Розділи
Матеріали

Єдиний та унікальний. Новий суперавіаносець США стане до ладу в 2022

Ольга Шевченко
Фото: U.S. Navy Photo | Новий американський авіаносець USS Gerald R. Ford (CVN-78)

Після численних проблем та затримок авіаносець USS Gerald R. Ford має вперше вийти у море у 2022 році.

USS Gerald R. Ford, новий авіаносець ВМС США, має вийти в море наступного року — на чотири роки пізніше, ніж планувалося спочатку. Цей атомохід – флагман у новому класі супер-авіаносців, чотири з яких вже замовлені, а ще три перебувають на стадії збирання. Рішення про конфігурацію п'ятого корабля мають ухвалити наступного року. Кораблі класу Ford мають цілу низку переваг порівняно з нинішніми авіаносцями класу Nimitz, тому ВМС хочуть ввести новинку в дію якнайшвидше. Але очікування затяглося через безліч помилок у функціонуванні критично важливих систем.

Фокус переклав огляд Томаса Ньюдіка — постійного колумніста військового розділу журналу The Drive, присвяченого новому супер-авіаносцю США.

"Все йде за планом", — заявив нещодавно в інтерв'ю USNI News контр-адмірал Грегорі Хаффман, командир 12 ударної групи авіаносців. Хаффман, який очолить ударну групу авіаносця Gerald R. Ford у його першому виході в море, додав: "Ми перебуваємо в стані готовності вже шість місяців і сподіваємося, що все пройде згідно з розкладом. Жодних серйозних перешкод для цього немає. Від капітана і з верфі надходять дуже, дуже позитивні новини. Думаю, що на той час ми будемо дуже добре підготовлені та зможемо розпочати роботу".

Літак F/A-18F з 23-ї ескадрильї повітряних випробувань та оцінки (VX-23) пролітає над авіаносцем USS Gerald R. Ford (CVN-78) під час попередніх випробувань.
Фото: U.S. Navy Photo

За даними USNI News, новий авіаносець зараз перебуває "в середині останнього етапу технічного обслуговування" перед першим виходом у море. Коли саме наступного року це станеться, поки що неясно.

Незвичайно, що Хаффман сам перебував на борт USS Gerald R. Ford протягом 18-місячного періоду випробувань готового авіаносця, які завершилися на початку цього року. USNI News повідомляє, що присутність командира ударної групи та його штабу на борту "дозволила екіпажу корабля краще освоїти виконання різних функцій — від зв'язку та оперативних навчань до визначення місця ночівлі штабу ударної групи".

Контр-адмірал Грегорі Хаффман, командир 12 ударної групи авіаносців.
Фото: U.S. Navy Photo

Однією з перешкод на непростому шляху корабля USS Gerald R. Ford (CVN-78) до готовності стала його ядерна силова установка. Також постійно виникали проблеми з новою електромагнітною системою запуску літаків (EMALS) та удосконаленим аерофінішером (AAG), обидва з яких необхідні для нормальної експлуатації корабля. Виникали проблеми із радаром. До того ж були відсутні технічні дані для безпечного запуску та приземлення винищувачів у всіх конфігураціях.

З часом багато з цих проблем було частково або повністю усунуто: виправлено несправності в силовій установці, EMALS та AAG успішно пройшли випробування, а також зібрано всі технічні дані для запуску та посадки літаків.

Літак F/A-18 повертається на борт USS Gerald R. Ford за допомогою вдосконаленого аерофінішера (AAG) у межах передексплуатаційних випробувань на початку цього року.
Фото: U.S. Navy Photo

Також виникли труднощі з удосконаленими магнітними та програмно-керованими витягами боєприпасів, які прискорюють доставку зброї на польотну палубу. Хаффман повідомив USNI News, що підйомники вже відпрацювали 15 000 циклів "у будь-яких можливих умовах". Очікується, що всі 11 підйомників будуть повністю функціональні на той час, коли USS Gerald R. Ford завершить поточний етап технічного обслуговування.

Є інші ознаки прогресу. У червні журнал The War Zone повідомив про ударні випробування корабля USS Gerald R. Ford біля узбережжя Флориди – а це найважливіший етап для будь-якого нового військового корабля, що дозволяє зрозуміти, як судно витримає атаку ворога. Докладніше про ці випробування ви можете прочитати тут.

Ударні випробування пройшли успішно, без серйозних затоплень, пожеж чи відмов обладнання, незважаючи на вибухи понад 18 тисяч кілограмів вибухівки у воді навколо корабля. За словами Хаффмана, радар, система запуску та аерофінішер добре проявили себе під час випробувань, причому всі вони продовжували працювати "відразу після кожного з ударів".

Крім всіх нових технологій, той факт, що авіаносець Gerald R. Ford поповнить склад ВМС, важливий сам собою. В останні роки через підвищене навантаження авіаносцям доводилося занадто довго перебувати в морі, а також здійснювати оперативні виходи один за одним (так звані подвійні виходи). Причиною цього було різке збільшення попиту на авіаносці для підтримки військових місій та зовнішньополітичних цілей США по всьому світу, а також технічне обслуговування та капітальний ремонт багатьох авіаносців. Така ситуація не могла продовжуватись довго.

Враховуючи, що попит на авіаносці практично не знижується, поява USS Gerald R. Ford – а за ним і інших кораблів цього класу – має дати авіаносним силам такий необхідний перепочинок.

USS Gerald R. Ford зніме навантаження з інших авіаносців та екіпажів не тільки за рахунок введення до складу флоту нової одиниці, а й завдяки своїй теоретичній здатності робити більшу кількість вильотів, ніж кораблі класу Nimitz за той самий період часу.

Авіаносець USS Gerald R. Ford (CVN-78) (ліворуч) та авіаносець класу Nimitz USS Harry S. Truman (CVN-75) перетинають Атлантичний океан у червні 2020 року.
Фото: U.S. Navy Photo

Низка характеристик класу Ford – система запуску EMALS, аерофінішер AAG, оновлені технічні приміщення, нова конфігурація польотної палуби та вдосконалені підйомники боєприпасів – дозволять збільшити кількість вильотів приблизно на 30 відсотків.

Однак цей потенціал ще не до кінця реалізований, оскільки на його борту поки що немає повноцінного авіаполку. Хоча 8-й Окремий авіаполк ВМС (CVW-8) вже піднімався на борт корабля навесні цього року, це був зменшений склад, який відпрацьовував операції інтегрованої ударної групи авіаносця. Безумовно, лише базування на авіаносці повнорозмірного авіаполку дозволить повною мірою зрозуміти, як авіаносець та його підсистеми працюють у реальних, повсякденних та штатних умовах.

Крім того, попереду чекають й інші завдання, зокрема базування на авіаносці безпілотників – адже ВМС приділяють велику увагу безпілотним платформам у складі палубної авіації. Кораблі Ford дозволяють навіть використовувати легкі БПЛА з жорстким крилом. Система запуску EMALS та аерофінішер AAG здатні запускати та зупиняти ці досить крихкі безпілотники. Однак Ford не зможе стати базою для танкера MQ-25 Stingray. Для цього знадобиться низка додаткових модифікацій та випробувань.

Безпілотник MQ-25, що належить компанії Boeing, заправляє літак E-2D під час недавніх випробувань. Клас Ford спочатку розроблявся для розміщення нових типів безпілотних літальних апаратів.
Фото: U.S. Navy Photo

"Ford розроблений із застосуванням модульного підходу, – розповідає Хаффман в інтерв'ю USNI News. – Таким чином, його буде легше пристосовувати та змінювати у міру надходження обладнання, коли ми оновимо склад авіаполку та почнемо застосовувати нові технології". Але хоч би яким модульним і передовим він не був, USS Gerald R. Ford поки не зможе експлуатувати новий ударний винищувач ВМС F-35C Lightning II. Для цього також знадобиться низка модернізацій та випробувань.

Імовірно, виникнуть також інші перешкоди, які доведеться подолати у тривалому процесі введення до ладу нового суперкорабля ВМС. Але оскільки приблизну дату введення в дію вже визначено, зворотний відлік часу до боєготовності USS Gerald R. Ford запущено. Після цього ВМС доведеться приймати рішення: чи купувати ще кілька надзвичайно дорогих кораблів класу Ford, чи розглянути доступніші варіанти на кшталт проєктів легких авіаносців, які, як і раніше, приваблюють офіційний інтерес.