Неандертальці біля Ла-Маншу: дослідники знайшли сліди древнього мисливця

Хвилі Ла-Маншу приховують археологічні докази діяльності неандертальців, датовані тисячоліттями до останнього льодовикового періоду, зокрема викинуті наконечники списів, які могли використовувати для полювання на бізонів, північних оленів та мамонтів, повідомляє Express.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Група археологів з Університету коледжу Лондона на чолі з Метью Поупом вивчала ділянку морського дна біля узбережжя Джерсі, яке ненадовго "висушується" під час найнижчих припливів та відпливів. Використовуючи ізольоване прибережне укріплення 18 століття за милю від берега як базовий табір, вони знайшли понад десяток кам'яних знарядь праці неандертальців із зазвичай зануреного під воду ландшафту.

Вчені проаналізували сьогоднішнє морське дно та склали приблизне уявлення про те, який вигляд могла мати протока під час цих посушливих періодів. Наприклад, Джерсі — сьогодні острів — виглядав би, як плато на стрімких скелях. Водночас схожі на хвилі яри та ущелини, сьогодні заповнені осадочними породами, покривали трава та чагарники, забезпечуючи як судноплавні шляхи, так і їжу для різних тварин. У печерах на Джерсі знайшли понівечені останки бізонів, мамонтів та північних оленів, але все ще не зрозуміло, чи використовували цю територію колись як мисливські угіддя.

За словами Поупа, більшість цих скелястих ландшафтів занадто глибоко занурена, щоб можна було займатися звичною археологією: "Нам довелося б пірнати або використовувати роботизовані підводні човни. Дуже важко знайти такі тендітні докази за допомогою цих методів". Однак вченим пощастило з місцем під назвою "Violet Bank" ("Пурпурова коса"). Це — мілководний гранітний риф на південному заході Джерсі, який відкривається під час особливо низьких припливів та відпливів.

Інша членкиня команди, геоархеологиня Летті Інгрі, додавала, що перебувати у вежі, повністю оточеній морем, було надзвичайно екстремально. Однак вона сказала: "У цьому крихітному маленькому світі є лише ти та решта твоєї команди. Сама вежа досить затишна. Там є вогнище, там є кухня, ми добре харчувалися. У ній була електрика від сонячних панелей, тож я почувалася цілком самодостатньо. Це були чудові умови для роботи".

Дослідники не шукали наосліп, а перед тим звернулися за інформацією до місцевих експертів, які вже вивчали цю територію. Команда провела в травні цього року 4 дні, наважившись вийти з вежі Сеймур та скануючи землю у пошуках кам'яних знарядь праці, а також відбираючи зразки порід для датування. Водночас над землею літали дрони, складаючи мапу зазвичай затопленої території.

Загалом вченим вдалося підняти з "Пурпурової коси" близько двох десятків знахідок. За їхніми словами, найцінніший серед них — наконечник списа, відомий як "вістря Леваллуа". Такі зазвичай використовували неандертальці для полювання. Дослідники вважають ці знахідки чіткими доказами того, що древні мисливці колись використовували територію довкола для полювання, а на морському дні заховано ще більше артефактів. Завдяки безпечним та змістовним археологічним роботам, які можливі на прибережних рівнинах під час відпливів та припливів, вчені збираються дослідити не лише весь риф, але й зробити перші кроки на деяких інших рифах в регіоні Ла-Маншу.

Раніше Фокус писав про те, яким міг би бути сучасний світ без Homo Sapiens, але неандертальці б продовжили жити. Припускають, що з розквітом саме цього виду планета Земля зберегла б мамонтів, адже охочих упіймати тварину з виду неандертальців було б менше.