Атомна кузня. Китай збирається наростити свій ядерний арсенал щонайменше вдвічі

Довгий час Китай задовольнявся набагато меншим ядерним арсеналом, ніж у Росії чи США, але його цілком вистачало для "мінімального стримування" — тобто ядерна вогнева міць Пекіна могла завдати незворотних руйнувань при ударі у відповідь. Наприклад, Сполучені Штати активно розгортають 1550 ядерних боєголовок, а в резерві їх ще більше. Тим часом запаси Народно-визвольної армії Китаю (НВАК) обчислюються сотнями боєголовок.

Фокус переклав текст Себастьєна Робліна про ядерний потенціал КНР та його розширення.

Позиція Китаю спиралася на принцип "незастосування першим": Пекін заявляв, що використовуватиме ядерну зброю тільки у відповідь на перший ядерний удар противника.

Однак, у 2021 році супутникові фотографії підтвердили, що Пекін нарешті розпочав суттєве розширення свого ядерного арсеналу. Більше того, у жовтні НВАК випробувала систему доставлення ядерної зброї космічного базування, що свідчить про розробку більш екзотичної зброї для ураження систем протиракетної оборони США обмеженого радіусу дії.

Ці події призвели до спекуляцій та стурбованості щодо ядерної доктрини Китаю. Чи схильний Пекін до наступального застосування ядерної зброї, включаючи "зручнішу" тактичну ядерну зброю меншої потужності? Чи можна довіряти його принципу "незастосування першим"?

Варто розглянути дві доповіді, опубліковані в кінці 2021 року, у яких розглядаються ядерна доктрина та можливості Китаю: Military and Security Developments Involving the People's Republic of China, випущений Міністерством оборони США, Chinese Nuclear Forces 2021 of Atomic Scientists (BAS). Попри відмінності в підходах, епістемологічних тенденціях, ці доповіді, узяті разом, дають виважений погляд на зміни в ядерних можливостях Китаю.

Скільки в Китаю ядерних боєголовок та скільки він хоче ще?

У 2020 році, за оцінкою Міністерства оборони, Китай мав ядерні боєголовки в кількості "менше 200 штук", і очікувалося, що їхня кількість подвоїться. Водночас, BAS називав число 350. Але звіт Міністерства оборони за 2021 рік вказує на нову норму.

"Прискорення темпів ядерної експансії може дозволити КНР отримати до 700 ядерних боєголовок до 2027 року, — йдеться в доповіді. — КНР має намір отримати не менше 1000 боєголовок до 2030 року, що перевищує темпи та обсяги, спрогнозовані Міністерством оборони у 2020 році".

У чому головна причина такого зростання? Улітку 2021 року американські дослідники за допомогою комерційних супутникових знімків виявили три величезні поля у віддалених районах Китаю (за межами дальності польоту американських крилатих ракет), усіяних понад 300 ракетними шахтами, що будуються. Серед них – 120 шахт у Юймені, провінція Ганьсу; 110 шахт поблизу Хамі у східній частині провінції Сіньцзян, та 80 шахт в Ордосі у Внутрішній Монголії, яка є регіоном Китаю.

BAS застерігає, що прогноз Міністерства оборони, що базується на будівництві китайських шахт, може бути помилковим. Можливо, деякі шахти так і залишаться порожніми, щоб змусити американських ядерних стратегів витрачати інтерконтинентальні ракети на гру в наперстки.

BAS перерахував безліч причин, через які Пекін прагне розширення своїх ядерних сил. Ці причини варіюються від "захисту зброї відплати проти першого удару" до "подолання потенційного ефекту протиракетної оборони противника" та "кращого балансу" сил міжконтинентальних балістичних ракет (МБР) "між ракетами мобільного та шахтного базування". Крім того, Китай хоче підвищити "ядерну готовність та загальний потенціал ядерного удару, щоб врахувати покращення в ядерних арсеналах Росії, Індії та США, а також зміцнити почуття національного престижу".

Чи достатньо в Китаю плутонію для нових ракет?

Китай припинив виробництво військового плутонію в середині 1980-х років, але згідно з BAS у нього вистачить матеріалу, щоб подвоїти кількість ракет. "Однак, для трьох або навіть чотириразового збільшення, ймовірно, потрібно буде виробництво додаткового матеріалу".

Втім, таке виробництво цілком можливе на наявних цивільних реакторах Китаю, а особливо на двох реакторах-розмножувачах CFR-600, які мають ввести в експлуатацію у 2023 та 2026 роках.

За даними BAS, реактори можуть виробляти достатньо матеріалу для 990-1550 боєголовок, що "перевищить [сили МБР] Росії та США". Однак, вищі показники також вимагають значного розширення виробництва ракет або встановлення максимальної кількості окремих ядерних боєголовок у кожну ракету.

Як і Вашингтон, Пекін підписав, але не ратифікував Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань і, більше того, заявляє про свою відданість йому. Проте активність високого рівня, що спостерігається на китайському ядерному полігоні Лоп Нур, свідчить про випробування "нульової потужності", що продовжуються.

Чи вірити обіцянці Китаю не застосовувати ядерну зброю першими? За яких умов ця обіцянка має силу?

Заявлена Китаєм політика "незастосування першим" викликала великий скептицизм: зрозуміло, такі обіцянки можна порушити за певних умов. Але донедавна слова Пекіна викликали довіру, оскільки з дуже скромним китайським арсеналом стало б безумством обмінюватися ядерними ударами із США чи Росією.

Попри поточне нарощування потенціалу, принцип "незастосування першим" усе ще визначає підготовку та організацію ядерних сил Китаю: ракети та боєголовки зберігаються окремо, що ускладнює великомасштабний запуск ядерної зброї на першу вимогу або випадково.

Справді, більшість ядерних боєголовок Китаю зберігаються на Базі 67 у Тайбаї (неподалік Баоцзі). Проте невелику кількість боєголовок перекинуто на шість оперативних ракетних баз Китаю. Далі у звіті Міністерства оборони йдеться таке: "Ймовірно, НВАК вибирає цілі для ядерних ударів, щоб досягти деескалації конфлікту і повернутися до конфлікту із застосуванням конвенційної зброї, достатньої для стримування противника".

Вочевидь, що в періоди високої напруженості чи війни китайські запаси буде розподілено між оперативними бригадами. Але це означає, що лише невелика частина китайського ядерного арсеналу розгорнута та доступна для негайного застосування.

Чи дасть Китай дозвіл на ядерну атаку, якщо його ядерні сили зазнають узгодженої атаки американських крилатих ракет і стелс-бомбардувальників?

Міністерство оборони і BAS одностайні: китайські чиновники та офіцери приватно давали зрозуміти, що Пекін дійсно здатний на ядерний удар у разі звичайного нападу, "що загрожує цілісності ядерних сил НВАК або самої КПК". На жаль, це створює ризик того, що Пекін може неправильно витлумачити удари США по ракетах із подвійним боєзарядом як спрямовані на ядерне роззброєння.

Система попередження про ракетний напад: чи готові китайські ядерні ракети до "пуску попередження"?

Росія і США підтримують режим "пуску за попередженням", коли ядерні ракети наземного базування перебувають у стані цілодобової готовності, готові завдати удару у відповідь відразу після виявлення наближення ракет противника. Це пов'язано з ризиком технічних помилок чи людського чинника, які можуть призвести до "випадкового" ядерного удару: кілька разів так ледь не сталося.

Хоча Пекін критикує позицію США і Росії щодо "пуску за попередженням", у доповіді Міністерства оборони стверджується, що Китай теж приймає "позицію під назвою "контрудар раннього попередження… у цілому схожу з позиціями США та Росії". Виявлення ракет, що наближаються, призведе до атаки у відповідь Китаю до того, як боєголовки супротивника влучать у ціль.

Міністерство оборони наводить як докази будівництво Китаєм додаткових шахт для МБР, розгортання модернізованих систем управління та контролю, розробку покращеної системи раннього попередження, включаючи потужні радари з фазованими ґратами, геостаціонарні супутники, які розташовані для виявлення спалахів при запуску, та придбання російської технічної допомоги.

Проте BAS стверджує, що ці розробки "можна розглядати як реакцію Китаю на ймовірні ризики для своїх ядерних сил відплати". Крім того, інвестиції Китаю у системи раннього попередження можуть бути спрямовані на створення комплексу протиракетної оборони з використанням ракети HQ-19, останні випробування якої відбулися у лютому 2021 року.

Чи потрібні Китаю "зручні" ядерні бомби малої потужності?

Росія має у своєму розпорядженні тисячі, а США – кілька сотень одиниць тактичної ядерної зброї, призначеної для знищення важливих військових цілей без переходу до стратегічної ядерної війни. Китайські точні ракети DF-21 і DF-26 здатні завдавати ефективних ударів малої потужності, але застосування тактичної ядерної зброї офіційно не входить до китайської доктрини.

Це не завадило численним спекуляціям в іншому. У звіті Міністерства оборони цитується китайська стаття 2012 року, у якій "закладено доктринальну основу" для "контрольованого застосування" ядерної зброї малої потужності. Як повідомляється, стратеги НВАК побоюються, що Сполучені Штати можуть застосувати тактичну ядерну зброю, якщо не зможуть протистояти вторгненню НВАК на Тайвань за допомогою конвенційного озброєння, і виступають за тактичну ядерну зброю, здатну до пропорційної відповіді.

Однак, те, що офіцери НВАК іноді обговорюють цей варіант, навряд чи доводить зміни в доктрині. У 2020 році Девід Логан писав у виданні War on the Rocks: "Понад три десятиліття тому американська розвідка передбачала, що Китай незабаром матиме подібні можливості. Але через 35 років ці прогнози так і не справдилися".

Загалом ядерний арсенал Китаю найближчим десятиліттям значно зросте. Кількісне та якісне зростання, у свою чергу, розширить можливості Пекіна щодо використання ядерного стримування, але з цього не випливає, що кожен із варіантів буде ухвалений на рівні доктрини.

Про автора

Себастьєн Роблін пише про технічні, історичні та політичні аспекти міжнародної безпеки та конфліктів для The National Interest, NBC News, Forbes.com та War is Boring. Здобув ступінь магістра в Джорджтаунському університеті, служив у Корпусі миру в Китаї.