — ні в політиці, ні в бізнесі

Професор кафедри суспільних наук Колумбійського університету Давид Ланський в одній із лекцій, присвячених соціальній еволюції у країнах пострадянського простору, наголосив, що в Україні відбувається не просто зміна поточного політичного ландшафту, але формування якісно нового механізму саморегулювання соціуму. У здоровому демократичному суспільстві морально-етичні норми рівні: для тих, хто має владні повноваження або великі гроші, вони повинні діяти так само, як для тих, у кого немає ні того, ні іншого. Існування привілейованих класів чи груп, які можуть безкарно порушувати загальноприйняті правила, притаманне тоталітарним суспільствам. Коли представник еліти зазнає суттєвих втрат, а то й зовсім опиняється не при справах через те, що викликав обурення народних мас, і при цьому не допомагають зв'язки у вищих ешелонах влади, це і є демократія в дії.

Правоту професора підтверджує те, що в українському бізнес-середовищі практика швидкої та жорсткої реакції на публічні скандали з'явилася навіть раніше, ніж у політиці. Показовим прикладом може бути відмова супермаркетів "Сільпо", магазинів "Алло", кафе Idealist та інтернет-супераркету Rozetka від продукції ТМ Yaro через публікації, які співвласниця бренду Юлія Привалова викладала у соцмережах. А також випадок, коли великі рекламодавці демонстративно розірвали контракти з усіма блогерами-мільйонниками, що засвітилися на сумнозвісній "голодній тусі" — вечірці, організованій у річницю трагедії Голодомору. Тепер усі отримали урок: якщо не дорожиш репутацією, ризикуєш залишитись без доходу.