Солдати за викликом. Чому сучасну війну не можна уявити без найманців з ПВК
"У сучасному світі всі провідні країни воюють за допомогою приватних військових компаній. Війна розвинених країн ділиться на безконтактну — силами контрактників з регулярної армії. І війну на місцевості — силами найманців з ПВК". Думка.
Бачу в ЗМІ повідомлення, що так звана ПВК "Вагнер" зараз поїде воювати в Малі на прохання влади цієї країни. Світ зараз такий, що всі провідні країни світу воюють силами ПВК.
Пішло це від перших психологічних спостережень і експериментів ще в Першу світову, коли з'ясувалося, що у величезних призовних арміях всіх країн (такої величезної вибірки до цього ніколи не було; плюс чотири роки це все тривало) переважна більшість солдат не може вбити людину.
Навіть призначеного йому ворога (такого ж робочого або селянина з іншої країни, який особисто нічого поганого не зробив йому). Стріляли в сторону, завмирали, коли на нього біг противник з багнетом.
Після Другої світової війни остаточно оформилося знання — 86-92% призовних чоловіків далекі від свідомості вбивці. Окрема велика тема, що йде ще від печерних людей (тобто в більшості своїй, середня людина — не зла).
Тоді почали вводити контрактну армію, набирати туди людей з тих самих 8-14% чоловіків, готових на вбивство неважливо кого (кого накажуть).
Уже ближче до наших днів з'ясувалося, що не всі і з цих 8-14% здатні на справжні звірства. Не просто постріляти за пів кілометра з гвинтівки, а бути карателями. Які і були потрібні у війнах у країнах Третього світу і failed state. Пішли всякі "посттравматичні синдроми" навіть у здатних на вбивство. Треба було щось робити верхам.
Виявилося, потрібні прям справжні звірі, 1% від чоловічої популяції. Ну приблизно такі, хто, як боєць з імовірно російської ПВК кувалдою вбивав стриноженого сирійського противника — бойовика-ісламіста.
Вистачає таких звірів і в ПВК інших країн, просто, їм вистачає розуму не знімати це на камеру і тим більше, не викладати в соцмережі. Американці в Іраку або Афганістані не гірше пройшлися по місцевих. Або французи в Африці.
Тому війна зараз розділилася на дві частини. Безконтактна навіть у контрактників. І друга частина — ПВК.
При безконтактній війні льотчик сідає в літак і бомбить "якихось бармалеїв". Він нікого і ніколи не побачить з тих, кого рознесли на частини його бомби. Це не травмує його психіку. Або навідник ракети з корабля. Або оператор дрона, який з попкорном і колою, сидячи на дивані в Неваді, як у відеоіграшки, стріляє ракетою по моджахедах у пустелі.
Ну, а гормональні звірі з ПВК вже далі зачищають те, за чим раніше пройшлися безконтактники.
Першими, до речі, все це зрозуміли французи, почавши розвивати свій Іноземний Легіон після ПСВ. Куди вже тоді відбирали добірних звірів. Є записки колишніх білогвардійців, хто в ІЛ брав участь у французьких зачистках у підмандатній Сирії в середині 1920-х. Там уже тоді було на рівні кувалд.
По французах найсильніше чомусь пройшлася ця психологічна травма після ПСВ. Вони і в ДСВ вважали за краще скоріше здатися німцям, настільки не хотілося вбивати і бути вбитими.
У війнах старого типу так потрібна була пропаганда саме для того, щоб дегуманізувати противника. Щоб ось ті 86-92% від природи не здатні до вбивства все ж зважилися це зробити. Тому що перед тобою не людина, а тварина ("унтерменш"), і начебто ти не людину вбиваєш.
Але зараз вже і пропагандистська війна згасає. Ну, або живе тільки у відсталих армій, що воювали за конспектами першої половини ХХ століття.
Зараз обивателю розвинених країн зовсім не цікаво, "хто там не має рації в Африці або в Сирії". "Мужики там чимось займаються, ну й добре — робота в них така". Навіть і картинки звідти не особливо ганяють по мейнстрімних ЗМІ, щоб не травмувати обивателів.
Першоджерело: телеграм-канал автора.