"Крик мами, здавалося, чув весь світ": росіяни розстріляли військовополоненого Івана Григуса

Російські окупанти розстріляли 33-річного українського захисника Івана Григуса, який потрапив до них у полон в Новомихайлівці. Спершу родині повідомили, що Іван зник безвісти, але згодом у ворожих пабліках вони побачили, що він потрапив у полон, згодом стало відомо, що його розстріляли. Про цю історію пише видання "Факти".

Односельці Івана Григуса із села Залізці на Тернопільщині відгукуються про нього, як про людину з надзвичайно добрим серцем та світлою душею. 33-річного захисника мобілізували восени 2023 року, а вже на початку 2024 він до останнього боронив Донеччину. У захисника залишились матір, брат та двоє племінників.

"Я у Івана викладав захист України, він був однокласником моєї дочки, то я добре пам'ятаю той клас. Худорлявий такий, із гарною усмішкою — таким запам’ятав його. Учень, який завжди виконував усе, що б його не попросили, найчастіше любив сидіти за третьою партою під вікном. Іван ріс веселим та компанійським. Він з усіма товаришував, був душею компанії, захоплювався спортом, найбільше йому вдавалось підтягування на турніку. Любив техніку", — розповів Ярослав Дерех, троюрідний брат загиблого.

Мама Івана спочатку працювала вчителькою біології та хімії у місцевій школі, але згодом звільнилася і поїхала на заробітки до Італії. За Іваном та його братом доглядали дідусь з бабусею та тато. Іван і сам неодноразово їздив працювати за кордон.

Повномасштабне вторгнення застало Івана Григуса в Україні. Його мобілізували у жовтні 2023 року попри те, що раніше він не служив, і він потрапив до 79-ї окремої десантно-штурмової бригади, де став кулеметником. Воював Іван Григус на Донецькому напрямку.

Рідні чоловіка розповідають, що він постійно телефонував мамі і брату, надсилав світлини та хвалився, що опанував ту, чи іншу зброю.

24 січня 2024 року Іван Григус разом з побратимом Олександром Васильчуком поїхали на бойове завдання, але звідти так і не повернулись.

"Іван раніше дав матері контакти командирів, вона писала старшині роті, він повідомив, що син з Олександром та двома побратимами з іншого взводу охороняли опорний пункт у населеному пункті Новомихайлівка Донецької області. А вже 27 січня прийшло сповіщення, що воїн безвісти зник. Матір Івана та рідні Олександра оббивали всі пороги, писали до Червного Хреста, публікували фото та інформацію в соцмережах", — розповів Ярослав Дерех.

У своєму телеграмі росіяни написали про Івана: "Украинский солдат обладает немалой выдержкой и чувством юмора"

3 лютого рідні Івана дізналися, що російський телеграм-канал "Морская пехота" виклав пост про те, що військові російської 155-ої бригади морської піхоти Тихоокеанського флоту взяли у полон двох бійців ЗСУ. Спочатку вони показали Олександра, побитого, а наступного дня зафільмували його зі зв’язані під колінами руки.

"Два украинских солдата обладают немалой выдержкой и чувством юмора. Ну, наверное, потому и остались в живых. Не поверили телемарафонным шутам, а пошли по велению сердца", — підписали відео окупанти.

Брат Івана розповідає, що на відео окупантів Іван назвав прізвище, позивний, бригаду та що із Тернополя сам.

"Побачивши його, ми та рідні мого троюрідного брата були щасливі, що він хоча б живий. Бо полон — це не смерть, є надія звідти вийти живим. Потім було ще одне відео, не довше 5 секунд. Ваня з побратимом вже без однострою, скоріш за все, забрали окупанти. Брат палив цигарку й сказав: "Спасибо 155-ей бригаде, что знатно дали пи…". А за два тижні прийшло сповіщення, що Івана нема, його вбили у полоні окупанти. Куля влучила у потилицю, вийшла справа над бровою. Брат Івана довго не знав, як розповісти страшну звістку матері… А коли вона дізналася, здавалося, що крик її розпачу чує весь світ", — розповів Ярослав Дерех.

Тіло Івана вдалося забрати. Його поховали у рідних Залізцях. На його могилі немає дати смерті, оскільки вона невідома. Матір наполягла, аби труна була відкритою, щоб весь світ бачив, якими жорстокими та цинічними є росіяни.

Мати Івана Григуса проводить власне розслідування вбивства її сина. Вона знайшла тих, хто брав її сина у полон і хто, ймовірно, міг розстріляти Івана та Олександра.

"Я вірю, що знайду вбивцю сина, одразу плюну в очі. Або щось інше зроблю. Ненавиджу їх. Коли ми одержали звістку, що син зник безвісти, у його тата стався інсульт. Потім стало відомо, що у нього злоякісна пухлина головного мозку. Він пережив похорон, але танув на очах. Старший син забрав його до себе й дбав про нього до останнього дня. 27 травня він помер і похований біля Івана", — розпоідає мати Івага Григуса Галина.

Жінка додає, що смерть сина не сприймається їй ані розумом, ані серцем, і їй хочеться дива — аби син повернувся з війни живим.

Нагадаємо, що 30 липня Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець заявив, що Україна має десятки підтверджених випадків, коли українські військові, які потрапили в полон до РФ, помирали від тортур.