Китай готовий колонізувати Місяць. Чому США програють космічні перегони

Незабаром після Нового 2019 року Китай посадив безпілотний космічний апарат на дальній стороні Місяця, де до цього не ступала нога людини. Представники американської розвідки кажуть, що китайці зробили це тихо, не поспішаючи, щоб переконатися, що місяцехід приземлився цілим і неушкодженим, і не потрапити в незручне становище. Минуло кілька годин, перш ніж Пекін оголосив усьому світу про своє історичне досягнення.

Фокус переклав статтю Майкла Вілнера про швидку висадку китайців на Місяць і Марс.

Посадка стала тривожним сигналом для Вашингтона. Китайська космічна програма розвивалася з несподіваною швидкістю. Незабаром Пекін у рекордні терміни збере космічну станцію на орбіті Землі, що вкотре заскочить американських чиновників зненацька.

Співробітники американської розвідки визнали, що раптові успіхи Китаю здивували їх. Тепер вони більше не дивуються. Чотири співробітники розвідки повідомили McClatchy, що Китай готовий до кінця цього десятиліття висадити людей на Місяць та побудувати постійний базовий табір на південному полюсі Місяця, і що НАСА відстає від власних термінів досягнення подібних цілей.

Уперше співробітники розвідки публічно висловили побоювання, що Китай може виграти перегони з повернення людей на Місяць і створення місячного форпосту — досягнення, яке може відкинути американські плани щодо польотів людини в космос на десятиліття вперед.

"Не так давно Китай заявив, що має намір висадитися на Місяць до 2035 року. Тож ця дата наближається, — сказав в інтерв'ю McClatchy адміністратор НАСА Білл Нельсон. — Я дуже серйозно ставлюся до нестримних перегонів Китаю, спрямованих на те, щоб дістатися до Місяця".

Жодна з країн не планує зупинятися на Місяці. Обидві країни розглядають його як тренувальний майданчик для польотів на Марс у 2030-х роках, прагнучи увійти в історію, відправивши людей у космос і вперше висадивши їх на іншій планеті.

"Раніше це було радше другорядною справою для Китаю, — сказав один зі співробітників американської розвідки на умовах анонімності. — Сьогодні Китай отримує левову частку уваги нашої розвідки".

Другий співробітник американської розвідки сказав, що "космос — цілком очевидний вибір для Китаю як місце, необхідне для протидії американській могутності".

"Вони не хочуть бути космічною державою 2020-х років, — додав чиновник. — Вони хочуть бути космічною державою 21-го століття, якою ми були у 20-му".

Через понад пів століття після того, як Сполучені Штати висадили людей на Місяць, у новому тисячолітті починаються космічні перегони. Перше велике змагання світових держав після закінчення холодної війни відкриває нову еру досліджень, яка може відправити людей у місії, що набагато перевершать програму "Аполло" 50 років тому.

Але якщо космічні перегони з Радянським Союзом були спринтерськими, то нове змагання з Китаєм буде марафонським.

"Сполучені Штати продовжуватимуть лідирувати у світі, — заявила в інтерв'ю McClatchy віцепрезидентка Камала Гарріс, яка також є директоркою Національної космічної ради. — Наша неперевершена мережа союзників і партнерів сприятиме дослідженню далекого космосу, надихатиме наступне покоління дослідників і зробить так, аби досягнення в космосі приносили користь усьому людству".

У проєктах НАСА всі ці цілі пов'язані між собою, утворюючи концепцію "від Місяця до Марса", що порушує звичні прецеденти Вашингтона в галузі космічних ініціатив за незмінної підтримки та фінансування з боку республіканської та демократичної адміністрацій.

"Чи є Китай каталізатором? Він повинен ним стати. Амбіції Китаю щодо Місяця і Марса слід сприймати дуже серйозно, — каже Дін Ченґ, старший радник китайської програми в Інституті миру США. — Тому що, з їхнього погляду, це не просто встановлення прапора. З обома цими місіями пов'язаний цілий вантажний поїзд сенсів. Вони необхідні для того, щоб встановити присутність, а потім диктувати правила".

Протистояння стає дедалі гострішим. Відтоді як Китай посадив марсохід на дальній стороні Місяця, він більш ніж подвоїв кількість своїх супутників, що обертаються навколо Землі, і запустив космічний літак, який кілька місяців перебував на низькій навколоземній орбіті, перш ніж піднятися вище і випустити снаряд, повідомили представники оборонного відомства. Пекін уже розробляє космічну зброю, включно з електронним і кібернетичним обладнанням, а також пристроями, здатними переслідувати супутники і зачіпатися за них, щоб порушити їхню орбіту.

Нельсон висловив стурбованість тим, що Китай може досягти своїх місячних рубежів першим — такий розвиток подій може дати змогу Пекіну монополізувати ресурси, критично важливі для стійкої присутності на поверхні планети, як-от замерзла вода, що ховається в ущелинах вічної темряви, і сонячна енергія з гірських вершин, що купаються в постійному сонячному світлі.

"Якби Китай висадився і заснував там аванпост, я думаю, цей момент для американського народу можна було б порівняти зі "Спутником" , — сказав Г. Скотт Габбард, перший куратор марсіанської програми НАСА і колишній директор Дослідницького центру Еймса при НАСА, який зараз очолює консультативну групу з безпеки екіпажів компанії SpaceX. — Вони зможуть претендувати на Місяць як на свою власність".

Посольство Китаю у Вашингтоні у своєму коментарі McClatchy повідомило, що "космічний простір — це не поле для боротьби, а важливий простір для взаємовигідного співробітництва. Дослідження і використання космічного простору в мирних цілях — це спільна справа людства, яка має приносити користь усім".

Високопосадовці в адміністрації Байдена сказали McClatchy, що китайська програма може стати тим стимулом, який необхідний Сполученим Штатам, щоб відродити диво і драйв космічних польотів, які колись приголомшили уяву американців. "У конкуренції є позитивні сторони", — сказав один із чиновників, додавши, що "напруженість для одних — це натхнення для інших".

Ривок до південного полюса Місяця

Пекін знову здивував Вашингтон у травні, коли його кероване військовими космічне агентство провело пресконференцію нібито для того, щоб зробити звичайну заяву.

Представники агентства представили трьох нових китайських астронавтів, які наступного дня мали вирушити на китайську космічну станцію "Тяньгун" — це частина стабільного процесу відправлення нових членів екіпажу на орбіту кожні шість місяців, що само собою є дивовижним досягненням. Потім офіційні особи додали, що Пекін має намір висадити людей на Місяць до 2030 року, зсунувши терміни на кілька років уперед.

Китайська Академія військових наук раніше заявляла, що космос "уже став новою областю сучасної військової боротьби". Ні Китайське національне космічне управління, ні Китайське космічне агентство не відповіли на численні запити електронною поштою з проханням прокоментувати ситуацію.

Згідно з державним планом Китаю, у 2026 році за допомогою роботів проведуть розвідку південного полюса щодо наявності води на Місяці, а 2028 року там розпочнуть створювати базу, яку називатимуть Міжнародною місячною дослідницькою станцією. Пекін має намір завершити розроблення нової ракетної системи Long March 10 для польотів з екіпажем до 2027 року.

Представники американської розвідки кажуть, що спроба китайців здійснити першу висадку людини на південному полюсі буде "пов'язана з великим ризиком", але також вважають, що Пекін спробує протиставити свою першу висадку "Аполло".

"Якщо існує престижна мета, — сказав один зі співробітників розвідки, — то це південний полюс Місяця".

Натхненна раптовими успіхами Китаю, адміністрація Трампа запустила програму Artemis, яка почалася з орбітальної безекіпажної місії у 2022 році. Наступного року НАСА планує відправити екіпаж на орбіту Місяця за допомогою Artemis II. Потім, у грудні 2025 року — вже на рік пізніше, ніж передбачалося спочатку, — Artemis III уперше за понад 53 роки може відправити на Місяць екіпаж, зокрема першу жінку і першу небілу людину.

Але високопоставлений чиновник НАСА заявив на публічній зустрічі влітку, що "труднощі", з якими зіткнулася приватна компанія SpaceX, що створює космічний корабель, який НАСА планує використовувати для місії Artemis III, можуть призвести до подальших затримок.

Космічний корабель Starship компанії SpaceX ще жодного разу не здійснював успішних польотів на орбіту і повинен зробити це кілька разів, перш ніж відправитися на Artemis III для НАСА. Нещодавні невдачі в програмі висміювали китайські державні ЗМІ. Компанія SpaceX відхилила численні прохання про коментар.

Нельсон визнав в інтерв'ю, що, можливо, політ Artemis III доведеться перенести. "Можливо, відбудеться деяка затримка", — сказав він.

Якщо Starship не вкладеться у відведений термін, Вашингтон може програти в найближчих перегонах за Місяць і буде змушений почати все заново, плануючи політ на Марс. Очікується, що SpaceX зробить другу спробу орбітального запуску в ці вихідні. Високопоставлений представник адміністрації повідомив McClatchy, що Білий дім стежитиме за перебігом випробувань і їхнім впливом на терміни запуску Artemis.

НАСА також не давало жодних коментарів щодо своїх планів зі створення місячної бази. Ще 2022 року агентство заявляло, що планує створити базовий табір Artemis на південному полюсі до кінця десятиліття. Але відтоді про цей план нічого не йдеться. В останньому бюджеті НАСА, представленому Конгресу, "наземне середовище проживання" на південному полюсі згадується як "ключовий елемент" для майбутніх місій, але терміни його створення не вказані.

НАСА повідомило McClatchy, що воно все ще працює над "розвитком інфраструктури, необхідної для довгострокової присутності людини", але не надало нового розкладу для спорудження форпосту, окрім того, що після повернення людей на Місяць, місії після Artemis IV у 2028 році запускатимуться "зі щорічною періодичністю".

"Піки вічного світла" розташовані вздовж обода кратера Шеклтон на південному полюсі Місяця. "Майбутні місії Artemis до південного полюса Місяця можуть використовувати ці сильно освітлені регіони для використання сонячної енергії та підтримки базового табору", — йдеться в повідомленні НАСА. Але якщо Китай і далі дотримуватиметься власних термінів, як очікує американське розвідувальне співтовариство, то до 2028 року його місія "Чан'є-8" уже почне закладати фундамент своєї бази на південному полюсі — і це стане основою для боротьби за суверенітет, місце розташування і місячні ресурси.

"Щоб усе це робити, потрібна енергія. І є кілька крихітних клаптиків землі просто поруч із підозрілою водою в постійній тіні — я кажу про кілька тисяч акрів — які перебувають під майже безперервним сонячним світлом, — каже Габбард. — І Сполучені Штати, і Китай націлилися на ці піки вічного світла як на місце побудови бази".

За словами Томаса Робертса, ад'юнкт-співробітника Проєкту аерокосмічної безпеки CSIS, прецедентів такого конфлікту немає, як немає і законів, які б регулювали його, за винятком договору 1967 року, який, на загальну думку, є неопрацьованим і нездійсненним.

"Обидва учасники хочуть потрапити в один і той самий невеликий район місячної поверхні в один і той самий час, — сказав Робертс. — Якби ви посадили ще один місячний апарат поруч з уже наявним об'єктом, фізична природа місячного реголіту призвела б до утворення хмари сміття, яке могло б пошкодити чутливі прилади. Це абсолютно нормально, якщо ваша мета — відвідати дальній бік Місяця, який розміром з океан. Але все не так райдужно, якщо ви націлені на особливі ресурси, зосереджені на крихітному клаптику території".

Американські чиновники дедалі більше занепокоєні тим, що, якщо Китай досягне панування на південному полюсі, він справді може спробувати позбавити Сполучені Штати та їхніх партнерів фізичного доступу, обмеживши їхні можливості з підтримання постійної присутності на поверхні або видобутку рідкісних мінералів та ізотопів, які дедалі дефіцитніші на території США.

"Ми вважаємо, що вони спробують використати місячну активність якнайбільше, — сказав один зі співробітників американської розвідки. — Китай може зайняти вигідну позицію, аби вплинути на переміщення інших держав, включно зі США, до Місяця і на ньому".

Вашингтон спробував створити новий звід правил для управління цим ще не освоєним кордоном, розробивши "Угоди Артеміди", щоб "сформулювати практичний набір принципів для керівництва космічними дослідженнями", згідно із заявою Державного департаменту. Список країн, які підписали угоду, зріс до 32 держав. Китай не входить до їх числа. Замість цього Пекін набрав невеликий список країн, які приєдналися до його програми створення місячної бази, включно з Росією, Венесуелою, Пакистаном, Південною Африкою і Білоруссю.

Три високопоставлені чиновники адміністрації Байдена повідомили McClatchy: Білий дім вважає, що ще є час "сформувати середовище" для того, щоб зрозуміти, яку поведінку світ вважатиме прийнятною для космічних подорожей майбутнього.

"У найближчі кілька років — і особливо в найближчі рік–два — Сполучені Штати продовжуватимуть відігравати провідну роль, встановлюючи норми і стандарти, вигідні нам, та узгоджуючи їх із нашими партнерами", — сказав один із високопоставлених чиновників.

Інший високопоставлений чиновник адміністрації назвав перспективу створення "заборонених зон" на Місяці "актуальною темою", яку часто обговорюють у Білому домі. Однак закон під назвою "Поправка Вольфа", ухвалений за адміністрації Обами на тлі одкровень про те, що Пекін використовував інформацію супутникових компаній для розвитку своїх технологій балістичних ракет, забороняє чиновникам з НАСА і Білого дому безпосередньо взаємодіяти з Китаєм із космічних питань.

"Ми припускаємо, що такі обговорення в кінцевому підсумку відбудуться, — сказав другий високопоставлений представник адміністрації. — Але зараз ми зосереджені на розвитку наших можливостей, наших технологій і наших програм. І я вважаю, що китайці зосереджені на тому самому".

У Конгресі законодавці з комітетів із розвідки були проінформовані про плани Китаю і вимагають від НАСА дотримання термінів, сказав в інтерв'ю сенатор Джеррі Моран із Канзасу, головний республіканець у підкомітеті з асигнувань, до компетенції якого входить НАСА.

"Як американці — можливо, почасти з гордості, але також із міркувань національної безпеки та економічної вигоди — ми не хочемо, щоб Китай встановив прапор на Місяці або опинився в глибокому космосі, зокрема на Марсі", — сказав Моран.

Цього літа американські чиновники разом зі своїми союзниками обговорювали в Лондоні стратегію майбутніх місячних і марсіанських місій, приділяючи пильну увагу намірам Пекіна, каже Ніколя Мобер, радник з космосу посольства Франції у Вашингтоні. Франція підтримує відносини в космічній сфері як із Китаєм, так і зі Сполученими Штатами.

"Ми бачимо, що робить Китай. Вони йдуть вперед семимильними кроками", — сказав Моберт.

Ціль на горизонті — Марс

Сенс повернення на Місяць, за словами Моберта, не в тому, щоб "отримати задоволення від перебування на Місяці". Він полягає в тому, щоб навчитися підтримувати життя людини на небесному тілі протягом тривалих періодів часу, перш ніж вирушити ще далі — на Марс.

За словами Джима Брайденстайна, адміністратора НАСА за колишнього президента Дональда Трампа, на тлі польоту на Марс подорож на Місяць — легка прогулянка.

"Людство врешті-решт ступить на поверхню Марса, і я думаю, що це буде винятковий момент, — додав Брайденстайн. — Хто опиниться там першим? Я не знаю".

За використання традиційних технологій можливість запуску на Марс з'являється лише раз на 26 місяців. Це приблизно вісім місяців шляху в кожну сторону. Пропуск запуску може призвести до затримки на кілька років, а якщо в польоті щось піде не так, екіпаж опиниться в глибокому космосі один.

Тривалість подорожі означає, що екіпаж піддаватиметься небезпечному рівню радіації, йому буде потрібно більше їжі, обладнання, фізичної та психічної витривалості, ніж для будь-якої іншої місії.

Потім їм доведеться приземлитися в атмосфері, яка досить щільна, щоб вбити їх, але занадто розріджена, щоб використовувати її як інгібітор для уповільнення спуску на поверхню. Якщо екіпажу це вдасться, вони опиняться по інший бік сонця, і ніхто не зможе їм допомогти.

"Artemis" — це крок до Марса в тому самому сенсі, як крок із парадних дверей будинку в Нью-Йорку — крок до Парижа", — каже Кейсі Драєр, керівниця відділу космічної політики Планетарного товариства, групи із захисту космічної політики, заснованої Карлом Саганом.

НАСА прагне досягти Марса до 2040 року і працює над абсолютно новими технологіями для цієї місії, сказав Нельсон в інтерв'ю McClatchy, включно з виробництвом ядерного теплового двигуна, який, як сподіваються в НАСА, дасть змогу скоротити час польоту вдвічі.

Табіта Додсон очолює роботу Агентства перспективних оборонних дослідницьких проєктів (DARPA) з відродження проєкту термоядерного двигуна, який було розпочато ще за часів "Аполло", але після відмови США від пілотованих космічних польотів у 1970-х роках ліг на полицю.

"Ця програма здається мені невідкладною, — сказала Додсон в інтерв'ю McClatchy. — У різних урядових установах по всій країні, у Конгресі та на рівні президента панує такий рівень підтримки, що я відчуваю, що ми повинні зробити це просто зараз, тому що ми можемо втратити свій шанс".

Додсон стверджує, що вона "цілком впевнена", що DARPA і його основний партнер із приватної індустрії, компанія Lockheed Martin, успішно продемонструють свою ракету DRACO у 2027 році.

Після цього десятки вчених на чолі з командою із Національної лабораторії Айдахо працюватимуть над тим, щоб розвинути очікуваний успіх DRACO, підвищуючи ефективність компонентів, необхідних для роботи ядерної теплової ракети в більш тривалих місіях.

"Є додаткові технології, які необхідно розробити, щоб отримати вищий потенціал, необхідний для місії висадки на Марс", — сказав в інтерв'ю Себастьян Корбісьєро, старший технічний радник із перспективних концепцій у Національній лабораторії Айдахо.

Додсон і Корбісьєро сказали, що встановили для себе термін польоту на Марс до 2040 року, і висловили впевненість у тому, що він може бути досягнутий.

Китайські чиновники, схоже, теж працюють над власним проєктом зі створення ядерної силової установки.

У листопаді минулого року на острові Хайнань, де Китай побудував стартовий майданчик для своїх найважчих ракет, Ву Вейрен, архітектор китайської місячної програми, виступив із презентацією, в якій розповів про плани Китаю на майбутні польоти, включно з проєктами космічних кораблів із ядерними електричними двигунами. У McClatchy є слайди цієї презентації.

"Марс — це ціль на горизонті, — сказав Скотт Пейс, виконавчий секретар Національної космічної ради за Трампа. — Висадка на Марс — якщо вони зможуть це зробити — зіграє на руку Китаю як великій державі 21 століття. Але поставити таку мету і здійснити її — дві різні речі".

Китайські чиновники зберігають мовчання про свої плани щодо екіпажної місії на Марс. 2021 року на конференції з освоєння космосу в Росії один із керівників головного китайського виробника ракет-носіїв заявив, що Пекін має дорожню карту з відправлення людей на Марс і створення там бази в середині 2030-х років.

Доля китайського робота-всюдихода на Марсі, якого відправили з великою помпою того ж року, але він загинув лише за кілька місяців після початку своєї місії, можливо, продемонструвала Пекіну, які проблеми чекають на нього попереду. "Вони зрозуміли, що Марс — це складно", — сказав один зі співробітників американської розвідки.

Американські чиновники сумніваються в доцільності таких агресивних термінів і в тому, що китайський чиновник говорить від імені свого уряду.

Але державні китайські ЗМІ підтвердили його слова. І це вже не вперше, коли космічна програма Пекіна дивує світ.

"Китайці постійно повторюють: повзи, йди, біжи, — каже Ченґ з Інституту миру США. — Вони використовують цю фразу для кожної великої наукової програми. Спочатку вони не поспішають, але кульмінацією завжди стає спринт".