Практично за Орвеллом. Як у Китаї зник один із найкращих піаністів світу

У Китаї є піаніст Лі Юнді. Лауреат Конкурсу піаністів імені Шопена, вважається одним із найкращих піаністів світу, навіть заслужив прізвисько "принц піаніно". У Китаї у нього своя школа, визнання, рекламні контракти з відомими брендами дорогих годинників і машин. Були. Днями товариша Лі затримали під час знімання повії і розпочався скандал.

Що для мене дивно, тому що в Китаї проституція — це освячена тисячоліттями традиція. У прямому значенні висловлювання вважається якоюсь там частиною культури. Ну як у Японії гейші. Є навіть цілі дослідження з класифікацією місцевих повій — від барачних дівок (обслуговують бараки з лісорубами, шахтарями та вахтовиками) до віп-ескорту, який тобі у перерві зіграє Шопена на піаніно та п'ятьма мовами світу без акценту видасть коментарі.

У Шанхаї, де я був сім років тому, сутенерами та їхніми повіями забита вся набережна. Хочеш, підженуть екзотику — росіян, українок, кореянок, японку. Скрізь масажні салони. Мабуть, щось за сім років у країні змінилося.

Лі Юнді не те, щоб просто спіймали та впаяли штраф у 782 долари. Хоча, здавалося. Як любить говорити мій приятель, те, що любить дівчат, а не хлопців, вже велике досягнення в наш складний час.

Далі, як пишуть, із китайських інтернет-архівів музичних програм видаляють випуски з його участю. Дехто залишив, але обличчя його замилили.

Паралельно знімають його портрети (мабуть, у музичних школах та рекламі), його музичну школу ліквідовано, сторінки піаніста в китайській соцмережі зникли.

Місцеві іноземні бренди, що працюють у Китаї, розірвали з ним контракти. Йдеться про Toyota, Great Wall Motors, Rolex і Tom Ford.

В Орвелла це називалося — людину стерли. Як і не було її.

Журналісти пишуть, що справа може мати політичне підґрунтя. Може, піаніст лаяв товариша Сі або топив за незалежний Тайвань. Хто знає…

Першоджерело.