Палаючі ліси та загиблі дельфіни. Олена Криворучкіна про те, як змусити Росію заплатити за екозлочини

Хто вона: Українська екологиня і економістка. Народна депутатка України та заступниця голови Комітету Верховної ради України з питань екополітики. Засновник та Головний координатор Оперативного штабу, що діє на базі Державної екологічної інспекції України. Доцентка кафедри економіки та підприємництва, професорка кафедри менеджмету КЕІ КНЕУ ім. Вадима Гетьмана.

Чому вона: Створила Оперативний штаб при Держекоінспекції. Ініціювала звернення до Генасамблеії ООН щодо спеціальних міжнародних органів, що допоможуть отримати фінансове відшкодування від РФ. Координує роботу по розрахунку збитків від екозлочинів в Україні.

Пані Олена приїжджає на інтерв’ю з новинами: Верховна Рада прийняла відразу декілька важливих для захисту довкілля України законів — про збереження лісів та управління відходами. Але до розлогої розмови про законотворчу роботу, що дає країні нові перспективи з точки зору екології черга дійде пізніше. Бо ж найголовніше питання, що сьогодні знаходиться в центрі уваги українських науковців та активістів, — яку екошкоду військова агресія РФ завдала Україні, та як нашій країні витребувати репарації в майбутньому.

Щоб зрозуміти, як в Україні сьогодні налагоджена ця робота, слід повернутися до самого початку вторгнення. Вже тоді, у кінці лютого, стало зрозуміло, що дії країни-агресора беззаперечно і масштабно впливають на українське довкілля, і документування цих злочинів — необхідний процес, який не можна відкладати на потім. Це й стало головною причиною, чому Олена Криворучкіна звернулась до очільника Держекоінспекції Ігоря Зубовича з пропозицією створити Оперативний штаб, що і займатиметься цими питаннями. На підготовку знадобилось лише кілька днів і вже 1 березня було розпочато роботу.

Згадуючи той період часу, пані Олена сумнішає: "Знаєте, я бачила, як палала Васильківська нафтобаза, куди поцілили російські ракети. Вже тоді було зрозуміло, що Україну очікує справжній екоцид, бо від військової агресії постраждає все живе на нашій землі".

П’ять найстрашніших для України екозлочинів РФ

1. Забруднення атмосферного повітря. Воно залишається в наших легенях і провокуватиме як онкозахворювання, так і інші небезпечні хвороби. Оце якраз такі довгострокові наслідки. Вибухи нафтобаз, пожежі на підприємствах та хімічних заводах — все це не може минутися просто так.
2. Проблеми, пов’язані з забрудненням Чорного та Азовського морів. Знов ж таки, коли в мирний з’являється якась нафтова пляма в акваторії, то туди спрямовані всі сили, вся увага, вест світ намагається щось зробити. Але зараз ми не можемо ні на що вплинути, на жаль. І скільки ще нафти буде витікати в море, ніхто спрогнозувати зараз не зможе.
3. Ліси: пожежі, вимушена вирубка для української армії та викрадена росіянами деревина.
4. Розмінування — як в ґрунтах, так і в акваторіях. Сьогодні в Чорному морі розкидано від 400 до 600 мін. Вони зриваються з якоря, дрейфують, люди підриваються. Взагалі масштаб замінування в Україні приголомшливий.
5. Підрив дамби на Північно-Кримському каналі.

Збитки війни

З початку вторгнення РФ пройшло рівно чотири місяця. Чи вдалось за цей час вибудувати систему розрахунку екологічних збитків? Як вона працює?

Коли ми створили Оперативний штаб, то зрозуміли, що в Україні або немає методик розрахунку екологічних збитків, або вони застарілі. І це при тому, що навіть у мирний час в нас неодноразово горіли ті ж нафтобази чи АЗС. Розуміючи цю велику проблему, ми відразу почали вирішувати, як формувати цю систему розрахунків. Але насправді замало просто розробити методики, вони повинні відповідати умовам міжнародних судових інституцій. Бо ж Україні треба мати потужну доказову базу, а не просто казати щось на кшталт: "Ого, які збитки ми отримали через ворога". І от для цієї роботи ми залучили найкращих експертів — як українських, так і міжнародних.

Зараз на базі Оперативного штабу працює Робоча експертна група з 73 осіб, куди входять як науковці-екологи, так і юристи. Її головним координатором став професор з радіоекології Університету "Фукусіма" (Японія) Марк Железняк. Ми залучили до роботи науковців та експертів багатьох наукових інститутів та установ НАН України та НААН України, серед них Інститут морської біології НАН, Інститут геологічних наук НАН, Інститут зоології НАН, Інститут гідробіології. Також до роботи Штабу виказали бажання долучитися й громадські природоохоронні організації (Асоціація експертів зі сталого розвитку, ПАЕУ, ЕПЛ та інші). Ми завжди відкриті для тих, хто має відповідний фах і бажання допомогти країні, тому кількість наших експертів постійно збільшується. Відразу хочу наголосити, що діяльність Штабу не передбачає бюджетного фінансування, тому ми всі працюємо на волонтерських засадах.

Але треба розуміти, що питання методик хоча і є дуже важливим, але не є ключовим. Незалежно від того як буде Україна рахувати збитки, завжди є вірогідність того, що Міжнародна судова інстанція може не прийняти наші розрахунки та замовити незалежну альтернативну експертизу (адже, з точки зору суду, Україна, яка є постраждалою стороною сама виступає у якості експерта, який проводить розрахунки збитків, а це вже може викликати сумніви щодо неупередженості таких розрахунків). Тому підгрупа експертів з міжнародного права вказаної Робочої групи провела аналіз практичного досвіду стягнення збитків у інших військових конфліктах і підтвердила, що першочерговим є фіксація та документування всіх обставин екологічних злочинів, тобто створення доказової бази, в тому числі бази зразків з місць злочину. Адже саме недотримання цієї умови було масовою підставою при відхиленні або зменшенні позовних вимог військових конфліктів Кувейту до Іраку.

Зрозуміло, що зараз не може бути ніяких остаточних цифр, але якщо перевести на мову грошей, то про яку суму екозбитків від російської агресії ми вже можемо говорити?

З початку війни Штабом було опрацьовано інформацію по понад 2,2 тис. подій, які могли містити склад еко-злочину. До Єдиного реєстру еко-збитків вже внесено більше 300 випадків, по яким здійснюється додатковий збір інформації, проводяться розрахунки збитків (по випадкам, по яким наявні методики). Але фактично прораховано лише трохи більше 50 випадків.

Чому так мало?

Є кілька причин.

• По-перше, Україна ні з ким не планувала воювати і ні на кого не планувала нападати. Мабуть, саме тому Міндовкілля не мало алгоритмів роботи на період військового часу, не надавало відповідні інструкцій іншим структурам, і, мабуть, по цій причині не було методик з оцінки збитків завданих внаслідок або під час військових дій.
• По-друге, немає можливості перевірити всі факти та отримати повну інформацію, особливо по випадкам, що стосуються тимчасово окупованих територій.

Ми моніторимо ситуацію по всій країні, отримуємо інформацію про події, що мають ознаки еко-злочину, в тому числі, з території, які є тимчасово окупованими або знаходяться в зоні бойових дій, але ми не можем провести необхідній комплекс дій, щоб перевірити таку інформацію, взяти необхідні зразки, провести фото і відеофіксацію, тощо. Тому такі випадки ми фіксуємо, але по ним робота буде проводитися після деокупації. На жаль, у нас немає такої матеріально-технічної бази, щоб дистанційно відбирати проби, зразки, нема дронів з дистанційним керуванням, які б дозволяли брати відбори проб води, ґрунту, повітря в таких місцях та територіях. Тому такі випадки підтвердити або здійснити по ним розрахунок майже неможливо.

От, наприклад, заявили про масову загибель риби в Азовському морі, наче сірководень потрапив в акваторію з "Азовсталі". Але ми поговорили з науковцями, і вони кажуть: ні, це не сірководень, в таких обсягах його там не було (не мало бути). А відібрати проби води, щоб з’ясувати які небезпечні речовини потрапили або могли потрапити в море, неможливо. Там можуть бути зовсім інші, ще більш небезпечні речовини, все це треба перевіряти. Може виявитися, що причина масового мору риби на Азові має зовсім не хімічні причини, а пов’язана з тим, що окупанти дозволили промисловий вилов без дотримання будь-який еко-вимог. Але зробити ґрунтовні висновки щодо реальних причин мору риби неможливо без фізичного огляду локації. Не кажучи вже про оцінку збитків, коли ми не можемо встановити точну причину події.

Повертаючись до питання методик розрахунку збитків: Постанова Кабміну про створення системи розрахунку з’явилась наприкінці березня, згідно з цим документом було визначено ряд основних методик по визначенню екологічних збитків. Ще в квітні місяці було затверджено перші дві методики — по атмосферному повітрю та ґрунту. Вже подані на затвердження решта необхідних методик, розробка яких була покладена вказаною Постановою на Держекоінспекцію.

Я б охарактеризувала ці методики як тимчасові або проміжні. Бо, як ми вже говорили, постійні методики повинні враховувати міжнародні підходи (з їх адаптацією до українського довкілля та економічних умов), а також можливість застосування їх у військовий час.

Робоча група експертів, яка діє на базі Оперативного штабу, планує до кінця серпня закінчити розробку та забезпечити можливість апробації в найближчий час саме таких постійних методик. Їх ми зможемо використовувати для розрахунку збитків по претензіях у міжнародних судових інстанціях. Тільки тоді, коли вони будуть апробовані, почнуть повноцінно працювати і будуть прийняті міжнародними інституціями, тоді ми зможемо говорити про реальні цифри екошкоди. Але для розуміння: оці п’ятдесят з лишком фактів, що вже пораховані, налічують сотні мільйонів доларів збитків. І ці цифри будуть експоненційно зростати. То ж я впевнена, що наприкінці ми отримаємо просто шалені суми.

Такий простий приклад: наприкінці лютого окупанти підірвали дамбу Північно-Кримського каналу. Лише крадіжка води — це мінус 32,6 млн грн кожну добу з бюджету України, а за весь період це вже понад 3 млрд грн. І це, якщо не казати про постраждале внаслідок вибуху довкілля!

"Найбільша фінансова шкода — від палаючих нафтобаз"

Ви розказали про мор риби, а які ще еконаслідки від вторгнення стосуються саме акваторій?

В кінці лютого росіяни поцілили в танкер [під молдавським прапором], що перевозив майже 600 тон нафтопродуктів, вони почали просочуватись в море. Наш штаб через супутникові знімки зафіксував нафтову пляму: спочатку вона була десь на одну тисячу квадратних кілометрів, потім на дві тисячі. Вже зроблені висновки, що від цього постраждали екосистеми не тільки України, але й Болгарії, Румунії і, можливо, навіть Туреччини.

Іншим прикладом морських збитків в Україні та в сусідніх по чорноморському узбережжю країнах є факти, коли масово на берег викидаються дельфіни. Знаєте, що відбувається? Радари військових кораблів, особливо підводних човнів, працюють на тій самій частоті, на якій "спілкуються" ці тварини. Внутрішнє вухо дельфіна чутливе до таких високочастотних сигналів і дельфін, який потрапляє в радіус дії радару, отримує акустичну мікротравму, дезорієнтується у просторі, що приводить до смерті (на суші, на глибині або удару об скелі).

Якщо говорити з точки зору грошей, то які дії чи злочини РФ завдають найбільших збитків Україні?

На сьогодні, по діючим методикам (повторюся, що більшість методик з оцінки збитків ще в роботі), це горіння нафтобаз, безперечно. Було вже більше двадцяти таких фактів. Точно зараз дійсно важко сказати. Ми повинні ще підрахувати по вже зафіксованим випадкам, ті ж втрати від лісових пожеж в окупованій Херсонській області. Хто знає які збитки насправді ми отримаємо там. Знищення екосистем Чорного моря (щонайменше по випадкам, про які вже говорили). Ви ж розумієте, що агресор не виконує ніякі міжнародні вимоги, порушує міжнародні конвенції, не допускає на ці території спеціалістів — не тільки українських, але й навіть міжнародних експертів. Якщо б ми могли це зробити, то провели хоча б якісь заміри, аналізи, що дало б нам більш точну інформацію. Але навіть з тими даними, що в нас є сьогодні, можна казати про те, що площа загорянь лісів в регіоні збільшилась на 40% у порівнянні з минулим роком.

До речі, про лісові системи. Пожежі — це ж далеко не єдина проблема, як я розумію?

Звісно, ні. Ми ж майже не говоримо про те, скільки деревини окупанти вже вивезли за територію України, вони крадуть не тільки воду з Кримського каналу чи зерно, і про це теж треба пам’ятати.

Але є ще і такий нюанс: ЗСУ зараз також потребують багато деревини — для будівництва бліндажів, окопів, і не тільки. Звісно, наш екологічний комітет завжди був проти вирубування дерев. Але коли йде війна і від цього залежить життя людей, життя українських бійців, то, звісно, пріоритет – це життя українських військових.

Якщо вже заговорили про ліс, то я б хотіла згадати і про Зону відчуження. Наслідки серйозні для України наслідки перебування там окупантів?

Там підвищений рівень радіації через те, що проїжджали російські танки, вони окопувались у Рудому лісі. Я була там 26 квітня, дозиметр просто зашкалював. Але відразу хочу заспокоїти українців: довгострокових наслідків для нас від цього не буде, також зараз немає радіаційної загрози для мешканців сусідніх населених пунктів. Наразі найбільша загроза там, як і в багатьох регіонах України, — це замінування.

"Екоцид стосується не лише України, це міжнародна проблема"

На початку червня за вашої ініціативи депутати Верховної Ради звернулись до Генеральної Асамблеї ООН з проханням створити спеціальні органи, в тому числі компенсаційну комісію. Як вона працюватиме? І чи може це гарантувати виплату репарацій Україні в майбутньому?

По-перше, хочу сказати, що наша група юристів-міжнародників вивчила всі історичні кейси з цього профілю, аби ми не допустили аналогічні помилки. Це й Ірак та Кувейт, Нікарагуа та Коста-Ріка. Але якщо дивитись на конкретні приклади: от Кувейт подав 168 екологічних позовів на загальну суму в $85 млрд, але отримав $5,26 млрд, тобто 6,19%. Це теж величезна сума, але ж її не порівняти з 85 млрд. От тому ми й кажемо про те, що методики розрахунку збитків — це дуже важливо, але є не менш важлива задача — коректне документування всіх фактів. І ми дійсно націлені ґрунтовно підготуватись до міжнародних судів. І хоча ми ще не знаємо, який це буде суд (Міжнародний суд ООН, Компенсаційна комісія чи Спеціалізований суд за принципом Ad Hoc), вже на цьому етапі ми робимо правильні речі.

У військовому конфлікті Кувейт – Ірак спеціально створена компенсаційна комісія ООН якраз і виконувала функції судового органу при ООН. Вона створювалася Радбезом. Для розуміння: якщо ми зараз звернемось з ініціативою створити таку чи альтернативну компенсаційну комісію до Ради безпеки ООН, то Росія накладе вето (принаймні, я в цьому впевнена). Ми чітко розуміємо, що такий шлях нам не підходить. Також наразі відомо, що Міжнародний кримінальний суд в Гаазі теж не розглядатиме екологічні питання. Тому ми сьогодні спільно з Міністерством закордонних справ, Міністерством юстиції та Робочою групою, створеної Президентом України для впровадження механізмів відшкодування, в пошуку кроків, які потрібно зробити як першочергові для розгляду і компенсації Україні екологічних збитків, хто саме розглядатиме ці питання в майбутньому. По суті, з метою звернення уваги міжнародної спільноти на екологічну шкоду, я ініціювала звернення до Генеральної Асамблеї ООН, Європарламенту та Єврокомісії. Ми разом з колегами-депутатами запропонували створити Спеціальну екологічну моніторингову місію (СЕММ), екологічний суду за процедурою Ad Hoc. Думаю, що це найкращий варіант.

Вже відштовхуючись від цього звернення до Генасамблеї, я також ініціювала створення Національної екологічної комісії (місії) до моменту створення СЕММ Генеральною Асамблеєю ООН.

Для чого вона потрібна?

Якраз вона задокументує всі факти екологічних злочинів на території України. Це те, що нам потрібно для міжнародного екологічного суду: правильне документування та фіксація. Ми розуміємо, що Росія буде робити все можливе, щоб не платити за власні злочини. Вони будуть брехати, юлити, шукати будь-які формальні причини, щоб уникнути відповідальності. Тому наше завдання зібрати таку доказову базу, яку, на вимогу суду, можна передати будь-яким незалежним експертам і вони зможуть перевірити коректність наших даних та розрахунків.

"За утилізацію відходів відповідатиме виробник"

Ви долучилися до експертної групи щодо аудиту збитків Нацради по відновленню України. Яка робота там наразі проводиться?

Ця група показує високі результати, але приходиться просто кричати у повному сенсі цього слова, щоб акцентувати увагу саме на екологічних проблемах. Це, мабуть, ментальність наших чиновників. До сьогодні посадовцям значно легше порахувати ті ж збитки від пошкодженого житлового будинку чи інфраструктурного об’єкту. Але вони, наприклад, не розуміють, що цей будинок міг бути побудований з азбестовмісних речовин, і як його руйнування значно вплинуло на навколишнє середовище, а від його знищення постраждали не лише мешканці конкретного будинку, а й всі ті, хто живуть поруч, бо вони тепер дихають цим. Коли мені запропонували участь у Нацраді, я могла обрати напрямок роботи. Можна було долучитися до якоїсь підгрупи, де є чіткі алгоритми роботи і швидкі результати. Знаєте, ну щоб швидко відрапортувати про зроблену роботу, повісити собі умовну медальку та ходити розповідати ЗМІ які ми молодці. Але я просила створити підгрупу саме по екологічним збиткам. Тому що це один з найскладніших напрямків і там ще багато чого треба зробити.

Все, що ми робимо сьогодні, все направлене на два основні напрями: 1 – протягнути агресора до відповідальності (щоб Україна отримала необхідні компенсації); 2 – відновити Україну, відбудувати повністю, у відповідності до сучасних екологічних принципів та підходів.

В рамках цієї Нацради працюють різні робочі групи, що готують плани відновлення по своїх напрямах. І якщо аудит збитків — це інформаційно-аналітичний базис, то є ще група Екологічна безпека, в рамках якої розробляється Національна програма по відновленню довкілля України. До речі, представники Світового банку та інших фінансових установ світу, які готові долучитися до програм по відновленню України, акцентують увагу саме на тому, що все відновлення, все нове будівництво повинно бути з залученням неканцерогенних, неазбестових сучасних матеріалів, фактично, "зелене" відновлення.

Ми постійно вивчаємо європейський та міжнародний досвід у будівництві, промисловості, інфраструктурі, адже це нерозривно пов’язане з наслідками для навколишнього природного середовища. Так, зменшення азбестовмісних речовин та матеріалів при будівництві є однією з важливих базових основ при проведенні будівництва, і це питання має бути комплексно вирішено на національному рівні. Адже сьогодні вся Європа з острахом дивиться на вплив на довкілля, який заподіюється внаслідок масових руйнувань об’єктів збудованих у радянські роки за "кількісними" принципами ("пятилетку за три года" і т.п.), де масово у будівельних матеріалах використовувалися азбестовмісні речовини. Ми не можемо повторно допустити застосування небезпечних та канцерогенних речовин та матеріалів, особливо у житловій нерухомості.

Іншим важливим чинником у процесі відбудови має бути питання можливості використання у процесі відновлення відходів промисловості та вторинної сировини.

Так, за оцінками VALE, кожного року близько 30 000 тон хвостових відходів можуть бути використані для виробництва 3,8 млн. формованих виробів, які можуть бути використані в різних областях цивільного будівництва (бетонні плити, шахти, ущільнюючі блоки та багато іншого). Фактично, це – заміна природного піску (що справляє значний вплив на довкілля), на використання відходів промисловості у вторинному застосуванні. Ми не лише можемо зменшувати площі української землі, які потрібно використовувати для формування полігонів для хвостосховищ, але й уникнемо значного впливу на навколишнє середовище. Перетворювати сьогоднішнє сміття у завтрашні ресурси – хіба не це потрібно Україні, Європі та всьому світу? Людство вже давно живе в борг від нашої Планети, а борги, як відомо, не можуть бути безкінечними.

В цьому напрямку, на мою думку, на значну увагу заслуговує досвід Швеції, які створили індустріальні парки за участю бізнесу (промисловості) та науковців, дослідили можливості такої взаємодії, та вже успішно застосовують у виробництві будівельних матеріалів та конструкцій.

Саме тому, ще на етапі формування програми відбудови України, ми вже зараз повинні закладати ці "зелені" принципи та тези в нашу програму відновлення. І до цього я вже зараз хочу закликати не лише державні установи і організації, але й бізнес. Давайте робити правильні речі надовго і всерйоз, долучайтеся до "зеленого" відновлення України, адже хіба нам щось заважає створити свій український індустріальний парк або інжиніринговий центр, який забезпечить позитивний ефект не лише для навколишнього природного середовища, але й для всієї економіки України? Бо це і база для залучення інвестицій в українську промисловість та економіку, стимулювання розвитку науки та значне посилення науково-експертного потенціалу України.

20 червня, Верховна Рада прийняла у другому читанні ще один важливий законопроєкт — про управління відходами. Розкажіть про нього.

Без перебільшення 30 років в цій сфері не було ніякої державної політики. Внаслідок цього ми маємо лише 8% відходів, які переробляються, а 92% йдуть на полігони, але жодний з них не відповідає сьогодні європейським вимогам. Ми відірвані від Європи в плані поводження з відходами на сотні років.

Проєкт, який ми затвердили, є рамковим: він визначає ієрархію управління відходами. В першу чергу, мова йде про запобігання утворенню відходів, потім про переробку відходів, і лише те, що не можна переробити, захоронюється на безпечних полігонах, які відповідатимуть всім умовам.

Найкорисніше нововведення — розширення відповідальності виробника. Тепер виробники шин, батарейок, акумуляторів, іншої продукції не лише продаватимуть свою продукцію, а й будуть зобов’язані подумати про те, як утилізувати її після закінчення строку споживання.

Яких змін ще чекати природоохоронній сфері в найближчий час?

Створивши Оперативний штаб та організувавши комплексну системну роботу, ми стали виявляти "слабкі" сторони нашої природоохоронної сфери. Всі знають базові принципи SWОT аналізу, і знання слабких сторін, це, фактично, додаткова сильна сторона.

Такою слабкою стороною природоохоронної сфери, крім системи законодавства, є Державна екологічна інспекція. Дехто пропонував її просто ліквідувати, мовляв "немає структури, немає проблеми", але це хибний підхід. Адже природу оберігати потрібно професійно та зважено. Це мають робити люди з відповідною освітою та знаннями, тому мені було дивно, коли я чула заклики передати ці питання, наприклад, до зони відповідальності МВС. З тим же успіхом можна було запропонувати передати функції хірургічного відділення лікарні тому ж дільничному. Але, в той же час, є розуміння, що систему треба змінювати.

Питання реформування системи екологічного контролю нерозривно пов’язане зі зміною природоохоронного законодавства. Ми не зможемо захистити довкілля власними силами екологічних інспекторів, якщо ми даємо їм лінійки замість сучасних вимірювальних приладів та мобільних лабораторій, ми також не зможемо забезпечити вчасне реагування територіальних підрозділів екологічної інспекції на дії незаконних копачів чи "чорних лісорубів", якщо на територіальне управління інспекції буде виділятися 10 літрів пального на місяць.

Реформуванню системи екологічного контролю бути. Реформа має передбачати: професійні кадри та менеджмент, необхідні повноваження та функціонал, достойне фінансування та орієнтованість на результат. Така екологічна контрольно-сервісна служба має спільно з суб’єктом господарювання розробити перелік заходів щодо усунення таким суб’єктом господарювання підстав, які можуть становити порушення чинного природоохоронного законодавства, проведення перевірок має здійснюватися лише як крайній (безальтернативний) захід, а результатом діяльності має бути не кількість штрафів чи сплачених до бюджету збитків, а покращення стану навколишнього природного середовища на відповідних підконтрольних територіях. І звісно, працююча система автоматичного моніторингу довкілля, як один з превентивних заходів по недопущенню екологічної шкоди.

І наостанок не можу не спитати про законопроєкт про заборону феєрверків. Його розробляли ще до початку російського вторгнення, але зареєстрували тільки зараз. Чому раніше не вдавалось цього зробити?

Це знов ж таки про нашу ментальність — що екологічні проблеми є другорядними. А питання феєрверків відноситься саме для них, хоча для багатьох це стане новиною. І заборонити їх пропонують не лише тому, що вони лякають людей, особливо тих, хто особисто зіткнувся з воєнними діями. Феєрверки несуть велику шкоду світу птиць і тварин. І про це треба пам’ятати. Я думаю, що відповідний закон буде прийнятий в дуже короткий час, бо він знаходиться в фокусі уваги Президента України. І що вже казати, зараз він є дуже актуальним: такі розваги під час війни точно не є доречними.