Від візерунків і рожевих кораблів до засобів РЕБ: історія маскування бойових флотів

Ще з літа 2023 року Росія почала камуфлювати кораблі після атак українських морських дронів. Ідея полягає в тому, щоб ускладнити візуальне виявлення бойового корабля. Фокус розкаже, як флоти різних країн маскували кораблі раніше, які є сучасні рішення, і наскільки може бути ефективним фарбування в нинішніх умовах.

Камуфлювання кораблів — історія йде корінням у Першу світову

Під час Першої світової війни бойові дії охоплювали всі театри бойових дій: літаки у повітрі, на землі перші танки і піхота, а на воді бойові флоти. Тоді не було настільки різноманітних і просунутих систем для виявлення кораблів без візуального контакту. Але був розвиток корабельних гармат, торпед і технічних можливостей кораблів, що все разом призвело до необхідності покращення захисту кораблів. Перша світова є першим прикладом, коли камуфляж став особливо популярним на флоті. Кораблі не тільки фарбували, а ще й наносили фальшиві елементи на корпус. Очевидна мета таких дій — заплутати спостерігача.

На відкритій місцевості починають діяти різні оптичні ефекти морської поверхні, які в поєднанні з відбиттям неба можуть приховати справжні розміри корабля чи призвести до інших ілюзій. Прикладом таких ефектів є зображення, коли здається наче корабель "ширяє" у повітрі.

Піонерами в камуфляжах на кораблях став Королівський флот Великої Британії. На початку Першої світової зоолог Джон Грем Керр порадив Вінстону Черчиллю використовувати деформаційний камуфляж, який можна зустріти в дикій природі. Його ідея полягає в тому, щоб розбити або викривити силует бойового корабля. Проте ідею Керра не прийняли. Повернення до камуфляжа на морі відбулось, коли Німеччина розпочала необмежену війну на морі 1 лютого 1917 року. Художник-мариніст Норман Вілкінсон запропонував "сліпучий камуфляж", який прагнув розбити обрис корабля, щоб ускладнити визначення їхнього курсу, розміру і відстані.

Дослідження різних версій камуфляжів випробовувались в лабораторних умовах за допомогою перископа. Результатом стало те, що у жовтні 1917 року Адміралтейство наказало розфарбувати всі торговельні судна сліпучими камуфляжами. Також британці маскували великі кораблі типу Q-ships (кораблі-пастки) під торговельні судна. Союзники Великої Британії дотримувались схем, які розробили в Адміралтействі. Флоти союзників мали різноманітні візерунки.

Німеччина зі свого боку мало задумувалася щодо маскування кораблів саме фарбою. Вони копіювали зовнішній вигляд британських кораблів, що подекуди давало змогу вириватись із блокади на морі і діяти в Атлантиці. Маскувати торговельні кораблі німці не стали, бо Антанта не атакувала мирне судочинство.

Друга світова — технологія розвивалась

Після завершення Першої світової США, Велика Британія та інші країни почали активніше досліджувати ефективність камуфляжів. Країни бажали досягти меншої помітності кораблів або заплутати ворога у реальних розмірах корабля. Сполучені Штати фарбували деякі кораблі у синій колір, щоб ворожій авіації було складніше його виявити з повітря. Битва за Мідвей і в Кораловому морі показала, що сині кораблі менше піддавались атакам ворожої авіації.

Загалом кольорові схеми складалися із різних відтінків сірого і синього. Штати створили різні варіації камуфляжів.

Британці в перший рік Другої світової фарбували кораблі у кольори, які вважали за потрібне. Наприклад, 5-та флотилія есмінців K-Class була рожевою у 1940 році. Капітан Луїс Маунтбеттен вважав, що такий колір буде ефективним на світанку і сутінках, але вдень він сильно виділявся на тлі сірих кораблів. Також у Британії експериментували над кольорами для субмарин, які змінюють колір. Потім використовувались інші кольорові схеми або ж камуфляжів не було взагалі.

Чому від камуфляжів почали відмовлятись?

Після Другої світової війни використання традиційного камуфляжу майже зникло. Впровадження радарів зробило його менш ефективним. Відтак інженери та дослідники стали більше зосереджуватись на тому, як уникнути виявлення радаром, аніж заплутати візуальний вигляд корабля.

Радар працює у такий спосіб: він надсилає сигнал по колу довкола корабля-носія. На морі будь-який надводний обʼєкт буде відбивати сигнал радара, умовну хвилю. Кількість відбитих хвиль дасть змогу визначити розмір обʼєкта. Сучасні розробки націлені на те, щоб величезний стелс-фрегат міг маскуватись й виглядати як рибальський човен. Саме так діють системи на американському есмінці типу Zumwalt. Він на 40% більший за попередника Arleigh Burke-class, однак видає свій сигнал як рибальський човен.

Зменшує радіолокаційну помітність спеціальне композитне покриття корабля, а також корпус без прямих кутів, які б ідеально відбивали радіохвилю. Заявляється, що Zumwalt важче помітити на радарі, ніж звичайний есмінець, у 50 разів. Проте аналітики вважають такі заяви анекдотичними.

Чому РФ повернулась до старих методів фарбування кораблів

Україна майже не має флоту, якщо його порівнювати з Чорноморським флотом РФ. Тому було розроблено морські дрони, які мають в рази менші розміри за традиційні кораблі. Невеликий розмір компенсується масою бойової частини, яка складає 200–850 кг. Цього достатньо, щоб знищувати великі десантні кораблі та інші загрози з боку РФ.

Перші версії морських дронів мали камери нічного і денного бачення. Якщо ворожий корабель знаходиться у відкритому морі вдень, то поміж хвиль його буде складно виявити одразу. А в умовах нанесення чорної фарби є загроза ввести в оману морський дрон або звичайний БПЛА з поганою оптикою. Останні версії морських дронів вже мають тепловізійні камери, що нівелюють намагання росіян заплутати ситуацію. Тому зараз ефективність фарбування кораблів Чорноморського флоту може не виявитись ефективною практикою.