Вибори на Філіппінах: у Китаю з'явився новий друг?

На Філіппінах відбулись президентські вибори, у результаті яких переміг Бонгбонг Маркос — Фердинанд Маркос-молодший, син колишнього диктатора Філіппін. Власне, він був фаворитом передвиборчих перегонів.

Отже, на які зміни чекати у зовнішній політиці Маніли?

Попередній президент Родріго Дутерте намагався відійти від традиційного проамериканського курсу і дотримуватися принципу багатовекторності. Відносини з КНР, поряд зі зв'язками з США та Японією, увійшли до найважливіших напрямів філіппінської зовнішньої політики.

Водночас Маніла уникала дуже тісної прив'язки до будь-якого із зовнішньополітичних партнерів.

Найімовірніше, саме такої політики дотримуватиметься новий президент.

Розрив із США неможливий, оскільки Філіппіни надзвичайно зацікавлені в американській військовій, технологічній та економічній допомозі.

Головне — військова сфера. Основа філіппіно-американських відносин — Договір про взаємну оборону між США і Філіппінами, підписаний 30 серпня 1951 року, який зобов'язував країни надавати взаємну підтримку в разі загрози з боку третіх держав. У 2014 році угоду продовжено, військову присутність США на Філіппінах розширено.

Новий документ дав військовим США можливість дислокації в спеціальних таборах, а також передбачав розміщення на території Філіппін авіації та військово-морських сил США. Філіппіни стали єдиним союзником США в Південно-Східній Азії, який отримав від них у межах Ініціативи морської безпеки найбільшу суму для модернізації своїх військово-морських сил з метою протидії загроз безпеці в Південнокитайському морі.

З 2012 р. США надавали Філіппінам солідну фінансову підтримку для військових потреб, що значно перевищує суми для інших країн Східної Азії. Саме це так цікавить Манілу. Зважаючи на істотний внесок американців у розвиток збройних сил Філіппін, виникають побоювання, що без допомоги Вашингтона Манілі буде складно реалізувати програму військової модернізації, що вимагає щорічно понад пів мільярда доларів, не кажучи про витрати на оборону.

Щодо торгівлі, то останніми роками Китай витісняє Штати з позиції найбільшого торговельного партнера Маніли.

Основними напрямками експорту товарів з Філіппіни у 2020 році були: Японія з часткою 15,5% ($9,9 млрд); США з часткою 15,2% ($9,7 млрд); Китай із часткою 15% ($9,6 млрд).

Найбільшими торговими партнерами з імпорту товарів до Філіппін у 2020 році стали: Китай із часткою 23% ($20 млрд); Японія з часткою 10% (9 млрд US$); США з часткою 8% (7 млрд US$).

Головними інвесторами на Філіппінах є Японія і США.

За нового президента не доведеться чекати змін на американському треку.

Разом з тим, дуже вірогідним є зближення з Пекіном. Перспективи філіппіно-китайського співробітництва досить хороші, попри конфлікт навколо островів Південнокитайського моря. Щодо спірних островів Маркос-молодший планує укласти з КНР двосторонню угоду.

Однозначно ніякого погіршення, ініційованого Манілою, та China-friendly policy — те, чого можна очікувати від нового президента.

У розвитку зв'язків з КНР важливе значення має і те, що характерною особливістю Філіппін, попри відносно невелику чисельність китайської діаспори, саме філіппінські китайці грають панівну роль в економічному укладі країни. Якщо говорити про соціальний склад керівної еліти, членів уряду і парламентарів, то більшість з них не тільки мають китайське походження (як колишній президент Дутерте), але і належать до великих філіппіно-китайських кланів підприємців.

Однак треба мати на увазі, що громадська думка на Філіппінах традиційно антикитайська (61% філіппінців не вірять Китаю), і ця обставина не дозволяє повністю розвернутися в бік Китаю, попри наявність впливової китайської громади.

До речі, віцепрезиденткою стане найімовірніше дочка вже колишнього президента Родріго Дутерте — Сара Дутерте-Карпіо (яка, відтак, має китайське походження). А вона налаштована досить прокитайськи.

Відтак, очікувати можна балансу в зовнішній політиці, але й поступового зближення з Пекіном.

Джерело.