Під загрозою "референдуму". Як живуть Херсон, Мелітополь, Бердянськ в умовах окупації

Міська атмосфера. Як живе окупований Бердянськ

Зривають українські прапори та демонтують тризуби, відновлюють пам'ятники Леніна та вішають триколори. А ще призначають своїх представників тимчасових адміністрацій, начальників поліції. У Херсоні, Бердянську, Мелітополі не працює українське телебачення, користувачі говорять про перебої зі зв'язком та інтернетом. Хтось із місцевих у таких умовах намагається співпрацювати з росіянами, але більшість містян виступають проти окупації, найактивніші виходять із протестами на вулицю. За це людей б'ють і захоплюють у заручники.

"Я була учасницею та організаторкою проукраїнських мітингів у Бердянську, які проходили в нас два тижні, — розповідає Тетяна, мешканка Бердянська. — Кількох активістів і мене затримали росіяни. Спочатку Віталія. Він прямував 15 березня після мітингу додому, зайшов у кафе. За ним вісім людей у формі, забрали, посадили в машину і відвезли. Куди — невідомо. Відпустили після п'яти днів тортур, 20 березня. Того ж дня затримали мене".

Тетяну затримували двічі. Вперше — на добу, вдруге — на три дні. Застосовували тортури і тиснули морально, щоб вона погодилася співпрацювати з росіянами, а потім узяли слово, що Тетяна як активістка допоможе організувати їм майбутній "референдум".

Місцеві жителі кажуть, що живуть в атмосфері тотального стеження.

"Під час мітингу всі люди були без масок, крім одного. Оголошуємо хвилину мовчання за загиблими — шапку знімає, співаємо гімн України — губи не ворушаться. "Може він нас фотографував. Знаєте, коли мене затримали, вони знали про мене багато чого, навіть те, що я двічі заміжня була", — каже Тетяна.

Перехожих, особливо чоловіків, на вулицях перевіряють представники Росгвардії — зазирають не лише в документи, а й телефони.

"Раніше вони ходили великими групами, зараз по троє-четверо. Можна їх зустріти на кожному перехресті. Ідеш на ринок, і на відрізку за 150 метрів від зупинки доводиться подолати шість патрулів. Усі з автоматами, в масках. Люди намагаються на них не дивитися, очі опускають. Можуть забрати телефони, просто не повернути після перевірки — у місті неможливо придбати українську сім-карту, а їм треба якось між собою розмовляти", — розповідає місцева мешканка.

І з кожним днем тиск лише посилюється. Росіяни знаходять нові форми. Наприклад, хочуть контролювати підприємців. Вимагають, щоб кожен із них прийшов до міськвиконкому до 30 квітня з українськими документами та зареєструвався знову. Без цього вони працювати не зможуть. Після "реєстрації" доведеться сплачувати податок — 20-50% у скарбницю РФ. Хто не погоджується, у того заберуть бізнес. І зарплати змушують платити у рублях.

У магазинах з'явилися російські та кримські продукти. Бердянський порт працює як хаб. Раніше техніку возили, зараз маленькі катери з продуктами. Ціни високі. Кілограм цукру коштує 80-90 гривень, а бувало, й по 150 гривень. Гуманітарну допомогу не пропускають. Особливо ліки. Люди з діабетом та онкологією позбавлені їх. Бензину в Бердянську немає. Продають лише 5-7 літрів. Його вартість — 80 гривень.

Фейковий референдум, а в перспективі — "ХНР"

"Коли випускали після затримання, сказали: сиди вдома, вчи гімн, на тебе чекає "референдум" і парад на 9 травня. Чи проведеш у нас парад? Я кажу, що треба ще дожити до 9 травня", — згадує Тетяна. Вона розповідає, що окупанти попереджали: Бердянськ хочуть приєднати до "ДНР", а Мелітополь — до "ХНР" (так звана Херсонська республіка), яку планують створити.

"До Росії приєднувати нікого не збираються, хочуть провести "референдум" про незалежність. Люди на нього не підуть, але бояться, що Україна їх покинула. Я кажу, якщо утримаємо Маріуполь і відіб'ємо Херсон, то шанси відновити контроль — 99%", — впевнена мешканка Бердянська.

Зараз зрозуміло, що на новоокупованих територіях Росія планує організувати псевдореферендум і псевдовибори для того, щоб легалізувати своє незаконне перебування в Україні, створити картинку для світу. А якщо місцеві жителі на співпрацю не йдуть, можуть привезти мешканців так званих "ЛДНР" і Криму, щоб організовувати мітинги й інші масові проросійські акції. "Голосування" можуть призначити на перші дні травня — після передбачуваного дня перемоги над Україною.

За словами координаторки виборчих і політичних програм цивільної мережі ОПОРА Ольги Айвазовської, нічого спільного запланований у Херсоні чи Бердянську процес із референдумом не має.

По-перше, він не відповідає українському законодавству та міжнародній практиці.

По-друге, жодна цивілізована країна світу, яка розуміє, що таке право та законний процес волевиявлення, ніколи не визнає результатів цього дійства як справжній референдум.

"Цей захід потрібний окупантам виключно для певної пропагандистської діяльності в межах РФ, можливо, щодо потенційного визнання так званої "ХНР" у перспективі. Винятково для російської аудиторії", — пояснює Айвазовська.

Не новий сценарій: так було в Криму та в ОРДЛО

Експерти зазначають, що Росія продовжує діяти на нових окупованих територіях старими методами. Так було в Криму й окремих регіонах Донецької і Луганської областей у 2014 році. Про це розповідає Фокус аналітик "КримSOS" Євген Ярошенко.

"Ми спостерігаємо спільні риси з кримським сценарієм. По-перше, Херсонська область, як і Кримський півострів, перебувають під окупацією російської армії. І там, і там російські військові разом з іншими силовиками повністю контролюють суспільно-політичне життя", — каже він.

По-друге, в таких умовах і в Криму відбувалися, і відбуваються на Херсонщині масові воєнні злочини й, можливо, навіть злочини проти людяності щодо людей, які не згодні з приходом окупаційної адміністрації. Йдеться про насильницькі зникнення. Наприклад, у Криму за вісім років окупації, за даними Крим SOS, зафіксовано 44 випадки насильницьких зникнень. Майже половина з них припали якраз на період встановлення окупаційного режиму. І жертвами були проукраїнські активісти, котрі виходили на акції протесту проти окупантів. Подібне відбувається і в Херсонській області, Запорізькій області, Приазов'ї, інших областях, куди дійшов "русский мир". Тільки кількість затриманих у рази більша.

По-третє, як у Криму, так і в новоокупованих областях на півдні України спостерігається тенденція до масового переселення. Спочатку видавлювали всіх незгодних та активних, а потім привозили своїх громадян. За сім років, за оцінками експертів, у Крим Росія перевезла від півмільйона до мільйона своїх громадян.

Але в Криму переселення розпочалося не з перших днів окупації. Спочатку на півострові були створені передумови, коли люди, які демонстрували проукраїнський погляд, не могли жити в Криму, і побоюючись переслідувань, змушені були виїхати на материкову частину України. Далі вже почалося переселення громадян Російської Федерації і, за деякими даними, за сім років окупації Криму, Росія привезла туди від півмільйона до мільйона російських громадян. Це при тому, що на початок 2014 року населення Кримського півострова становило трохи більше двох мільйонів людей.

"Що стосується Херсона й інших південних областей, то також спостерігається примусова депортація, насамперед тих, хто проходить через фільтраційні табори, їх Росія намагається вивезти на свою територію. І можна навіть стверджувати, що є ризик, що якщо Росії вдасться утримати контроль над Херсонською та іншими областями, то може статися заселення громадян Росії чи колаборантів із Криму для того, щоб підтримувати окупаційну адміністрацію, створити лояльніший склад населення", — каже Ярошенко.

Крім того, можна говорити, що Росія діє за донбаським сценарієм. І там, і там процес окупації відбувався внаслідок високоінтенсивних бойових дій. Тобто ЗСУ, тероборона, інші силові структури чинили запеклий опір окупантам.

Незважаючи на вивішування російських прапорів, РФ не заявляє про намір додати до свого складу Херсонську, Запорізьку області, а намагається провести фейковий референдум і проголосити якусь "Херсонську народну республіку".

"Ми спостерігаємо окупацію через проксі-сили без формальної анексії, як і було в ОРДЛО", — пояснює Ярошенко.