Забудьте про економіку, нам загрожує соціальний крах. Foreign Affairs — про головну загрозу пандемії

"З березня 2020 року весь світ став жертвою зла, з яким ми не здатні ефективно боротися, і яке невідомо як довго триватиме. Економічні наслідки пандемії нового коронавіруса не повинні сприйматися як звичайна проблема, яку макроекономіка може вирішити або помʼякшити. Швидше за все, світ стане свідком фундаментальних змін самої природи глобальної економіки", — пише американський економіст Бранко Мілановіч, викладач Лондонської школи економіки.

Автор зазначає, що нинішня криза одночасно зачіпає і пропозицію, і попит. Пропозиція товарів і послуг падає, ооскільки компанії зупиняють або скорочують свою роботу, щоб захистити працівників від зараження COVID-19. Водночас нижчі процентні ставки, які пропонують Центральні банки в усьому світу, не можуть заповнити дефіцит робочих, які не збираються виходити на роботу.

Падіння пропозиції посилюється зниженням попиту через те, що люди замкнені в будинку, перед ними маячить привид безробіття, а багато товарів і послуг більше не доступні.

"Якщо ви закриєте країни і припините повітряне сполучення, то ні обсяг попиту, ні управління цінами не змусить людей літати. Якщо люди бояться смерті або їм заборонено ходити в ресторани, відвідувати публічні заходи через ризик заразитися, управління попитом матиме крихітний ефект, і не обовʼязково найбажаніший, з точки зору суспільної охорони здоровʼя", — йдеться у статті.

Експерт зазначає, що світ стикається з перспективою глибоких і фундаментальних змін, що передбачають повернення до самодостатніх економік. Цей зсув стане повною протилежністю глобалізації. У той час як глобалізація має на увазі поділ праці між вузькоспеціалізованими економіками, повернення до натурального господарства (тип економіки, в якому розподіл ресурсів відбувається в результаті бартеру, адміністративних рішень або відповідно до звичаїв — Фокус) означає, що країни будуть прагнути до самозабезпеченості всім необхідним.

"Така ситуація не є неминучою. Якщо уряди зможуть контролювати або подолати нинішню кризу протягом наступних 6 місяців або року, світ, ймовірно, повернеться на шлях глобалізації навіть якщо щось, наприклад, виробничі ланцюжки, доведеться переглянути", — пише економіст.

Але якщо криза триватиме довше, глобалізації може настати кінець. Чим довше триватиме криза, чим більше буде виникати перешкод на шляху вільного переміщення людей, товарів і капіталу, тим частіше нинішня ситуація буде виглядати новою нормою. Сформуються особливі інтереси, які підтримують нове положення справ, а страх перед черговою епідемією стане хорошим приводом для закликів до національної самодостатності.

Навіть невелика, на перший погляд, вимога на кшталт надання довідок про стан здоровʼя під час відвідувань інших країн стане перешкодою для повернення до попереднього рівня глобалізації.

"Цей процес розпаду може бути схожий на розвал глобального екумену, який стався в результаті розпаду Західної Римської імперії на безліч самодостатніх територій між IV і VI століттями. В економіці, що зʼявилася, торгівля використовувалася для обміну надлишками товарів на інші види надлишків, а не для стимулювання спеціалізованого виробництва для невідомого покупця", — пише автор.

У випадку з пандемією коронавіруса, чим менше менше тобі потрібні інші, тим менше ризику ти зазнаєш. Усе, що раніше було перевагою у дуже потужній спеціалізованій економіці, тепер стає недоліком, і навпаки, зазначає економіст.

Рух до натурального господарства буде обумовлено не звичайним економічним тиском, а більш фундаментальними проблемами, а саме епідемічними захворюваннями і страхом смерті.

"Отже, економічні заходи можуть бути тільки паліативними за своїм характером: вони повинні забезпечити захист людей, які втрачають роботу і не можуть оплатити навіть медичне страхування. Такі люди не зможуть оплачувати свої рахунки і будуть викликати наступний етап кризи, що супроводжується примусовими виселенням і банкопаду", — йдеться у статті.

Він додає, що велика кількість людських жертв може привести до дезінтеграції суспільства. Безробітні люди, що залишилися без грошей можуть повстати проти тих, кому довелося легше. Уже зараз близько 30% американців не мають достатньо власності, щоб розрахуватися з боргами. Якщо нинішня криза призведе до збільшення числа людей без доходів і доступу до медичного обслуговування, люди можуть впасти у відчай і розсердитися. І сцени на кшталт нещодавньої втечі увʼязнених в Італії або грабежі, що послідували за ураганом Катріна в Новому Орлеані у 2005 році, можуть стати звичайним явищем. Якщо ж урядам доведеться використовувати військових для придушення заворушень, суспільства почнуть розпадатися.

"Таким чином, головна (можливо, навіть єдина) мета економічної політики сьогодні повинна полягати в тому, щоб запобігти соціальному крах. Розвинені суспільства не повинні допускати, щоб економіка, особливо доля фінансових ринків, відвернули від по-справжньому важливого завдання — підтримки сильних соціальних звʼязків під цим надзвичайним тиском ", — підсумував економіст.