Безкоштовні обіди та британський борщ: яке найприязніше місто для українців в Англії

Тисячі українців змушені були залишити батьківщину та шукати притулок на Заході, зокрема й у Великій Британії. Британські журналісти The Guardian поспілкувалися з українцями, які приїхали до невеликого міста у Східному Сассексі, щоб з'ясувати, як вони облаштувались на чужині та припустили, що "зелене" містечко Кроуборо — найгостинне місце в Англії для українських біженців.

З початку війни до Східного Сассексу прибули 1130 українців. У березні Міністерство внутрішніх справ країни вирішило піти їм на допомогу: біженців поселили у 496 різних будинках по всьому графству, а для українських дітей виділено 325 шкільних місць. При цьому кількість українців може зрости до 1580 осіб, наголошують оглядачі.

Історія Інни та Вадима

У Кроуборо живе 53 особи з України. Журналісти видання відвідали одну із сімей, що мешкає у містечку, щоб з'ясувати, як вони потрапили до Великобританії та як влаштувалися на новому місці.

Вадим та Інна з двома дітьми оселилися в особняку приходу Усіх Святих і перед тим, як розповісти свою історію нагодували гостей борщем, але, як зізналася господиня, українська страва вийшла на британський манер, оскільки місцеві буряки відрізняються від українських, і в місті зовсім не можна дістати сало.

Інна та Вадим приїхали до країни зі своїми дітьми, 13-річною Софією та п'ятирічним Данилом. Чоловіка могли не пропустити на кордоні, тому сім'ї довелося понервувати. У результаті Вадима пропустили, бо дружина Інна має інвалідність.

Сидячи у вишиванці, пара розповіла про своє життя в Україні. Вони жили у квартирі на північній околиці Києва, недалеко від зруйнованих міст Буча та Ірпінь. Рано-вранці 24 лютого їх розбудив гуркіт вибухів, коли перші російські ракети впали на місто. Двері та вікна їхньої квартири тремтіли і деренчали, тому вони перебралися до підземного паркування, де провели наступні три дні.

"Було дуже холодно. Ми були шоковані та розгублені. Ми не знали, що робити далі", — зізналася Інна.

"Від стресу у мене пересохло у роті. Виїжджати з дому було дуже важко, діти плакали. Я виріс у цій квартирі, я там народився і прожив там 40 років", — розповів Вадим, показуючи фотографії своєї родини.

Вадим та Інна добре розмовляють англійською. Вони знайшли у Facebook програму "Житло для України", яку підтримує уряд, і повідомили координатору, що в ідеалі вони хотіли б жити разом з християнами, неподалік церкви і школи, не чекаючи багато чого. Через двадцять хвилин координатор зв'язав її з Дженні Ріс, і вони почали листуватися.

Дженні та її чоловік Стів із Кроуборо відгукнулися на проблему українців.

"Гостинність — це те, чим ми займаємося як християни: ми відкриваємо свої будинки і ділимося з людьми тим, що у нас є. Ми побачили жахи війни на екрані і відчули необхідність щось зробити. Ми мали приміщення; ми знали, що це може бути непросто, але вирішили, що так буде правильно", — каже Стів, який є вікарієм у церкві Усіх Святих.

Наступна проблема, з якою зіткнулися українці, — британські візи. За словами Дженні, зробити візу було "неймовірно складно, оскільки на кожну заяву йшло півтори години". Але, нарешті, Інна, Софія, Данило та Вадим отримали візи, перетнули кордон Польщі, прилетіли до аеропорту Станстед і дісталися потягом до Кроуборо. Стів забрав їх з вокзалу і привіз до величного вікаріату 18 століття.

"Ми подумали: "Нічого собі, ми живемо в музеї!" Тепер я всім говорю — тут ми як у раю серед ангелів. Чудове місце, чудові люди", — говорить Інна.

Киянка Віта та її дочка Поліна

Віта Чухно родом із Києва. Зі своєю дочкою Поліною вони жили неподалік військової бази, яка в перші дні війни потрапила під удар. Поряд із їхнім будинком впали ракети — будинки були зруйновані, загинули люди.

"В Україні все зупинилося. Я не бачила можливості для розвитку Поліни. Я приїхала сюди, щоб вести нормальне життя. Це дивно зараз, але я почуваюся винною, бо я тут, у безпеці, а в Україні багато людей, які не у безпеці", — зізнається Віта.

Її чоловік залишився в Україні і тепер вона хвилюється, бо його будь-якої миті можуть призвати на фронт. Віта сказала, що сім'я, яка прийняла її, чуйна і добра, а їх собака товаришує з Поліною. Але майбутнє Віти під великим питанням. За її словами, у її житті все завмерло, бо невідомо чого їй чекати, тим паче з огляду на те, що тут вона живе без чоловіка.

Нагадаємо, з 1 вересня уряд Німеччини змінить правила проживання в країні для українських біженців. До 31 серпня всі українські громадяни, які втекли від війни, можуть перебувати на території ФРН без урахування днів безвізового режиму з ЄС, а з 1 вересня починається відлік днів безвізу з дня в'їзду до Німеччини.