Формули миру. Чи зможе Мюнхен-2022 зупинити ескалацію навколо України
Зібрати "будапештських гарантів" і "Раду Безпеки ООН+3", як запропонував у Мюнхені президент Зеленський — справа хороша. Нехай зберуться. Але чи це наблизить мир в Україні?
Навіяно "Мюнхеном-2022" та новим стилем виступів і заяв.
Потрібна нова система безпеки?
Гарріс (віцепрезидентка США): НАТО — найкраща, надійна й ефективна з колективних систем.
Зеленський: архітектура потрібна нова, стара зламалася. Але Україні потрібні гарантії вступу до НАТО. Або — "відмовимося від усього будапештського".
Макрон: потрібен новий, давайте вести переговори.
Путін: ми всі написали, чекаємо на чіткі відповіді. Повертаємось у 1997-й.
Як досягти миру?
Зеленський: зібрати "будапештських підписантів" і Радбез ООН і все прогарантувати. Повертаємося у 1994-й (щоправда, тоді Україна була переконана й усіх переконувала, що вона позаблокова…).
Макрон, Шольц: вести переговори та виконати "Мінські угоди". Кому? Усім, хто підписувався.
Путін: Україні — виконати "Мінські угоди". Росія — ні до чого, тільки спостерігає. Нападати не збирається, Крим не обговорюється. Але якщо що — шарахне з усіх калібрів.
Байден: усім стояти, а то санкції, і мало не здасться. Американський та арабський газ для ЄС — кращий за російський. (Інше коментувати складно. Може, це і є такий мир).
Як бути з Донбасом?
Зеленський: це наша територія, ворог має втекти.
Блінкен: це все терени України, варіанти не обговорюються.
Путін: це Україна, але якщо там захочуть до нас, то це ж наші співвітчизники.
Макрон, Шольц: це все Україна, але якось треба все це зробити, щоб таки була Україна.
Куди подіти самопроголошені ЛДНР та армії сепаратистів, інструкторів, добровольців та інших?
Українські політики: Як куди? Як роса на сонці.
Усім зрозуміло і зрозуміло.
А в цей час:
Десятки тисяч військових сконцентровані з двох сторін лінією дотику на Донбасі. Зброя всіх марок і мастей — неміряна. Тисячі пострілів. Щоденні жертви та руйнування.
Взагалі "нуль" у сфері дво- та багатосторонніх контактів фактичних сторін, що воюють. Спілкування — у заявах і відео-селфі. Кампанійщина з евакуації. Мобілізація, відкрита та прихована. Параноя в медіа. І запах нової війни.
Цими днями (як пам'ятка):
20-го навчання армій Союзної держави на території Білорусі продовжено. Посольства та представництва продовжують виїжджати з Києва. Обміни обстрілами на Донбасі переходять у бої та операції.
21-го — чергові дзвони та контакти, враховуючи "нормандські". І повітряна блокада акваторії Азовського моря з боку РФ (з 21-го до 26-го).
22-го — РадФед РФ обговорює Донбас.
24-го — зустріч Лаврова та Блінкена (поки на кшталт "так")
Загалом, дуже відповідально й ефективно, національно-безпечно та стратегічно.
Зібрати "будапештських гарантів" і "Раду Безпеки ООН+3" — справа хороша. Нехай зберуться.
Але якщо, згідно з п. 6 Будапештського Меморандуму, в процесі консультацій "будапештські гаранти" вважають, що поганий мир кращий за хорошу війну та шукатимуть нові компроміси в процесі цих самих "консультацій"?
Якщо для підтвердження гарантій територіальної цілісності запропонують провести повторні під наглядом і наглядом регіональні референдуми за / проти виходу зі складу України?
Якщо "будапештські гаранти" будуть готові надати нові гарантії, з "планами Маршалла для України", але в розмірі нової "малої України"?
І якщо як бонус буде гарантовано прискорене додавання України до складу ЄС? (про НАТО навряд чи будуть говорити, мені так думається. Гарантії, з огляду на склад, "позаблокові")
І якщо Україна з усією цією справою не погоджується і виходить з ДНЯЗ (Договір про нерозповсюдження ядерної зброї — Ред.)?
Можливо, звичайно, що до цих зустрічей будуть підготовлені такі промови, що "гаранти" розведуть руками й приймуть усі умови України. Але тут уся надія на райтерів.
У мене (поки що) відповідей на ці запитання немає.