Чи можуть фанерні "Герані" за $10 тисяч перемогти мільярдну оборону НАТО: проблеми "стіни дронів" ЄС

На відміну від ЄС, НАТО має досвід і можливості для протистояння загрозі російських БПЛА на всьому континенті. Про це написали два воєнних аналітики, Кан Касапоґлу та Пітер Раф, у статті "НАТО чи ЄС: хто закриє Європу "стіною дронів"?" для порталу The National Interest. Фокус переклав статтю, у якій досліджуються можливості американців та європейців у протистоянні російській гібридній повітряній загрозі.

Коли в ніч на 9 вересня в повітряний простір Польщі вторглися два десятки російських безпілотників, європейські союзники задіяли чи не найдосконалішу у світі систему тактичної оборони. Італійські літаки повітряного раннього попередження і контролю (AEW&C), німецькі батареї протиповітряної й протиракетної оборони Patriot, польські F-16, голландські F-35 5-го покоління і бельгійський літак-заправник A330 MRTT брали участь у відстеженні та перехопленні дронів.

Наступного дня, під час свого щорічного звернення "Про стан справ у ЄС", президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляйєн оголосила про плани побудувати європейську "стіну" для захисту від безпілотників. "Це не абстрактна амбіція, — зазначила вона. — Це основа надійної оборони".

Її заява була, безумовно, своєчасною: засобів стримування від атак, подібних до тієї, що сталася 9 вересня, явно недостатньо. Через кілька днів після вторгнення російських дронів до Польщі ще один російський дрон порушив повітряний простір союзників, цього разу над Румунією. З того часу невідомі дрони призводили до тимчасового закриття кількох європейських аеропортів, зокрема в Копенгагені, Осло та Мюнхені. Минулого тижня Бельгія навіть заявляла про кілька дронів в районі Кляйне-Броґель — військової бази, на якій, за повідомленнями, зберігаються американські ядерні озброєння.

Очевидно, що потрібно щось робити. Але чи стане "стіна дронів" ЄС правильним рішенням?

План ЄС щодо створення "стіни дронів"

Під час зустрічі на початку цього місяця кілька лідерів ЄС, особливо з південних середземноморських країн Європи, виявили скептицизм щодо цієї концепції. Деякі навіть висловили пряму незгоду. Франція і Німеччина, військові важковаговики, які не бажають відмовлятися від контролю над своїми національними оборонними промисловостями, виступають проти цієї ініціативи. Лідери НАТО в галузі безпілотних технологій — Туреччина, Велика Британія і США — взагалі не входять до складу ЄС.

Аби впоратися з викликами, пов'язаними з війною дронів, Заходу доведеться працювати спільно. Але найкраще було б робити це в рамках НАТО, використовуючи як наступальні, так і оборонні заходи. Небезпека для Європи занадто велика, щоб діяти в рамках обмежень ЄС, який за своєю суттю не є військовим альянсом.

Парадокс сучасної війни полягає в тому, що саме примітивні БПЛА становлять таку велику загрозу для безпеки Заходу. Різниця у вартості між наступальними й оборонними комплексами, які зійшлися над Польщею на початку вересня, ілюструє цей дисбаланс: виробництво російських БПЛА, які порушили повітряний простір Польщі, обійшлося приблизно в 10 тисяч доларів, тоді як ціна платформ протидії досягала сотень мільйонів доларів.

Наприклад, безпілотники "Гербера", що проникли в повітряний простір Польщі, є похідними від іранської серії БПЛА Shahed. Вони виготовлені здебільшого з фанери та пінопласту. Оскільки ці безпілотники дешеві, Росія готова пожертвувати їхньою величезною кількістю — часто до 75% під час атак по Україні — просто для того, аби перевірити чи перевантажити оборону супротивника. Кожна ракета середньої дальності "повітря-повітря" (AMRAAM), яку НАТО використовувало для перехоплення "Гербер", коштує приблизно мільйон доларів. Дешевша альтернатива, ракета Sidewinder, все одно обійдеться в сотні тисяч доларів. Що ще важливіше, Росія та Іран можуть виробляти тисячі дронів на місяць, а перехоплювачі стандарту НАТО не так легко замінити.

Низька вартість дронів Shahed також допомогла Росії з легкістю модифікувати й вдосконалити свої БПЛА. Аналіз уламків, переданих з України, показав, що існують варіанти Shahed з термобаричними боєголовками та навіть турбореактивними двигунами, які можуть завдавати більшого ураження і літати швидше, ніж раніше. Нові БПЛА із захистом від перешкод, такі як Shahed-149, спеціально розроблені для роботи в умовах інтенсивної РЕБ.

Щоб успішно протистояти таким саморобним боєприпасам, "стіна" дронів повинна складатися з передових і дорогих перехоплювачів, від зенітних артилерійських батарей і винищувачів з фіксованим крилом до гелікоптерів, ракет "земля-повітря", засобів радіоелектронної боротьби та дронів-мисливців, які дедалі частіше використовуються у війні в Україні. Для швидкого реагування на будь-які вторгнення російських дронів знадобляться системи ШІ, здатні обробляти значні обсяги даних, що надходять з космічних супутників, застарілих радарів і акустичних датчиків.

Важко уявити, щоб ЄС розробив міжнародну систему командування і бойові можливості для розгортання настільки складної бойової мережі в найближчому майбутньому. Навіть фон дер Ляєн визнала проблему у своєму зверненні до нації, заявивши, що Європа "повинна інвестувати в систему космічного спостереження в режимі реального часу, щоб жодне переміщення військ не залишилося непоміченим".

Українська Sky Fortress

Українська антидронна система Sky Fortress показує всю складність боротьби з російськими дронами, але при цьому демонструє, що це можна робити з певним успіхом. Ця київська система використовує тисячі акустичних датчиків, підключених до розподілених вузлів обробки, які використовують моделі машинного навчання для класифікації повітряних загроз.

Sky Fortress довела свою ефективність навіть після того, як Росія змінила акустичні характеристики дронів. Після захоплення нових сигнатур українські інженери швидко перенавчають свої моделі реагувати на них. Українські мобільні вогневі групи також є маневреними елементами протиповітряної оборони для реагування на загрози. В результаті ефективність української системи протидії дронам знизилася несуттєво, попри всі модифікації російських озброєнь.

Попри всі зусилля Брюсселя, найближчим часом навряд чи вдасться розгорнути й використовувати європейську версію Sky Fortress через євробюрократію і відсутність досвіду реальних бойових дій. А суто оборонних заходів для Європи може виявитися недостатньо. У війні безпілотників переважає наступальна тактика, і навіть найміцніша стіна дронів неминуче матиме слабкі місця. Замість того щоб покладатися виключно на перехоплення, яке важко здійснити навіть при обмежених вторгненнях, Європа за підтримки США повинна допомогти Україні завдати ударів по пускових установках і виробничих об'єктах Росії.

З літа Росія запускає в середньому понад 5000 дронів Shahed на місяць; не минає і дня, щоб над українським небом не пролітав дрон. Крім того, Росія розширює свій головний завод з виробництва дронів в Алабузі та створює інші подібні об'єкти, в тому числі в Іжевську. Наступного року Росія планує запускати до 10 тисяч дронів на місяць.

Київ розробляє далекобійні засоби для завдання ударів по цих об'єктах, такі як ракета "Фламінго" і дрон FP-1. Крім того, кілька з 15 пускових установок Росії знаходяться в безпосередній близькості від України, включаючи три майданчики в окупованому Криму. Превентивний удар по цих позиціях можна нанести за допомогою систем меншої дальності, таких як крилаті ракети повітряного базування і тактичні балістичні ракети.

НАТО краще впорається із захистом від безпілотників

Захід також міг би зробити більше для підтримки можливостей України із завдання далекобійних ударів. Безумовно, такий крок може підштовхнути Росію до посилення гібридної кампанії. Але допомога Україні обернулася б втратами для Росії, уповільнила б виробництво одного з найважливіших військових активів Москви й могла б зміцнити позиції України в цей складний момент.

Втім, таке рішення не може бути й не буде прийняте в європейському кварталі Брюсселя. Хоча реакція НАТО на вторгнення російських дронів до Польщі була недосконалою, за нею, проте, стояв певний план. На додаток, завдяки Верховному головнокомандувачу ЗС НАТО в Європі (SACEUR), НАТО є єдиним альянсом з організованим військовим командуванням, яке має можливості й чіткий мандат на захист території союзників. Поки ЄС тільки починає обговорювати питання про створення "стіни дронів", НАТО вже розгортає сили в рамках операцій "Балтійський страж" і "Східний страж".

Проблема гібридної агресії з боку Росії цілком реальна — і саме для розв'язання таких проблем існує НАТО в епоху після холодної війни. Дублювати зусилля НАТО у вигляді багаторічної ініціативи ЄС не має сенсу. Північноатлантичний альянс повинен взяти на себе провідну роль у захисті Європи від російських дронів, озброївшись досвідом України.

Про авторів

Кан Касапоґлу — старший науковий співробітник Інституту Гадсона. Його робота зосереджена на політичних і військових проблемах на Близькому Сході, в Північній Африці та колишньому СРСР. Він спеціалізується на OSINT-розвідці, геополітичній аналітиці, тенденціях міжнародного ринку зброї, а також на нових оборонних технологіях і пов'язаних з ними концепціях операцій.

Пітер Раф — старший науковий співробітник і директор Центру з питань Європи та Євразії в Інституті Гадсона. Раф коментує зовнішню політику Сполучених Штатів і регулярно проводить брифінги для офіційних делегацій, ЗМІ, громадських діячів, вчених і бізнесменів з усього світу. З 2007 по 2009 рік Раф обіймав посаду заступника директора Управління стратегічних ініціатив Білого дому. Він також працював політичним аналітиком в Агентстві США з міжнародного розвитку та радником Командування спеціальних операцій Армії США.