Світ після пандемії. 12 прогнозів від 12 економістів, політологів, медиків і дипломатів

Як падіння Берлінської стіни або колапс інвестиційного банку Lehman Brothers, пандемія коронавірусу — це подія, яка розхитує світоустрій і має далекосяжні наслідки, які ми тільки починаємо усвідомлювати. Ось що ми знаємо точно: точно так, як коронавірус руйнує життя, порушує ринки і виставляє на загальний огляд компетенцію (або її ВІДСУТНІСТЬ) влади, інфекція змінить баланс політичних і економічних сил.

Що саме нас чекає і чому, розповідають 12 експертів, опитаних впливовим американським журналом про міжнародні відносини Foreign Policy.

Світ менш відкритий, процвітаючий і вільний

Пандемія посилить державу і зміцнить націоналізм. Уряди всіх видів будуть приймати надзвичайні заходи, щоб подолати кризу, і багато хто з них не захоче відмовлятися від нових повноважень, коли криза закінчиться.

COVID-19 також прискорить посилення Сходу і ослаблення Заходу. Південна Корея і Сінгапур краще за всіх впоралися з епідемією, і Китай також спрацював добре, після кількох перших помилок. У той же час заходи, вжиті в Європі і Америці були безсистемними і прийнятими з запізненням, це призведе до подальшого руйнування іміджу Заходу.

Що не зміниться за своєю суттю, так це фундаментально конфліктна природа світової політики. Попередні пандемії — включаючи "іспанку" 1918-1919 років — не припинили ворожнечу між великими державами і не привели до народження нової ери глобальної кооперації. Чи не призведе до цього і COVID-19? Ми побачимо подальшу відмову від гіперглобалізаціі, у міру того, як громадяни будуть звертатися до національних урядів із проханнями захистити їх, а держави і компанії будуть шукати способи закрити можливі уразливості.

Якщо коротко, COVID-19 створить світ, який буде менш відкритим, менш процвітаючим і менш вільним. Так не обов'язково має бути, але комбінація смертельного вірусу, неадекватного планування і некомпетентного лідерства направляють людство саме в такий напрямок.

Стівен Уолт — професор міжнародних відносин в університеті Гарварда

Кінець глобалізації, до якої ми звикли

Пандемія коронавірусу може стати соломинкою, яка зламає спину верблюдові економічної глобалізації.

Посилення економічної та військової могутності Китаю вже призвело політичні еліти США до твердого рішення позбавити Пекін доступу до інтелектуальної власності та високих технологій, які контролюються американцями, а також добитися аналогічних дій від союзників. Збільшення суспільного і політичного тиску з метою домогтися зниження викидів вуглекислого газу вже викликало дискусії про залежність багатьох компаній від довгих ланцюжкових поставок.

Тепер коронавірус змушує уряди, компанії і суспільства зміцнювати здатність виживати в умовах економічної самоізоляції.

У цьому контексті малоймовірно, що світ повернеться до ідеї взаємовигідної глобалізації, яка стала визначальною на початку XXI століття. Без стимулів захищати загальні вигоди від глобальної економічної інтекраціі, вся архітектура світового устрою, створена в XX столітті, швидко атрофується. Політичним лідерам потрібно чимала самодисципліна, щоб підтримувати міжнародне співробітництво і не впасти у відкрите геополітичне протистояння.

Доводячи своїм громадянам, що вони можуть впоратися з кризою COVID-19, деякі лідери зможуть збільшити політичний капітал. Але ті, хто проваляться, навряд чи зможуть чинити опір спокусі звинуватити у своїх провалах зовнішні сили.

Робін Ніблетт — директор британського Королівського інституту міжнародних відносин

Більш синоцентрична глобалізація

Пандемія COVID-19 фундаментнально не змінить світові економічні тренди. Вона лише прискорить зміни, які вже почалися: перехід від глобалізації, очолюваної Вашингтоном, до глобалізації, яка більше орієнтується на Пекін.

Чому цей тренд продовжиться? Американське населення втратило віру в глобалізацію та міжнародну торгівлю. Розмови про вільну торгівлю токсичні, незалежно від наявності президента Дональда Трампа. На противагу цьому Китай не зневірився. Чому ні? Для цього є глибокі історичні причини. Китайські лідери добре пам'ятають вікове приниження Китаю в 1842-1949 роках, яке стало результатом власного самовдоволення і марних зусиль ізолюватися від світу. У той же час останні кілька десятиліть економічного зростання стали результатом інтеграції у світову економіку. Китайці також відчули справжній вибух культурної впевненості. Вони переконані, що можуть конкурувати де завгодно.

Відповідно, як я вказав в моїй книзі "Китай переміг?", У США є два варіанти дій. Якщо їх основна мета — збереження світової переваги, їм доведеться вступити в геополітичну гру з нульовою сумою (ситуація, в якій величина виграшу одного боку дорівнює величині програшу іншого боку, загальна сума яких дорівнює нулю — Фокус) і протистояти Китаю політично і економічно. Однак якщо мета США — підвищення рівня життя американців, доходи яких знижувалися в останні роки — їм доведеться співпрацювати з Китаєм.

Мудра порада передбачає, що співпраця буде кращим вибором. Але якщо мати на увазі токсичне ставлення до Китаю в США, ця порада може залишитися непочутою.

Кішоре Махбубані — науковий співробітник Національного університету Сінгапуру, автор книги "Китай переміг? Китайський виклик американській могутності".

Демократії покинуть свої притулку

У короткостроковій перспективі ця криза стане приводом для дебатів навколо Великої стратегії Заходу. Націоналісти і антиглобалісти, противники Пекіна і навіть ліберальні інтернаціоналісти побачать нові докази актуальності своїх поглядів. З огляду на економічний збиток і соціальний колапс, який відбувається, складно побачити щось інше, крім посилення руху в бік націоналізму, суперництва великих держав, розвалу колишніх стратегій і т.д.

Але точно так само, як в 1930-х і 1940-х, може існувати і повільно розвивається опозиція упертих інтернаціоналістів, якими були Франклік Рузвельт і кілька інших державних діячів, які почали працювати ще до війни.

Колапс світової економіки в 1930-х показав, наскільки взаємозалежними були суспільства того часу і наскільки вони були уразливі до того, що Франклін Рузвельт називав "зараженням". У той час для США велику загрозу представляли глибинні сили сучасності, ніж інші великі держави. Те, що Франклін Рузвельт й інші інтернаціоналісти спорудили стало післявоєнним порядком — відкритою системою з новими механізмами захисту та інструментами для роботи з взаємозалежністю. США просто не могли сховатися у своїх кордонах, але щоб працювати у відкритому поствоєнному світі, їм довелося будувати глобальну інфраструктуру багатостороннього співробітництва.

США та інші західні демократії можуть повторити ту ж послідовність реакцій, викликаних резонуючим почуттям уразливості. Відповідь спочатку може бути більш націоналістичною, але в довгостроковій перспективі демократії вийдуть зі своїх сховищ, щоб знайти новий вид прагматичного і захищеного інтернаціоналізму.

Джон Ікенберрі — професор політології та міжнародних відносин Прінстонського університету, автор книг "Після перемоги" і "Ліберальний Левіафан"

Менше доходів, більше стабільності

COVID-19 підриває основні принципи виробництва товарів у світі. Тепер компаніям доведеться переосмислити ситуацію і скоротити кількість ланок в мультинаціональних ланцюжках поставок.

Світові ланцюжки поставок і до пандемії коронавірусу переживали не найкращі часи через збільшення вартості робочої сили в Китаї, торгової війни, розпочатої президентом США Дональдом Трампом і успіхами роботизації, автоматизації та 3D-друку, а також через зміну політичних настроїв в розвинених країнах через реальні або уявні втрати робочих місць. COVID-19 розламав ланцюжки поставок в багатьох місцях: закриття підприємств в місцях, охоплених коронавірусом, залишив інші виробництва — такі, як госпіталі, аптеки, супермаркети — без необхідних запасів і товарів.

Іншим наслідком пандемії стане те, що багато компаній захочуть більше знати про ланцюжки поставок і будуть робити вибір між ефективністю і доступністю/стабільністю роботи. Втрутиться і уряд, вимагаючи від т.зв. стратегічних галузей і підприємств наявності планів на випадок непередбачених ситуацій і відповідних резервів. Прибутковість впаде, але економіки стануть більш стабільними.

Шеннон О'Ніл — старший науковий співробітник Ради з міжнародних відносин США, експерт по Латинській Америці

Ця пандемія може послужити корисній справі

Все тільки починається, але вже три речі стали очевидними.

По-перше, пандемія коронавірусу змінить нашу політику, як внутрішню, так і міжнародну. Адже за допомогою з боку уряду сьогодні звертаються навіть лібертаріанцем.

Відносний успіх урядів у боротьбі з пандемією коронавірусу та його економічними наслідками знизить поляризацію в суспільствах. Як би там не було, уряд знову на коні. Поки що ми бачимо, що авторитарні режими і популісти справляються з пандемією не краще за інших. Не можна не помітити, що країни, які першими дали ефективну відсіч коронавірус, такі як Південна Корея і Тайвань — це демократії, а не країни, керовані авторитарними лідерами або популістами.

По-друге, це все ще не кінець взаємопов'язаного світу. Пандемія сама по собі — це доказ нашої взаємозалежності. Однак у багатьох державах уже спостерігається поворот всередину, пошук автономії і контролю. Ми рухаємося до більш бідного, жорстокого і маленького світу.

По-третє, є знаки, які вселяли надію. Наприклад, Індія виступила з ініціативою і провела відеоконференцію між лідерами південноазіатських країн, щоб виробити спільну регіональну стратегію по боротьбі з загрозою. Якщо шок від пандемії коронавірусу змусить нас визнати зацікавленість у багатосторонній співпраці з глобальних питань, значить, вона послужила добрій справі.

Шившанкар Менон — науковий співробітник Brookings India і колишній радник з питань національної безпеки прем'єр-міністра Індіїі Манмохана Сінгха

Америці знадобиться нова стратегія

У 2017 році президент США Дональд Трамп представив нову національну стратегію безпеки, яка була побудована навколо ідеї протистояння великих держав. COVID-19 показав, що ця стратегія виявилася неадекватною. Навіть якщо США залишаться великою державою, вони все одно не зможуть самостійно забезпечити свою безпеку.

Як Річард Данциг (екс-міністр ВМС США) узагальнив проблему в 2018 році: "Технології XXI століття не тільки глобальні через свою дистрибуцію, але глобальні з точки зору наслідків, які вони викликають. Патогени, штучний інтелект, комп'ютерні віруси, радіація, витік якої може стати проблемою, як тих, у кого вона сталася, так і їх сусідів. Системи обміну інформацією, спільного контролю, загальні плани реагування, норми і угоди повинні використовуватися як інструменти боротьби з численними спільними загрозами ".

Коли мова йде про міжнародні загрози, таких як COVID-19 і зміна клімату, недостатньо думати про владу США над іншими народами. Ключ до успіху лежить в умінні ділитися силою з іншими. Кожна країна ставить на перше місце свої інтереси, питання в тому, наскільки широко або вузько вона їх розуміє. COVID-19 показує, що ми не зуміли адаптувати свою стратегію під новий світ, який ми бачимо.

Джозі Най молодший — професор Гарвардського університету, автор книги "Мораль має значення? Президенти і міжнародна політика від Франкліна Рузвельта до Дональда Трампа

Історія пандемії COVID-19 буде написана переможцями

Як це завжди було, історія буде написана тими, хто "переміг" кризу COVID-19. Кожна нація, а ще в більшій мірі кожна людина випробовує нове для себе і дуже сильне соціальне напруження. Ті нації, яким вдасться стійко пережити кризу — завдяки властивостям політичної системи, економічної структури і охорони здоров'я — назвуть свої дії успіхом, порівнюючи їх з більш важкими наслідками пандемії в інших країнах. Для деяких це стане великим і визначальним тріумфом демократії, багатостороннього співробітництва та загальнодоступної системи охорони здоров'я, для інших — стане прикладом чітких переваг рішучого і жорсткого авторитарного правління.

У будь-якому випадку ця криза змінить баланс сил на міжнародній арені. Як саме? Ми поки можемо тільки гадати. COVID-19 продовжить придушувати економічну активність і посилювати протиріччя між країнами. У довгостроковій перспективі пандемія коронавірусу призведе до скорочення виробничих потужностей світової економіки, особливо в результаті закриття компаній і "випадання" людей з ринку праці. Цей ризик особливо сильний для країн, що розвиваються і тих, у кого значна частка економічно вразливих працівників. Тиск випробує і міжнародна система відносин, що призведе до нестабільності і конфліктів як всередині, так і між країнами.

Джон Аллен — президент Brookings Institution, генерал морської піхоти США у відставці, колишній командир сил США в Афганістані

Нова драматична епоха глобального капіталізму

Фундаментальний шок світової фінансової та економічної систем — свідоцтво того, наскільки вразливі глобальні ланцюжки поставок. Пандемія коронавірусу таким чином не тільки матиме довгострокові економічні наслідки, а й призведе до фундаментальних змін.

Глобалізація дозволила розміщувати виробництва по всьому світу і доставляти товар на ринок в останню секунду. Це дозволяло скоротити витрати на зберігання, а запаси, які лежали на полицях більше, ніж кілька днів, вважалися помилками і збитками. Таким чином, джерелом пропозиції стала ретельно продумана на глобальному рівні система логістики. COVID-19 довів, що патогени можуть інфікувати не лише людей, а й отруїти всю глобальну систему торгівлі.

З огляду на масштаби втрат на фінансових ринках, компанії вийдуть з цієї пандемії з масою питань до нинішньої системи логістики. В результаті нас може чекати новий етап глобального капіталізму, який передбачає скорочення ланцюжків поставок, перенесення виробництв ближче до ринків і наповнення складів надлишковими запасами. Це знизить прибуток компаній в короткостроковій перспективі, але зробить більш надійною всю систему.

Лорі Гарретт — колишній співробітник Ради з міжнародних відносин з питань глобального охорони здоров'я

Більше держав, які не здійснили

Постійний — не з тих слів, які мені подобаються, тому що майже нічого таким не є, але я вважаю, що пандемія коронавірусу принаймні на кілька років змусить держави зосередитися на тому, що відбувається всередині їх кордонів. Я очікую рух в бік самодостатності, ще більшу опозицію по відношенню до масової міграції та зниження готовності вирішувати загальні регіональні і глобальні проблеми, такі як зміна клімату. Це буде пов'язано зі сприйманням необхідності виділяти ресурси на відновлення звичного способу життя вдома і боротися з наслідками економічної кризи.

Я очікую, що багато країн будуть зазнавати труднощів, відновлюючись після кризи, виросте кількість слабких або не відбулися. Криза посилить протиріччя між Китаєм і США і ослабить Євросоюз. З іншого боку, ми повинні побачити посилення міжнародних організацій, що займаються охороною здоров'я.

Річард Хаас — президент Ради з міжнародних відносин

США провалили тест на лідерство

США більше не будуть розглядатися як міжнародний лідер через вузьке розуміння їх урядом національних інтересів і приголомшливою некомпетентності. Глобальні наслідки цієї пандемії могли бути пом'якшені, якби міжнародні організації надавали інформацію про інфекцію швидше і в повному обсязі, що дозволило б урядам вчасно підготуватися і направити ресурси туди, де вони були потрібні. Це те, що США могли б організувати, показавши, що вони не зациклені виключно на власних інтересах. Вашингтон провалив тест на лідерство і світу від цього буде тільки гірше.

Корі Шаке — заступник генерального директора Міжнародного інституту стратегічних досліджень

У кожній країні ми бачимо силу людського духу

Пандемія COVID-19 — це найбільша світова криза цього сторіччя. Її глибина і масштаб неймовірні. Криза системи охорони здоров'я загрожує кожному з 7,8 млрд жителів Землі. Наслідки можуть бути серйознішими, ніж під час Великої рецесії 2008-2009 років. Кожна криза сам по собі представляє з себе сейсмічний шок, який назавжди змінить міжнародну систему і баланс сил.

На сьогоднішній день міжнародне співробітництво було вкрай недостатнім. Якщо США і Китай, дві найбільш могутні країни в світі, не можуть зупинити потік взаємних звинувачень і вирішувати проблему ефективніше, довіра до обох країн може бути серйозно підірвана. Якщо Євросоюз не зможе надати допомогу своїм 500 млн громадян, національні уряди можуть відібрати назад частину повноважень Брюсселя. У США під питанням здатність федерального уряду розробити ефективні заходи по боротьбі з кризою.

У кожній країні, тим не менш, ми бачимо численні приклади людського духу: лікарі, медсестри, політичні лідери і звичайні громадяни демонструють твердість, ефективність і лідерство. Це дає надію, що люди по всьому світу зможуть здобути перемогу над пандемією.