Погані новини для України. Чим відповість Байден на агресію Кремля

Промова Джо Байдена 15 лютого нагадала його минулорічні липневі тези перед евакуацією з Афганістану. Звучав він також пафосно, але трохи виправдано.

Основна ідея сказаного вчора зводилася до таких тез:

1. США готові і хочуть прагматичного діалогу з РФ, відмовлятися від нього вони не мають наміру. Це "привіт" усім тим, хто вважав, що якщо Штати і Росія не домовилися в січні в Женеві, то вся ця витівка провалилася.
2. На випадок військового загострення Штати мають план реакції на неї. Щоправда, він не включає Україну, а "червоні лінії", які цей план затригерять включають лише напад на американських громадян чи компанії або повномасштабне вторгнення, яке загрожуватиме безпеці союзників з НАТО.
3. План-відповідь США на "вторгнення" Росії досить обмежений і останнім часом не став більшим. Це розширені санкції проти російського фінсектору (SWIFT все ще під питанням), обмеження проти "Північного потоку-2", посилення східного флангу НАТО та збільшення військової допомоги Україні на $500 млн. Умова: вторгнення РФ.
4. США зробили все за останні 7 років, щоб Україна підготувалася до вторгнення сама та могла себе захищати. Далі – не проблема Штатів, українці мають воювати самі.
5. США готові до взаємного компромісу з Росією, але не з усіх питань, і тим більше не щодо фундаментальних та принципових проблем європейської системи безпеки. Ідеальний варіант — домовитися з технічних і менш суттєвих питань, які не будуть нічого вартувати Штатам — це роззброєння, не розгортання систем озброєння та компроміс щодо України в межах Мінська-2 або чогось іншого.
6. Уперше озвучено можливість досягти компромісу з РФ письмово, чого і вимагала Москва у листопаді-грудні 2021 року.
7. Вторгнення РФ ще може статися, а отже інформаційно-психологічне накачування продовжиться.

Що з цього треба зрозуміти українцям.

По-перше, я сподіваюся, що цей виступ остаточно розвалить міф про "стратегічних союзників", які за будь-що будуть нас захищати і вирішувати наші проблеми, враховуючи всі наші інтереси. Як ми бачимо, це не так, і всі мають свої інтереси, які ставляться на перше місце. Нам потрібно під це підлаштовуватися.

По-друге, Байден чітко дає зрозуміти, що рухатиметься у своїй логіці, яка походить з китайсько-центричної зовнішньої політики та внутрішньополітичних проблем у США. Україна або приймає цю логіку і підігрує, або відмовляється, але далі нарікатиме на себе.

По-третє, компроміс із РФ реально можливий, це фантастика. Буде він чи ні, ми розглядаємось сторонами як предмет торгу. Це має продемонструвати, що втручання зовнішніх гравців у конфлікт не завжди посилює нашу переговорну позицію, інколи ж створює додаткові проблеми.

По-четверте, "вторгнення" РФ залишатиметься головним віртуальним конструктом, за допомогою якого нас схилятимуть до компромісу в межах Мінська-2. Посилюватиметься цей тиск буде асиметричними діями Росії, яка підігрує наративу Заходу своїми навчаннями на морі та на суші, завдаючи постійних економічних збитків Україні (закриття неба, блокада портів, відтік капіталу, зменшення інвестицій, психологічний тиск та панічні настрої у суспільстві).

По-п'яте, США не мають цільної стратегії щодо України, є тактичні кроки, за допомогою яких вони намагаються реагувати на геополітичний виклик Росії, зберігаючи обличчя і уникаючи великих витрат, які можуть погіршити і без того хитке становище Байдена всередині США, де в нього безліч викликів, які він має вирішити до виборів у Конгрес.

Я вважаю, що жодної трагедії тут немає. Криза з безпекою 2021-2022 року нам чудово вказала на наше реальне місце у світі та у грі між великими гравцями, а це дає можливість тверезо поглянути на міжнародні відносини та на нашу зовнішню політику, а також на мотивацію різних зовнішніх сил, їхні реальні позиції та проблеми.

Першоджерело.