Кіно і німці. Чим небезпечна для України сварка посла в Берліні з президентом ФРН

Між Україною та ФРН розгорівся дипломатичний скандал, викликаний жорсткою критикою президента ФРН Вальтера Штайнмаєра з боку посла України в цій країні Андрія Мельника. Український дипломат напосівся на президента Німеччини за його позитивну оцінку ролі СРСР у розгромі нацизму і за підтримку газопроводу "Північний потік-2", оскільки, за словами німецького лідера "відносини в галузі енергетики є майже останнім мостом між Росією і Європою після багаторічного погіршення зв'язків Берліна і Москви".

"Жертвами війни стали понад 20 мільйонів жителів Радянського Союзу. Це не виправдовує сьогоднішні промахи російської політики, але нам не можна випускати з уваги цей більш широкий контекст", — заявив Штайнмаєр в інтерв'ю виданню Rheinische Post, яке і викликало роздратування українського дипломата.

Український посол звинуватив німецького президента у висловленні "сумнівних історичних аргументів" і "небезпечному спотворенні історії". За його словами, твердження голови ФРН нібито "глибоко ранили українців". Мельник закликав створити у Берліні окремий меморіал українцям, які стали жертвами нацистів. Що стосується "Північного потоку — 2", то цей газопровід український посол назвав "геополітичним проектом російського президента Володимира Путіна", який "іде врозріз з інтересами України". Штайнмаєр, зі свого боку, відкинув критику українського дипломата.

У самій Україні офіційно поки ніяк не відреагували на дипломатичний скандал.

Обмін "люб'язностями" між відомим українським і німецьким історикам послом України в ФРН Андрієм Мельником і президентом ФРН Штайнмаєром багато говорить про європейський шлях і пошук союзників нашої країни, що палко розвивається.

Як відомо, раніше саме Мельник сміливо і по-радянськи вказував німецьким історикам як їм потрібно "просувати" історію Голодомору в Німеччині, і наскільки їм варто бути патріотичними на німецькі гроші.

Цього разу Мельник багато у чому правий фактично, але діє зовсім не як дипломат, а, як відомий типаж лектора радянського суспільства "Знання".

Як відомо, президент ФРН м'яко назвав Північний потік "останнім містком" (моя ти радість!) Між Росією та Німеччиною.

Смію запевнити президента — цей місток аж ніяк не останній, є ще цеглинолиций Шредер (екс-канцлер ФРН, який лобіював співпрацю з "Газпромом" — Ред) і тисячі німецьких банкірів і бізнесменів, які легко обходять санкції ЄС і прекрасно себе почувають в путінському оточенні.

До того ж — у війні між нацистською Німеччиною і СРСР загинуло набагато більше людей, ніж цифра 20 мільйонів, яку твердить Франк-Вальтер Штайнмаєр. Ну і звичайно — війну вели всі народи СРСР, зокрема українці.

Посол України взагалі якось зобов'язаний вдупляти, що якщо Ангела Меркель подзвонить Володимиру Зеленському з цього дивного приводу, то Україна повисне на волосині.

А вона, наскільки мені відомо — і без того чомусь не процвітає, і навіть не користується "випадком" Навального, про який так багато говорять у світі.

Цікаво те, що ще в минулому році, коли посол Мельник жваво намагався командувати німецькими істориками, заперечували йому не тільки німецькі (які просто висміяли дурня), але і українські історики. Які також були резонно обурені тоном і недипломатичним втручанням посла в тонкі гуманітарні проблеми обговорення складної української історії.

Думаю, що рішуча українська патріотична громадськість стане на сторону посла, і його рекомендуватимуть на посаду міністра закордонних справ (щоб угробити дипломатію України остаточно).

А ось німецька громадськість критикуватиме свого президента за "містки і шпагати", і це вже почалося.

У цьому відмінність цих країн. У цьому відмінність систем управління цих країн.

І в цьому відмінність історичної науки від лекцій товариства "Знання".

Першоджерело.

Публікується за згодою автора.