Казус Гогілашвілі. Чому українських чиновників не перевіряють на адекватність перед призначенням

Випадок із заступником міністра МВС України Гогілашвілі, якого звільнили після скандалу на прохання президента Зеленського (начебто не він його колись проштовхував) яскраво характеризує становище з кадрами в наших загадкових для іноземця, краях.

Коли якийсь начальник може спокійно сказати: "цю людину треба взяти" та жодні тести, контрольні служби, просто навіть міністри на кшталт Арсена Авакова не можуть чомусь сказати "ні" або послатися на деякі параграфи закону, за якими людина має відповідати посаді.

Мені здається, що звідси ця манера говорити "людині", ніби підкреслюючи, що особистість завжди "чиясь", комусь належить або хтось її "просуває".

Зрозуміло, подібні історії стаються періодично у всіх країнах світу, проте там такі призначенці поводяться тихо і намагаються не "палитися", демонструючи напоказ свою повну профнепридатність.

Важливо

Випадок Ріттенхауса. Чому Зеленський воює із судами, а Байден – ні

Важливо

Дурні та дороги. Чому великі терміни за ДТП не налякають нових Трухіних та Харківських

Найдивовижніше тут те, що чим нахабніше поводиться подібний чиновник, чим тупо бреше, чим більш замішаний в якихось темних справах, чим більш нахабний, тим більша ймовірність, що через деякий час після скандалу — подібна особистість знову з'явиться на якусь відповідальну посаду. А там і до генерала недалеко.

І тут виникає питання адекватності різних служб, які мають перевіряти біографії призначенців і контролювати помилки (чи навмисні дурості) обраних політиків.

Однак у нас звично чується лише "геть" на адресу президента чи міністра, але чомусь не чутно голосів про відповідальність керівних органів.

Так, я знову про СБУ, з його районними управліннями, які неможливо уявити не лише в європейських країнах, а навіть у Бангладеш.

Важливо

Справа про середній палець. Як допити Гео Лероса вдарять по Зеленському та Єрмаку

З його неосудною чисельністю, несповідною діяльністю і тиканням "корочок" в обличчя різних людей, яке чомусь ніхто ніколи не знімає на відео і не викладає в мережу.

У цьому випадку, я вкотре змушений нагадати про видного діяча "Азова" та Нацкорпусу Сергія Коротких (ака Боцман, Малюта), який у 2015—2017 роках, лише без року тиждень громадянином України керував відділом охорони об'єктів стратегічного значення при Департаменті Державної служби охорони при МВС України. Відомий неонацист, друг покійного расиста Тесака, який закінчив у минулому школу КДБ Білорусі, став у Києві дуже багатою людиною.

Чому?

По качану, вибачте.

Першоджерело.