"Будинок Козирів залишається порожнім": ЗМІ розповіли про рідних військового, які загинули в Грозі (фото)

Місцеві жителі Грози розповіли про сім'ю загиблого військовослужбовця, життя яких забрав ракетний удар по кафе 5 жовтня. На кладовищі в селі вже другий день тривають похоронні роботи для тих, хто загинув у цій трагедії. Родичі загиблих приносять квіти та запалюють лампадки на місці обстрілу, де зруйнований дитячий майданчик тепер став неофіційним меморіалом. Про це пише "Суспільне".

Однією з тих, хто прийшла на це місце, була Валентина Козир, яка втратила своїх сина, доньку, онука та чоловіка внаслідок інциденту. Невістка перебуває у важкому стані й залишається в лікарні.

У червні 2022 року Валентина вирушила із сином своєї доньки на Волинь під час окупації, а зараз вона повернулася, щоб провести похорон своїх близьких.

"Мені важко говорити. Моя дочка була доброю, вона виховувала сина, вона не хотіла виїжджати, але я виїхала і взяла свого онука, сина моєї дочки. Мій син жив в іншому селі. Вони прийшли на прощання, бо Андрій був двоюрідним братом для моїх дітей і рідним племінником мого чоловіка. Усі вони загинули, це була наша сім'я. Крім моїх дітей, також загинула рідня мого чоловіка", — сказала жінка.

Андрій Козир, загиблий військовослужбовець, був племінником Валентини.

"Я не знаю, навіщо вони атакували, хтось здав. Так вони не повинні були атакувати кафе. У червні минулого року ми поїхали через Печенізьку дамбу, тому що онук був наляканий. Моя донька працювала в Шевченковому, де виготовляли меблі, але під час окупації росіяни вкрали все. Після деокупації вона влаштувалася працювати в благодійну організацію і дбала про літніх людей. Мій син був волонтером і допомагав військовим", — додала Валентина.

"Уся родина Андрія Козиря пішла. Його дочка і дружина приїхали на похорон із Польщі. Вони мали повернутися, у доньки там чоловік, польський громадянин. До початку повномасштабної агресії сім'я жила в Польщі. Андрій і його син Денис там працювали, але коли почалася війна, вони повернулися і пішли на фронт", — розповіла родичка загиблої родини.

Син Андрія Козиря, Денис, після року служби в армії звільнився за станом здоров'я. Він хотів перепоховати свого батька в рідному селі.

"Денис одружився, його дружина Ніна була звідси, і 2022 року вони одружилися в Харкові, коли він був у відпустці. Ніна навчалася в університеті. Також загинули бабуся і дідусь Дениса. Їхня машина все ще стоїть на місці удару", — розповіла Валентина Козир.

Валентина вже вибрала місця для поховання своєї сім'ї й просила, щоб вони були поруч. Наразі вона може поховати тільки чоловіка і доньку, оскільки сина й онука ще не було ідентифіковано, довелося провести ДНК-тест.

Троюрідна сестра Андрія Козиря, Іветта Ірха, перебуває зараз у Швеції. Вона розповідає, що в селі Гроза є кілька будинків, які належать їхній великій родині.

"Ми виросли разом з Андрієм, він був добрим і веселим. Потім, коли я зустріла його пізніше, він був дуже працьовитим, завжди готовий допомогти і зробити все. Його старша сестра зараз перебуває в Польщі. Коли почалося вторгнення, вона забрала маму до себе. Андрій і його син Денис повернулися і пішли на фронт із самого початку війни. Андрія поранили, і він помер від отриманих поранень", — розповідає Іветта.

Будинок родини Козирів тепер залишається порожнім. Батько сімейства Андрій загинув на фронті, а інші члени сім'ї загинули внаслідок ракетного удару по кафе.

Навпроти будинку Козирів знаходиться дитячий майданчик, який Андрій побудував разом із сусідом для дітей із села.

"Ми зростали разом з Андрієм із дитинства. Тоді їхня сім'я жила поруч зі мною на іншій вулиці. Ми були друзями з Денисом і Максимом, дуже близькими. Сім'я Козирів — це батько Андрій, його дружина, їхні діти — Денис і Ліза. Ми завжди добре спілкувалися. Допомагали одне одному, грали у футбол, рибалили — це було буденне сільське дитинство", — згадує місцевий житель Микола Андросович.

Спочатку глава сім'ї Козирів виїхав до Польщі, а потім пішли за ним і інші члени сім'ї.

"Коли почалося вторгнення, чоловіки повернулися і вирішили стати на захист. Андрій загинув навесні 2022 року, і ми перебували на окупованій території. Я хотів поговорити з Андрієм, але постійно відкладав зустріч, і не встиг піти на його похорон. Я готувався до зими. Денису було 24 роки, а Лізі, мабуть, 21. Коли стався вибух, я перебував удома, всього за 300 метрів від місця удару", — розповідає сусід.

Також унаслідок ракетного удару загинула теща Дениса Козиря.

Зараз у селі Гроза працюють представники моніторингової місії ООН з прав людини.

"Ми тут перебуваємо на запрошення уряду України. Нашим завданням є моніторинг, документування та звітність. Ми були вражені й приголомшені трагедією, що сталася. 51 людина загинула за лічені секунди. Кафе було заповнене цивільними та їхніми сім'ями, місцевими жителями. Це ще один приклад страждань, які заподіяні українському народу внаслідок російської війни проти України. Наша кінцева мета — це сприяння розширенню механізмів відповідальності, тому що тут має бути відповідальність", — заявив глава місії Даніель Бель.

Удар по селу Гроза — що треба знати

5 жовтня ЗС РФ завдали ракетного удару по кафе в селі Гроза Куп'янського району. Спочатку повідомляли про 48 загиблих, проте кількість жертв збільшилася до 50 осіб.

Як пізніше з'ясувалося, у місцевому кафе відбувався поминальний обід за одним із померлих односельців. У селі проживали 330 осіб, тому від кожної сім'ї села хтось був присутній на поминках. Очільник МВС Ігор Клименко зазначив, що удар був дуже точним, і не виключено, що його міг скоригувати хтось із місцевих жителів.

Пізніше стало відомо, що кількість жертв зросла до 52 осіб.