Міни, прильоти та чіл на пляжі. Як Одеса поєднує в собі дві реальності воєнного часу
"Постачання армії та пропускання через себе цілодобово новин із Миколаєва та Сєвєродонецька — це одна реальність. У якій ти вчора забезпечувала підрозділ, а сьогодні він розчинився. А ти пацанів за іменами знала… А літня Одеса — реальність зовсім інша, і з твоєю вона не перетинається". Думка.
В Одесі розпочався курортний сезон і відразу ж загорівся срач. Усе дуже просто — громадяни підло та цинічно ігнорують таблички "Обережно, міни!" та грізні розпорядження військово-чиновницької адміністрації та засмагають на піску. Деякі ще за попередньою змовою групою осіб плавають у морі.
Ні, з цим, звісно, борються. Днями викладав історію, як патруль на "Чкаловському" пляжі з пів години викурював одного несвідомого громадянина з води. Зрештою його витягли на сушу якісь спортсмени і навіть дорогою трохи подряпали об пірс.
Я регулярно і з цікавістю спостерігаю, як на пляж на Фонтані приходить група поліцейських і сумно просить громадян покинути пісочок. Чому сумно просить? Вони самі туди хочуть, а по роботі не можна. Ще й під палючим сонцем треба ходити у всьому темному. І до людей чіплятися.
Найнахабніші пляжники починають скандалити і вимагають показати відповідну статтю кримінального кодексу або хоча б адміністративного. Ті, хто розумніший, просто погоджуються, хвилин п'ять чекають і потім повертаються засмагати назад. Мою дружину якось дуже ввічливо будили, акуратно погладжуючи стволом автомата по плечу — вона просто заснула, а вжити заходів треба було. На хвилину, розплющивши очі та побачивши ствол Калаша, що дивиться на неї, вона заціпеніла, тому що першою думкою було — "По всій країні почалося!".
Відігнати одеситів і приїжджих від моря можна, тільки перекривши набережні та Трасу Здоров'я. Але хто це робитиме і, головне, навіщо?
Ще свіжі в голові спогади про коронавірус, що колись існував. Тоді наряди також ходили по пляжах і чемно просили звалити з піску — щоб громадяни не розносили коронавірус і щоб море не заразили, мабуть. Так само і до мене підходили на Трасі Здоров'я та просили більше тут найближчим часом не їздити.
Любителі гуляти по схилах тоді при зустрічі одне одного змовницьки питали, а де патруль і чи штрафують. Тепер ось не корона, а війна. Але найцікавіший тут інший момент. Можливість законно засмагати біля моря тепер питання станове. Точніше — матеріальне. За наявності зайвих 150 гривень (ціна двох пачок нормальних сигарет) ти можеш піти у пафосний і модний клуб в Аркадії та весь день засмагати і плавати там. Тому що є дерев'яний настил для лежаків і басейни та обмеження не стосуються. Гроші невеликі, але власне факт показовий.
Причому, що особисто я сам за роботу клубів і таких пляжів — народ зараз без роботи, стрімко бідніє, а клуби — це додаткові робочі місця на літо. У бічбої та офіціанти беруть майже всіх.
То тут, то там проскакують цікаві відео — бійка в комендантську годину біля нічного клубу в Аркадії. Судячи з відео, заборони там відносні. Бійка в Аркадії в ніч із суботи на неділю швидше правило, ніж виняток. Я тільки один раз зустрічав світанок у новій Аркадії, але добре пам'ятаю цю картинку. По центральній алеї в різні боки хитається синій та обдовбаний народ, що вийшов із клубів. То тут, то там спалахують хаотичні та безглузді бійки, я навіть ледь не взяв в одній участі. А серед цього натовпу клубних зомбі, що зникають у перших променях світанку, йде зляканий патруль. У копів в очах світиться бажання якомога швидше звалити з цього місця.
Нинішня бійка в Аркадії у комендантську годину демонструє, що все нормально і в Одесі нічого не відбувається. Під ранок від прильоту може затремтіти будинок і задзвенять вікна, але клубне життя і чіл на пляжі це не перерве. Мені трапляються у стрічці дописи з вимогою вжити заходів, написати в партком, нацькувати на порушників обком і виключити їх із партії.
У низці випадків це пишуть військові волонтери, і я розумію їхню логіку. Постачання армії та пропускання через себе цілодобово новин із Мико та Сєвєродонецька — це одна реальність. В якій ти вчора забезпечувала підрозділ, а сьогодні він розчинився. А ти пацанів за іменами знала, і як кличуть діточок старлея зниклого теж пам'ятаєш. Ви часто спілкувалися з ним, він розповідав.
А літня Одеса — реальність зовсім інша, і з твоєю вона не перетинається. Клуби, бухло, тьолочки, легкі наркотики.
Мене тут, щоправда, вражають інші люди. Які ні разу не волонтери й узагалі свого часу крутилися у сфері відпочинку та розваг і заробляли на цьому, а зараз живуть лише тим, що вимагають вжити заходів, заборонити та не пускати. Бачив один коментар, де жінка обурювалася тим, що бачила весілля на вулицях із цілим фотографом поряд. Справді, війна ж, які весілля та які фотографи? Не пускати.
Утім, усе це філософствування. Цікаво буде спостерігати, чи переможуть традиційні одеські по*уїзм і торгівлю будь-які заборонні заходи. Поки що перемагають.